Постанова № 48880257, 18.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015 року Справа № 904/3135/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

представники сторін не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. по справі №904/3135/15

за позовом публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК”, м.Кременчук, Полтавська область

до товариства з обмеженою відповідальністю “ОФФСАЙД”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 38 073 461, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року публічне акціонерне товариство “АВТОКРАЗБАНК” (далі ПАТ “АВТОКРАЗБАНК”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ОФФСАЙД” (далі ТОВ “ОФФСАЙД”) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 38 073 461, 39 грн., з яких: 30 300 000, 00 грн. строкова заборгованість, 362 769, 86 грн. поточні проценти, 5 804 317, 82 грн. прострочені проценти, 758 582, 90 грн. пеня, 71 310, 56 грн. 3% річних та 776 480, 25 грн. інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. по справі №904/3135/15 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ “ОФФСАЙД” на користь ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” 5 804 317, 82 грн. прострочених процентів, 362 769, 86 грн. поточних процентів, 758 582, 90 грн. пені, 71 310, 56 грн. 3% річних, 695 500, 42 грн. інфляційної складової. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ “ОФФСАЙД” на користь Державного бюджету України в особі Управління державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області суму судового збору в розмірі 14 765, 31 грн.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми кредиту в розмірі 30 300 000, 00 грн. є передчасним, оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання в цій частині не настав; обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача сум прострочених процентів, поточних процентів, пені підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем; сума інфляційної складової визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. по справі №904/3135/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми кредиту в розмірі 30 300 000, 00 грн. та часткового задоволення позовних вимог про стягнення інфляційної складової боргу, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що письмова вимога ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” до відповідача з приводу повернення кредиту дійсно не направлялась; позичальником було порушено умови кредитного договору в частині своєчасної сплати нарахованих процентів; факт наявності простроченої заборгованості по нарахованим процентам дає ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” право вимагати дострокового повернення всієї кредитної заборгованості; ненаправлення позичальнику письмової вимоги про повернення заборгованості не може бути перешкодою для звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості; ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” за період з липня 2014р. по лютий 2015р. нараховано 776 480, 25 грн. інфляційної складової, однак судом першої інстанції зменшено розмір суми інфляційної складової за той же самий період без наведення розрахунків та пояснень зменшення; висновки господарського суду суперечать дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, здійснено неналежну правову оцінку обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

14.08.2015р. на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзив на апеляційну скаргу не надано, про час та місце проведення судового засідання ТОВ “ОФФСАЙД” було повідомлене належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду про призначення розгляду справи направлена на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв’язку з приміткою “за адресою не знаходиться”.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

26.11.2013р. між ПАТ “АВТОКРАЗБАНК” (банк) та ТОВ “ОФФСАЙД” (позичальник) укладений кредитний договір №04-К (про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії), за умовами якого банк в порядку та на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію, в межах якої надає позичальнику в користування кредитні кошти (надалі кредит) на наступних умовах:

- ліміт кредитування 30 300 000, 00 грн.;

- кредитна лінія відкривається на строк по 25 листопада 2015р. включно;

- процентна ставка за користування кредитом 23% річних, тип процентної ставки – фіксована;

- кредит надається по 25.11.2015р. включно або до строку, встановленого у відповідності з п. 3.9 договору (підпункти 1.1.1, 1.1.2, 1.1.4, 1.1.6 пункту 1.1 договору).

На підставі заяви позичальника від 26.11.2013р. банком було надано ТОВ “ОФФСАЙД” кредит в розмірі 30 300 000, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №957 від 26.11.2013р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами кредитного договору №04-К від 26.11.2013р. встановлено строк повернення кредиту в повному обсязі до 25 листопада 2015р. (включно).

В п. 3.7 договору сторони домовились, що згідно статей 212, 1050, 1052 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути банку на його письмову вимогу заборгованість за цим договором (у тому числі заборгованість за кредитом, нараховані та несплачені проценти, інші доходи банку, пені, штрафи та інші можливі платежі, компенсувати суму збитків) раніше календарної дати, визначеної підпунктом 1.1.6 договору у разі настання, зокрема, наступних обставин:

- несплати або часткової несплати позичальником у передбачений цим договором строк суми процентів;

- несплати або часткової несплати позичальником у визначений цим договором строк кредиту, інших доходів та/або несплати або часткової несплати позичальником в строк штрафних санкцій;

- початку процедури ліквідації чи реорганізації позичальника, та/або порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника, та/або погіршення фінансового стану позичальника в порівнянні з фінансовим станом на момент укладення договору, та/або недостатності забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за договором;

- при припиненні дії цього договору з причини іншої, ніж виконання зобов’язань або згода сторін.

За п. 3.8 договору, у разі настання обставин, визначених відповідним підпунктом п. 3.7 договору, банк надсилає позичальнику письмову вимогу про погашення кредитної заборгованості в порядку визначеному п. 11.5 договору; дане положення не перешкоджає праву банку на здійснення договірного списання на умовах договору.

Відповідно п. 3.9 договору, для випадків, визначених п. 3.7 договору, за рішенням уповноваженого органу банку та на письмову вимогу банку, банк має право вимагати, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити заборгованість за цим договором в повному обсязі в інші строки, ніж визначені в підпункті 1.1.6 договору, про що зазначається в письмовій вимозі; при цьому, строком погашення є дата, визначена в письмовій вимозі банку.

Сторони передбачили право банку вимагати дострокового повернення кредиту за певних, визначених в договорі обставин та із дотриманням узгодженого порядку, а саме, направлення письмової вимоги на адресу позичальника про дострокову сплату суми кредиту в повному обсязі.

Подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України. Питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується виключно в процесі вирішення спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи (п. 1.7, п. 1.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

Позивач не направляв відповідну письмову вимогу на адресу відповідача ані до звернення з позовом до господарського суду, ані після, отже, звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми кредиту в розмірі 30 300 000, 00 грн. є передчасним, оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання в цій частині не настав.

На підставі постанови Правління Національного банку України №537 від 28.08.2014р. “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №76 від 29.08.2014р. “Про початок процедури ліквідації ПАТ “АКБ Банк” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК”.

За положеннями ст. 48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Стаття 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не містить положень про те, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка виконує функції з ліквідації банку, та з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов’язань позичальників банку вважається таким, що настав.

Отже, норми Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не містять виключень із загальних правил.

Згідно підпункту 1.1.4 п. 1.1 договору (в редакції договору №1 від 30.01.2014р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №04-К), процентна ставка за користування кредитом дорівнює 23% річних; на період з 01.02.2014р. по 07.02.2014р. процентна ставка за користування кредитом становить 19, 95% річних, а починаючи з 08.02.2014р. по строк дії кредитної лінії – 23%річних; тип процентної ставки –фіксована.

В пунктах 4.1, 4.5 договору зазначено, що проценти за користування позичальником кредитом нараховуються банком в валюті кредиту з дня надання кредиту до дня, що передує дню настання фактичного погашення кредиту та/або строк погашення на суму фактичного щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом; позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно до 05 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно п. 4.4 договору (в редакції договору №1 від 30.01.2014р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору №04-К), з 01.02.2014р. по строк дії кредитної лінії при розрахунку процентів використовується метод “факт/факт”, виходячи з фактичної кількості днів в календарному місяці, та фактичної кількості днів у році (365 або 366).

В п. 9.2 договору сторони погодили, що за порушення встановлених цим договором строку погашення кредиту та/або сплати процентів за час користування кредитом та/або сплати комісій позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За положеннями п. 9.5 договору, згідно ст. 259 Цивільного кодексу України штрафні санкції, передбачені пунктами 9.2, 9.3, 9.4 договору можуть нараховуватись банком протягом трьох років від дня, коли зобов’язання мало бути виконано позичальником. Строк позовної давності в даному випадку дорівнює три роки.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання по сплаті процентів за кредитом, доказів припинення відповідних зобов’язань перед позивачем у будь-який інший, передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Господарський суд першої інстанції на підставі аналізу матеріалів справи, умов кредитного договору №04-К від 26.11.2013р., з урахуванням положень ст. ст. 530, 598, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 5 804 317, 82 грн. прострочених процентів за період з 01.05.2014р. по 28.02.2015р., 362 769, 86 грн. поточних процентів з 01.03.2015р. по 19.03.2015р., враховуючи, що на момент звернення позивача з позовом до суду строк виконання зобов’язань відповідача зі сплати процентів є таким, що настав, 758 582, 90 грн. пені та 71 310, 56 грн. 3% річних за період з 06.06.2014р. по 19.03.2015р. за порушення строків оплати процентів, 695 500, 42 грн. інфляційної складової за період липень 2014р. - лютий 2015р., відмовивши в позові в частині стягнення 30 300 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання в цій частині не настав, та в частині стягнення 80 979, 83 грн. інфляційних втрат у зв’язку з помилковим визначенням позивачем періоду нарахування.

Стосовно доводів скаржника щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції суми інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

Таким чином, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 695 500, 42 грн., де:

127 308, 41 грн. - по простроченим процентам в розмірі 591 887, 67 грн. за травень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з липня 2014р. по лютий 2015р. включно;

120 428, 80 грн. - по простроченим процентам в розмірі 572 794, 52 грн. за червень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з серпня 2014р. по лютий 2015р. включно;

118 757, 93 грн. - по простроченим процентам в розмірі 591 887, 67 грн. за липень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з вересня 2014р. по лютий 2015р. включно;

98 730, 01 грн. - по простроченим процентам в розмірі 591 887, 67 грн. за серпень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з жовтня 2014р. по лютий 2015р. включно;

79 880, 96 грн. - по простроченим процентам в розмірі 572 794, 52 грн. за вересень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з листопада 2014р. по лютий 2015р. включно;

69 968, 42 грн. - по простроченим процентам в розмірі 591 887, 67 грн. за жовтень 2014р. з урахуванням індексів інфляції з грудня 2014р. по лютий 2015р. включно;

49 055, 84 грн. - по простроченим процентам в розмірі 572 794, 52 грн. за листопад 2014р. з урахуванням індексів інфляції з січня 2015р. по лютий 2015р. включно;

31 370, 05 грн. - по простроченим процентам в розмірі 591 887, 67 грн. за грудень 2014р. з урахуванням індексу інфляції за лютий 2015р.

На суму прострочених процентів в розмірі 591 887, 67 грн. за січень 2015р. інфляційні втрати не нараховуються, оскільки за умовами договору строк оплати цих процентів 05.02.2015р., відповідно індекс інфляції визначається за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з березня 2015р., тоді як позивачем період нарахування інфляційних втрат обмежено лютим 2015р.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань(п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “АВТОКРАЗБАНК”, м. Кременчук, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. у справі №904/3135/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А.Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складений 20.08.2015р.)