Ухвала суду № 48884311, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 червня 2012 року № 2а-5676/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Келеберди В.І., при секретарі Віруцькій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у спарві

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італекс-Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій,ВСТАНОВИВ:

Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Італекс-Груп» - звернувся до суду з вимогами про:

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Італекс-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011,

- визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по оформленню результатів зустрічної звірки ТОВ «Італекс-Груп» у формі Акту від 08.02.2012 №546/23-7/37193806 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 по 31.10.2011,

- заборону Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби використовувати Акт від 08.02.2012 №546/23-7/37193806 при проведенні та оформленні результатів податкових перевірок.

25.06.2012 в судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі, на тій підставі, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що акт перевірки - це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки додержання вимог за здійсненням розрахункових операцій у сфері безготівкового обігу підприємства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

На думку представника відповідача Акт перевірки №546/23-7/37193806 від 08.02.2012р., фактично не породжує ніяких правових наслідків, отже позовні вимоги, що не стосуються правомірності правових наслідків передбачених податковим та іншим законодавством України, не відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі виходячи з наступного.

Згідно ст. 55 ч. 1 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 24 82 Цивільного процесуального кодексу України від 25.11.1997, частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Стаття 80 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді, а тому, за змістом цієї статті, юридична особа користується тими ж правами, що і фізична особа, за виключенням тих, які можуть належати виключно людині.

Відповідно, положення ст. 55 ч. 1 Конституції України щодо права на оскарження у суді дій суб'єкта владних повноважень, повною мірою розповсюджується на юридичну особу.

Таким чином, з урахування офіційного тлумачення наданого зазначеній статті Конституційним судом України, її слід розуміти так, що юридична особа також має право оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність будь-якого суб'єкта владних повноважень, якщо вважає, що таке рішення, дія чи бездіяльність порушують її права і свободи.

Спір між сторонами склався з приводу дій відповідача, які полягають у включенні до Акту перевірки висновків про відсутність у ТОВ «Італекс Груп» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оскільки в даному випадку позивачем оскаржуються саме дії суб'єкта владних повноважень, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а відтак клопотання представника відопвідача про закриття провадження у справі є необгрнутованим.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 4 ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.І. Келеберда