Постанова № 48883590, 21.08.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/2384/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіЖитняк Л.О.,

за участі секретаряТищенко М.В.,

позивачаОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

31.07.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття рішення про відмову у державній реєстрації права власності на будинок №11 по вул. Арсенальців у м. Чернігові, скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2015 № 22740810 та зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на ідеальну частку 1/6 жилого будинку №11 по вул. Арсенальців у м. Чернігові.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державним реєстратором у своєму рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень було безпідставно вказано на те, що документи подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме: з поданого дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом, вбачається що позивачу на праві власності належить частка недобудованого жилого будинку, що в свою чергу перешкоджає проведенню державної реєстрації. На підставі свідоцтва про право на спадщину за позивачем зареєстровано право на 1\6 частину будинку і підстави вважати, що позивачу належить на праві власності частина недобудованого жилого будинку відсутні, як і відсутні підстави відмовляти у державній реєстрації права власності. Враховуючи вищезазначене вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24, 27). Причини неявки до суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1М.) звернулась до реєстраційної служби із клопотанням про реєстрацію прав власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: вул. Арсенальців, 11, м. Чернігів. Але рішенням Державного реєстратора від 09.07.2015 №22740810 було надано відмову в реєстрації (а.с.10) з посиланням на суперечності в поданих документах, та зазначено, що з поданого дубліката свідоцтва про право на спадщину від 01.07.2015 №1-890, виданого державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Чернігівської області, ОСОБА_3, вбачається що заявнику на праві власності належить частина недобудованого жилого будинку. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 01.07.2015 №1-890 (а.с.12), спадкове майно на яке видано це свідоцтво, складається з 1/2 частини жилого, недобудованого з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться в місті Чернігові по вул. Арсенальців за №11 /одинадцять/, що належить померлому ОСОБА_4 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку, посвідченого Чернігівською державною нотаріальною конторою 24.09.1956 за №1-8704. Спадкоємцями цього майна, є в рівних частках його дружина ОСОБА_5 та діти ОСОБА_6, ОСОБА_1, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. На 1/2 частину даного будинку видано свідоцтво про право власності дружині, всі обовязки по добудові та обладнанню будинку, передбачені вищевказаним договором, укладеним між спадкодавцем та відділом комунального господарства, приймають на себе спадкоємці. Це свідоцтво підлягає реєстрації в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації після здачі будинку в експлуатацію. Дане свідоцтво про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори 19.03.1983 і зареєстроване у реєстрі за №1-890.

У відповідності до пп. "в" Акту приймання індивідуального домоволодіння, затвердженого рішенням виконавчого комітету ради народних депутатів Новозаводського району м. Чернігова від 12.08.1985 №345, вказано, що зобовязання забудовника по свідоцтву про право на спадщину від 19.03.1983 виконані. Пред'явлене до здачі домоволодіння громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, вважати прийнятим (а.с. 14 на звороті).

Право власності на обєкти нерухомості підтверджується довідкою Комунального підприємства «Чернігівське міське бюро технічної інвентаризації»від 28.05.2015, якою засвідчено, що станом на 31.12.2012 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на обєкти нерухомості, в т.ч. по вул. Арсенальців, 11 ідеальна частка:1/6 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.03.1983 № 1-890 (а.с.15).

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Так, ст.1299 ЦК України (чинна на момент вчинення реєстрації в БТІ) встановлено, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Державна реєстрація права власності на обґєкти нерухомого майна покладається на державні комунальні підприємства БТІ та РОН (Бюро технічної інвентаризації та реєстрації обґєктів нерухомості). Така реєстрація права власності на обґєкти нерухомого майна є обовґязковою для всіх власників, незалежно від форми власності. Реєстрації підлягають тільки ті обґєкти, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому законом порядку.

Особливості реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Приписами ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 3 цього Закону передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному субєкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (ст. 19 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно до п.6 ч.1 ст.19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Враховуючи викладене та встановлене суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету ради народних депутатів Новозаводського району м. Чернігова від 12.08.1985 №345 було підтверджено факт виконання зобовязань забудовника за свідоцтвом про право на спадщину від 19.03.1983 № 1-890 та підтверджено факт завершення будівництва будинку по вул. Арсенальців 11, що в свою чергу свідчить про виникнення підстав для реєстрації даного свідоцтва в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації після здачі будинку в експлуатацію, а отже за таких умов, не має підстав вважати, що у відповідності до зазначеного свідоцтва, позивачу належить 1/6 частина недобудованого жилого будинку.

Крім того, факт завершення будівництва по вул. Арсенальців, 11 в м. Чернігові та прийняття в експлуатацію з відповідною реєстрацією в БТІ підтверджується витягами про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (13/54 частки) на ОСОБА_1 (а.с.29, 31).

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів до 01.01.2013 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації. За таких умов свідоцтво про право на спадщину, видане до 01 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із приписів ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки, відповідачем не було надано до суду жодних доказів правомірності рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2015 № 22740810 то, вказана відмова, судом сприймається як юридично неспроможна, адже таким чином відповідач фактично намагається позбавити позивача реалізувати свої права та обовязки, передбачені чинним законодавством.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій по ухваленню рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.07.2015 № 22740810, суд зазначає, що результат таких дій знайшов своє відображення у позовних вимогах про скасування рішення державного реєстратора, які також визначені позивачем як обєкт оскарження. При дослідженні матеріалів справи, суд перевіряє правомірність дій щодо їх прийняття, тому питання протиправності дій, в даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на нерухоме майно, суд зазначає про таке.

Із системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України суд вбачає, що метою та завданнями адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з відповідним позовом до суду. Тобто, захисту підлягає лише порушене право, порушення яких встановлено під час розгляду конкретної справи. Вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність дій на момент їх вчинення та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких дій із урахуванням подій, які можуть статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії необхідно задовольнити частково. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 від 09.07.2015 № 22740810. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 від 09.07.2015 № 22740810 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на житловий будинок, що розташований за адресою: вул. Арсенальців,11, м. Чернігів, Чернігівська область.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.) судового збору, відповідно до задоволених вимог, сплаченого за квитанцією від 31.07.2015 № 45.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк