Постанова № 48882181, 11.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ 810/4650/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського

міськрайонного управління юстиції

про визнання протиправними рішень, дій та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 06.06.2013 ВП № 38707854 про арешт майна та заборону його відчуження, згідно з якою накладено арешт на автомобіль MAZDA 3 (номер державної реєстрації АІ 4291 ВО), визнання незаконними дій, що виявились в утриманні вказаного транспортного засобу під арештом, та зобов'язання утриматись від вчинення дій, що обмежують право позивача вільно розпоряджатися цим транспортним засобом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.08.2014 вх. № 13760/14 та заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2014).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач систематично вчиняє дії і приймає рішення про накладення арешту на належне йому майно автомобіль. Уперше арешт на автомобіль та оголошення його у розшук здійснювались державним виконавцем у звязку з примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса про стягнення з позивача боргу на користь банку. У подальшому, оскільки позивач сплатив борг добровільно, виконавче провадження підлягало закінченню із скасуванням арешту та інших заходів, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа. Однак, державний виконавець протиправно і безпідставно виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору і наклав арешт на його майно з інших підстав. Після судових рішень, якими держаного виконавця було зобовязано повернути виконавчий документ стягувачу, визнано незаконними дії по стягненню виконавчого збору, скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження з приводу його стягнення, відповідач продовжує вчиняти незаконні дії з приводу арешту автомобіля, вишукуючи для цього різні правові підстави, а також вчиняє бездіяльність з приводу невжиття заходів для припинення розшуку цього транспортного засобу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.04.2015 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного суду від 14.10.2014 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 вказану адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В ході судового розгляду позивач подав заяви про уточнення позовних вимог. Водночас, в судовому засіданні 06.08.2015 позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд здійснювати судовий розгляд даної справи за первісними позовними вимогами.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Крім того, щодо пропуску строку на звернення до суду в частині позовних вимог про оскарження постанови від 18.06.2010 ВП № 19622633 про стягнення з боржника виконавчого збору зазначив, що вказана постанова отримана ним не була, а будь-яких доказів надіслання цієї постанови позивачу відповідачем суду не надано. Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався лише 11.07.2014, коли отримав ухвалу суду від 01.07.2014 у справі № 810/4361/13-а про відмову у розясненні судового рішення, оскільки звертався із заявами про розяснення щодо того чи чинна постанова від 18.06.2010.

Представник відповідача проти позову заперечував. У запереченнях від 20.05.2015 № 2737 на адміністративний позов зазначив, що державним виконавцем вчинено всі необхідні дії в межах даного виконавчого провадження та те, що боржник виконав свої зобовязання перед стягувачем добровільно поза межами виконавчого провадження не може бути підставою для скасування постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки зазначена постанова приймається незалежно від вчинених виконавцем дій в процедурі виконавчого провадження.

Також відповідач у запереченнях одночасно просив суд залишити позовну заяву без розгляду в частині скасування постанови від 18.06.2010 про стягнення виконавчого збору, оскільки позивач був обізнаний про існування даної постанови.

В судове засідання 06.08.2015 представник відповідача не зявився. Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними розписки, яка наявна у матеріалах справи.

Від відповідача до суду надійшло клопотання від 05.08.2015 № 5050, в якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи з тих підстав, що у державного виконавця в якого на примусовому виконанні перебувало дане виконавче провадження у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області призначено розгляд іншої судової справи на 06.08.2015 о 10:00 год.

Суд, заслухавши думку позивача, який заперечував проти задоволення вказаного клопотання, на місці ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання за відсутності поважних причин щодо неявки відповідача у судове засідання. При цьому, суд відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання врахував вимоги частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а також вимоги частини сьомої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України згідно з якою законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом. Отже, неможливість явки саме державного виконавця не позбавляє права керівника або іншої уповноваженої особи здійснювати представництво органу в суді.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника позивача щодо обгрунтування позовних вимог, суд протокольною ухвалою від 06.08.2015 вирішив розгляд даної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 11 травня 2010 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна - транспортного засобу MAZDA 3.

Постановою державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського ОСОБА_3 від 04.06.2010 ВП № 19622633 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису, боржнику (ОСОБА_1В.) встановлено термін для добровільної сплати боргу - до 10.06.2010.

У звязку з несплатою добровільно суми боргу постановою державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського ОСОБА_3 від 10.06.2010 ВП № 19622633 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми боргу та оголошено заборону на його відчуження.

16 червня 2010 року державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського ОСОБА_3 прийняла постанову про оголошення у розшук та затримання автомобіля MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, що належить ОСОБА_1, вилучення ключів та технічного паспорту.

18 червня 2010 року у звязку з несплатою боржником суми боргу у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, постановою від 18.06.2010 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3 постановила стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9221,78 грн.

Водночас, оскільки ОСОБА_1 виконав свої зобовязання перед банком добровільно поза межами виконавчого провадження, у звязку з цим ПАТ "Укрсоцбанк" двічі звертався до Районного відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції із заявами про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачеві (заяви від 28.01.2011 та від 12.07.2012), однак державний виконавець з формальних причин відмовив стягувачу в закінченні виконавчого провадження та повернення виконавчого документа. Арешт майна позивача увесь цей час тривав.

Не погоджуючись з цими діями державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 в адміністративній справі № 2а-5794/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013, суд зобовязав Районний відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції винести постанову про повернення Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" 92217, 87 грн. Крім того, суд зобов'язав відповідача вчинити дії щодо звільнення з-під арешту заставленого майна: автомобіля марки MAZDA, модель 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, та нерухомого майна за адресою Київська область, Білоцерківський район, село Мала Вільшанка, вулиця Гагаріна, 41-а, що належить ОСОБА_1.

6 липня 2013 року вказане рішення суду було виконано відповідачем. Постановою від 06.06.2013 ВП №19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_4 постановила повернути стягувачу виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса від 11.05.2010 № 3244 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргу в сумі 92217,87 грн., а також припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання.

Постановою від 06.06.2013 ВП № 19622633 державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_4 постановила звільнити з-під арешту майно, що належить ОСОБА_1 і знаходиться за адресою: с. Мала Вільшанка, вул. Гагаріна, буд. 41. Водночас, докази про направлення відповідачем постанови щодо припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання до органів ДАІ в матеріалах справи відсутні.

Крім того, цього ж дня державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_4 прийняла дві інші постанови:

від 06.06.2013 ВП №38707854 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н;

від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, адреса: с. Мала Вільшанка, вул. Гагаріна, буд. 41, у межах суми стягнення 9371,78 грн., а також про заборону відчуження будь-якого майна, що належить боржнику ОСОБА_1

Запис про публічне обтяження на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, зі змісту якого вбачається, що накладено арешт на автомобіль MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, що належить ОСОБА_1

Не погоджуючись з цими рішеннями державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 з приводу розяснення судового рішення), суд постановив скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 від 06.06.2013 ВП №38707854 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 9221,78 грн. При цьому суд, констатував, що ОСОБА_1 сплатив борг у добровільному порядку, про що неодноразово було повідомлено відповідача представниками стягувача. З моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання напису від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, так як виконавчий збір стягується від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

На виконання вказаних судових рішень та виконавчого листа № 810/4362/13-а, виданого 13.11.2013 Київським окружним адміністративним судом, 19 листопада 2013 року начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 прийняв постанову від 19.11.2013 ВП № 38707854 про скасування процесуального документу, якою скасував документ "Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)" від 06.06.2013, видану державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_4

Жодних дій чи рішень з приводу скасування арешту та майно ОСОБА_1 посадовими особами Державної виконавчої служби вчинено не було.

Натомість, у той же день, 19.11.2013, державний виконавець РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_4 прийняла нову постанову від 19.11.2014 ВП № 41292163 про відкриття виконавчого провадження з приводу стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. на підставі виконавчого документа раніше згадуваній постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н.

У подальшому, після чергового звернення позивача до суду з даним позовом, в якому серед позовних вимог була й вимога про оскарження постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 щодо накладення арешту на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, у тому числі автомобіля MAZDA 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 5 серпня 2014 року здійснив перевірку виконавчого провадження ВП № 41292163, за результатами якої прийняв постанову від 05.08.2014, згідно з якою:

скасував постанову державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про накладення арешту на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголошення заборони на його відчуження;

постановив вилучити запис № 8 про публічне обтяження за № 13784386 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вчиненого на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №38707854 про арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Цією ж постановою начальник РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_5 наклав новий арешт на майно боржника (ОСОБА_1В.) та оголосив заборону на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 18.06.2010 № б/н., а також зобовязав державного виконавця Карпенко Н.В. внести відомості щодо накладення арешту до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як убачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 19.08.2014, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено запис про визнання нечинним запису щодо публічного обтяження рухомого майна, що належить ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №19622633; підстава постанова про перевірку виконавчого провадження від 05.08.2014.

Водночас, 06.08.2014 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис № 14481567 про публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна, що належить ОСОБА_1, на підставі постанови державного виконавця РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 05.08.2014 ВП № 41292163.

Таким чином, судом встановлено, що впродовж тривалого періоду часу посадові особи Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції систематично вчиняли протиправні дії та приймали рішення, спрямовані на обмеження прав гр. ОСОБА_1 щодо вільного користування та розпорядження належного йому майном шляхом накладення арешту на це майно, а також чинили бездіяльність, що виявилась у невжитті заходів для припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання (оголошення у розшук та затримання автомобіля) на підставі постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП №19622633.

Суд також дійшов висновку, що на день судового розгляду приводом для накладення арештів на майно позивача є постанова від 18.06.2010 ВП №19622633, що прийнята державним виконавцем РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ ОСОБА_3, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

При цьому, оскільки суд касаційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді справи встановити поважність причин пропуску строку на звернення до суду щодо оскарження постанови від 18.06.2010, слід зазначити про таке.

Як пояснив суду позивач, вказана постанова ним отримана не була. Будь-яких доказів, які б свідчили, що ця постанова надсилалась позивачу відповідач суду не надав. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

У свою чергу, наявний в матеріалах справи супровідний лист від 18.06.2010 № 7566 на який посилається відповідач як доказ надіслання такої постанови позивачу, не приймається судом до уваги, оскільки такий лист не свідчить про сам факт передачі поштового відправлення до відділу поштового звязку.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача відносно того, що він дізнався про порушення своїх прав лише 11.07.2014, коли отримав ухвалу суду від 01.07.2014 у справі № 810/4361/13-а про відмову у розясненні судового рішення, оскільки звертався із заявами у цій справі про розяснення щодо того чи є чинною постанова від 18.06.2010, з таких підстав.

Так, зі змісту мотивувальної частини постанови від 16.09.2013 у справі № 810/4361/13-а, яка набрала законної сили, дійсно вбачається, що суд надав правову оцінку діям відповідача щодо прийняття постанови від 18.06.2010, констатувавши, що відповідач з моменту відкриття виконавчого провадження не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору. Отже, позивач був впевнений, що цього є достатнім для захисту його прав.

Водночас, у подальшому, після отримання ухвали від 01.07.2014 про відмову у розясненні судового рішення відносно того чи є чинною постанова від 18.06.2010, а також враховуючи продовження відповідачем вчиняти дії та приймати рішення на виконання цієї постанови позивач повторно звернувся до суду 16.07.2014, в межах десятиденного строку, встановленого статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, при встановленні поважності причин пропуску строку на звернення до суду, суд враховує положення: статті 55 Конституції України як основного закону, щодо гарантій захисту права та свобод людини та громадянина судом, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права на судовий захист, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на справедливий суд, які гарантують будь-якій особі судовий захист.

Отже, приймаючи до уваги триваючий характер порушення прав позивача з боку органу державної виконавчої служби, послідовне скасування та накладення арешту на майно позивача на підставі різних процесуальних документів, що призводило до плутанини в підставах арешту, викривлене тлумачення змісту судових рішень, суд з метою захисту прав позивача вважає за необхідне поновити строк звернення до суду, а також скористатись положеннями частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються положеннями Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження". При цьому, суд оцінює рішення та дії посадових осіб державної виконавчої служби ретроспективно з точки зору дії закону в часі: рішення та дії оцінюються судом на підставі норм, що діяли на момент їх вчинення.

Як вже зазначалось, виконавче провадження зі стягнення з позивача боргу було відкрито державним виконавцем 4 липня 2010 року.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на 04.06.2010) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

В силу статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на липень 2010) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

При розгляді даної справи вдруге суд враховує положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, наведені нижче обставини, які досліджувались під час розгляду інших справ не потребують доказуванню при розгляді даної справи, у тому числі і щодо обставин, коли позивач отримав постанову від 04.06.2010 ВП № 19622633 про відкриття виконавчого провадження.

Так, у постанові Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 в адміністративній справі № 810/4362/13-а суд констатував факт, що з моменту відкриття виконавчого провадження відповідачем (РВ ДВС Білоцерківського МРУЮ) не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання напису від 11.05.2010 № 3244 у розумінні поняття "заходи примусового виконання", що визначене Законом України "Про виконавче провадження", тому останній не набув права на винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Тим не менш, постановою від 18.06.2010 ВП №19622633 державний виконавець постановив стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 9221,78 грн.

Вдруге оцінюючи правомірність прийняття державним виконавцем вказаної постанови, суд керується положеннями статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що діяла станом на 18.06.2010), відповідно до якої в разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Враховуючи те, що державна виконавча служба фактично не стягнула з боржника жодної суми, і дану обставину не спростував відповідач в ході судового розгляду, а боржник виконав свої зобовязання перед стягувачем добровільно поза межами виконавчого провадження, відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн. підлягає скасуванню як протиправна. Усі дії та рішення відповідача, що спрямовані на примусове стягнення з позивача вказаної суми, у тому числі й ті, що повязуються з накладенням арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, є також протиправними, а рішення підлягають скасуванню.

В даній справі також судом встановлено, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 в адміністративній справі № 2а-5794/12/1070 державний виконавець прийняв постанову від 06.06.2013 ВП № 19622633, якою повернув виконавчий документ стягувачу та припинив дію (скасував) заходи, що застосовані у межах виконавчого провадження ВП № 19622633. Однак, фактично жодних дій з приводу реалізації вказаної постанови, зокрема, вилучення запису про арешт майна з державних реєстрів, скасування постанови від 16.06.2010 № 7433 про оголошення у розшук та затримання автомобіля Mazda 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, доведення цього рішення до органів ДАІ, відповідач не вчинив.

Таким чином, суд визнав, що має місце протиправна бездіяльність з боку відповідача.

Крім того, відповідач постановою від 05.08.2014 № 41292163 з метою примусового стягнення з боржника виконавчого збору прийняв чергове рішення про накладення арешту на майно ОСОБА_1, що не було відомо на момент предявлення позову, суд з метою захисту прав, свобод та законних інтересів позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати усі заходи, вжиті Районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції з метою примусового виконання постанови від 18.06.2010 ВП №19622633, у тому числі постанову від 05.08.2014 № 41292163 в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови від 18.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Отже, всі наведені вище обставини, зокрема наявність судових рішень, які набрали законної сили, свідчать про тривале порушення відповідачем прав позивача, тому саме з цих мотивів суд дійшов такого висновку.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій, що обмежують право позивача вільно розпоряджатися цим транспортним засобом, задоволенню не підлягають, оскільки ця вимога звернута на майбутнє, є не конкретизованою з точки зору звязку з виконавчим провадженням зі стягнення виконавчого збору.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про способи захисту порушеного права, суд виходить зі змісту позовних вимог, враховує положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, а також частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відносно прийняття такої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що виявилась у невчиненні дій, спрямованих на виконання постанови державного виконавця від 06.06.2013 ВП № 19622633 про повернення виконавчого документа стягувачеві та припинення дій (скасування) заходів, застосованих у межах виконавчого провадження ВП № 19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу всумі 92217,87 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2010 № 3244.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 16.06.2010 № 7433 про оголошення у розшук та затримання автомобіля Mazda 3, 2008 року випуску, номер державної реєстрації АІ 4291 ВО, що належить ОСОБА_1, яка прийнята в межах виконавчого провадження ВП № 19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Укрсоцбанк" боргу у сумі 92217,87 грн. на підставі виконавчого напису нотаріуса від 11.05.2010 № 3244.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Визнати протиправними дії Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, що виявились у накладенні арешту на майно ОСОБА_1 та вжитті інших заходів, спрямованих на примусове виконання постанови державного виконавця Районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 18.06.2010 ВП №19622633 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

Скасувати усі заходи, вжиті Районним відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції з метою примусового виконання постанови від 18.06.2010 ВП №19622633, у тому числі постанову від 05.08.2014 № 41292163 в частині накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження в межах суми стягнення при виконанні постанови від 18.06.2010 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 9221,78 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 78 (сімдесят вісім) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.