Постанова № 48882239, 19.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року № 2а-1252/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом колективного підприємства «Галкран» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року колективне підприємство «Галкран» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 02 лютого 2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2015 року касаційну скаргу колективного підприємства «Галкран» задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року скасовано, справу скеровано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» гуртуються на припущеннях. В свою чергу вказаний Закон не передбачає обовязку платника податку мати докази, що підтверджують транспортування товару, зберігання товарів для віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту. Вказав, що до перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом. Додатково зазначив, що товарно-транспортна накладна не призначена для обліку транспортованих товарів у господарській діяльності покупця, тому наявність чи відсутність її не може бути підставою для висновку про безтоварність господарської операції. Вказав, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, а також протиправно в ході перевірки використано акт перевірки контрагента. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив. Зазначив, що під час перевірки колективного підприємства «Галкран» досліджувалась реальність здійснення господарських операцій позивачем з ТзОВ «Галицькі інвестиції», яка не підтверджена. Вказав, що позивачем до перевірки не представлено документи на транспортування товару та документи, що підтверджують його зберігання. Зазначив, що позивач залучив до своєї діяльності субєкта господарської діяльності, який не має власних виробничих потужностей, власних офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, трудових ресурсів. Зауважив, що сторонами укладено усний договір, що не відповідає чинному законодавству. Вказав, що повністю підтримує висновки, викладені в акті перевірки. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі факти, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку КП «Галкран» з питань достовірності нарахування ПДВ за жовтень 2010 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галицькі інвестиції».

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 10014,00 грн., про що відображено в акті перевірки № 31/23-9/20806573 від 23 січня 2012 року.

На підставі встановлених порушень 02 лютого 2012 року прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 12 517, 50 грн. (за основним платежем - 10 014, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 503, 50 грн.).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи на виконання усного договору ТзОВ «Галицькі інвестиції» відвантажено КП «Галкран» товар (запчастини для проведення ремонту, технічного обслуговування та монтажу підіймально -транспортного устаткування) на підставі видаткових накладних № 04/10-03 від 04 жовтня 2010 року та № 05/10-02 від 05 жовтня 2010 року. Товар отримано директором КП «Галкран».

На виконання вказаного договору продавцем виписано податкову накладну № 3 від 04 жовтня 2010 року на загальну суму 41 051,11 грн. (в т.ч. ПДВ 6 841,85 грн.) та податкову накладну № 12 від 05 жовтня 2010 року на загальну суму 19 033,63 грн. (в т.ч. ПДВ 3 172,27 грн.).

Розрахунки за отримані товари позивачем проводились у безготівковій формі.

Позивач відобразив у бухгалтерському обліку господарські операції з ТзОВ «Галицькі інвестиції» та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту жовтня 2010 року податок на додану вартість в сумі 10 014,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, до перевірки не надано документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів (шляхових листів, товарно-транспортних накладних тощо).

Крім того під час перевірки та опрацювання відхилень між сумами податкового зобовязання КП «Галкран» та його контрагента, програмним продуктом «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлені розбіжності у звязку з наявністю акту позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року № 155/23-118/37277910 від 28 лютого 2011 року, у висновках якого встановлено порушення товариством ч. 5 ст. 203,ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг; зроблено висновок, що товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг.

Тому податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок про неправомірність складення ТзОВ «Галицькі інвестиції» податкових накладних, що стало наслідком висновків про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по вказаних податкових накладних.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, які складені між позивачем та його контрагентом. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Щодо зауважень податкового органу на той факт, що сторонами укладено усний договір суд зазначає таке.

За загальним правилом, визначеним ст. 208 ЦК України угоди між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі. Проте в силу ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору купівлі-продажу у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ЦК України, договір купівлі-продажу, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

В основу акту перевірки КП «Галкран» були покладені висновки акту позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Галицькі інвестиції» про укладення договорів між контрагентами без мети настання реальних наслідків та здійснення удаваних операцій.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між КП «Галкран» і ТзОВ «Галицькі інвестиції» ґрунтуються на тому, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених ними.

Такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У пункті 24 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року Верховний Суд України вказав, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору без наміру створити наслідки, які ним передбачені. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Та навпаки документально доведено виконання господарської операції. Тому протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Крім того, відповідач стверджував про неможливість здійснення господарської діяльності з причин відсутності у ТзОВ «Галицькі інвестиції» необхідних об'єктів, фондів, ресурсів.

На вимогу суду про надання письмових доказів, які б свідчили, що на момент здійснення господарської операції з КП «Галкран» у його контрагента - ТзОВ «Галицькі інвестиції» були відсутні технічні та технологічні можливості, контрагент не знаходився за місцем реєстрації, не мав активів, тощо відповідачем не надано жодного документа.

Тому суд не бере до уваги такі заперечення відповідача, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені жодними доказами. Податковим органом цих обставин не встановлено та під час судового розгляду не доведено.

Крім того, відповідачем при перевірці позивача не вказано які основні фонди і виробничі активи ТзОВ «Галицькі інвестицї» та яким чином їх наявність чи відсутність, могли б впливати на виконання умов договору.

Суд вважає, що за наявності первинних документів безпідставно стверджувати про безтоварність цих операцій. Доказів які б спростовували товарність операцій не надано. Фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача здійснювати господарську операцію.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, та сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Усі податкові накладні оформлені згідно з вимогами чинного законодавства, недоліків заповнення яких при перевірці не встановлено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТзОВ «Галицькі інвестиції» на момент виписки податкових накладних було зареєстроване відповідно до чинного законодавства, не перебувало в процесі припинення, щодо нього не було внесено відомостей про відсутність за місцем реєстрації, та було зареєстроване як платник податку, в тому числі податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03 у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідач не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь колективного підприємства «Галкран» 125,18 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова № НОМЕР_1 від 02 лютого 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь колективного підприємства «Галкран» 125,18 грн. (сто двадцять пять гривень 18 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2015 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська