Постанова № 48880902, 06.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 р. Справа № 804/4907/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2015 Державне підприємство "Новомосковський військовий лісгосп" (далі позивач, ДП "Новомосковський військовий лісгосп") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач, Новомосковська ОДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.11.2014 №0003872203 форма «Р» про сплату 48564 грн.00 коп. податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, та штрафних (фінансових) санкцій 24282 грн. 00 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. Надав письмові заперечення проти позову, в яких наголосив на здійсненні господарських операцій між позивачем та ПП «Інтер Будпром», відповідно до яких виникає сумнів щодо реальності їх здійснення, а саме: відсутність трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення виду діяльності, повязаного з наданням послуг по заготівлі лісу, тощо.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Новомосковський лісгосп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.07.2014. В результаті перевірки складено акт від 13.10.2014 №524/223/14304726, яким встановлено порушення: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 48 564 грн., у тому числі за 1 півріччя 2012 року в сумі 15830 грн., за 9 місяців 2012 року в сумі 16832 грн., за 2012 рік в сумі 43 270 грн. та за 2013 рік в сумі 5294 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення перевірки встановлено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме: завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 233 909 грн. так як операції з надання послуг по заготівлі деревини Приватного підприємства «Інтер - Будпром» не мали реального характеру.

За результатами складеного акту, Новомосковською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення №0003872203 від 03.11.2014, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 72846 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням позивач оскаржив його до Головного управління Державної фіскальної служби в Дніпропетровській області від 14.11.2014 вих.№ 274.

На адресу позивача надійшло рішення про результат розгляду скарги від Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 29 грудня 2014 року № 1508/10/04-36-10-08-09 про залишення без змін податкового повідомлення рішення Новомосковської ОДПІ № НОМЕР_1 від 03.11.2014 .

Скарга на податкове повідомлення - рішення вих. № 06 від 13.01.2015 до Державної фіскальної служби України залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки №524/223/14304726 від 13.10.2014 вказано про відсутність у замовника трудових ресурсів економічно необхідних для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що на думку податкового орану може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами.

Матеріалами справи підтверджується, що виконавцем на момент укладення договору, було надано оформлений відповідно до вимог чинного законодавства дозвіл на виконання лісозаготівельних робіт, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничного нагляду 24.05.2011 із зазначенням основних засобів виробництва необхідних для заготівлі деревини, а саме: трактор марки Т-40М заводський №182094, обладнаний пристроєм для безчокерного трелювання ПТБ-4,5, бензопили Мотор СІЧ-270, заводський номер №№005851,005923 (копія дозволу міститься в матеріалах справи).

Крім того, підрядчиком на момент укладання зазначених договорів було надано наступні копії документів, а саме: виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, з зазначенням підприємства ПП «Інтер-Будпром» та директора ОСОБА_6; довідка із статистики з видами діяльності: 02.20 лісозаготівлі, 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві, 16.10 лісопильне та стругальне виробництво; завірена нотаріально перша сторінка Статуту підприємства; свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства - юридичною особою (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що заготівля деревини відбувалася після укладання договорів підряду на проведення лісозаготівельних робіт, які відповідають чинному законодавству (копії договорів містяться в матеріалах справи). На рубку лісу виписані лісорубні квитки, які являються дозволом на проведення рубок, з зазначенням кварталів, виділів, де проводиться рубка. В лісорубному квитку нарахована плата за використання лісових ресурсів, яка являється податком до бюджету та була сплачена до бюджету в установлені законодавством строки(копії лісорубних квитків на проведення рубок по вказаних ділянках містяться в матеріалах справи).

Крім того, вказана лісопродукція дійсно заготовлена, та взята на облік у ДП «Новомосковський військовий лісгосп», про що свідчать акти виконаних робіт, наборочна відомість заготовленої продукції по лісництвах, акти заготівель лісопродукції по лісництвах, зведена відомість заготовленої лісо продукції по підприємству, відповідні проведення по рахунках бухгалтерського обліку про взяття вказаної продукції на облік (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Суд звертає увагу, що зміст акту перевірки не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення договору, видаткових/податкових накладних, акту здачі-приймання робіт, фактів оплати та отримання товарів/послуг позивачем.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин з ПП «Інтер Будпром».

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та ПП «Інтер Будпром», свідчить що вони оформлювались в рамках виконання умов Договорів підряду про надання лісозаготівельних робіт, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах «Йорданова та інші проти Болгарії» та «Ліндхайм та інші проти Норвегії».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" до Новомосковської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від "03" листопада 2014 року №0003872203 форма «Р» про сплату 48564 грн.00 коп. податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, та штрафних (фінансових) санкцій 24282 грн. 00 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новомосковський військовий лісгосп" судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 липня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 10.07.2015 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_7