Постанова № 48880253, 20.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015 року Справа № 904/268/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів - Герасименко І.М., Сизько І.А.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача-1: ОСОБА_1- представник, довіреність № 770 від 16.06.15,

від відповідача-2: не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі №904/268/15

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя

до відповідача-1 державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

до відповідача-2 публічного акціонерного товариства "Часівоярський вогнетривкий комбінат", м.Часів Яр, Донецька область

про стягнення недостачі в розмірі 10692грн.25коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015р. у справі №904/268/15 (суддя-Новікова Р.Г.) позов відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь задоволено частково, відмовлено в задоволенні вимог про стягнення на користь позивача суми недостачі в розмірі 10692грн.25коп. з публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ)Часівоярський вогнетривкий комбінат та стягнуто суму недостачі у вказаному розмірі на користь позивача з державного підприємства (далі-ДП) Придніпровська залізниця;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо виконання належним чином відповідачем-2 зобов"язань за договором №20/2013/1677 від 10.09.2013р. в частині поставки позивачу вогнетривких матеріалів, з того, що залізницею прийнято вантаж до перевезення без жодних зауважень та претензій до маси та стану вантажу згідно з залізничною накладною, а також з того, що відповідач-1 не надав документ, який засвідчує настання форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності за недостачу вантажу;

- не погодившись з рішенням суду, ДП"Придніпровська залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" станція Микитівка ДП"Донецька залізниця", яка відповідно до адміністративно-територіального устрою відноситься до Антрацитівського району Луганської області, перебуває на території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади України, про те, що виконання зобов"язання щодо своєчасної та збережної доставки вантажів із зазначених станцій з незалежних від залізниці причин є неможливим, внаслідок ведення активних бойових дій на ділянці Горлівка-Микитівка та про те, що орган, уповноважений на видачу довідок в підтвердження настання форс-мажорних обставин, також знаходиться на території тимчасово не підконтрольній органам держаної влади;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задо-волення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника, у додаткових поясненнях позивач зазначає, що на момент відчеплення спірного вагону на станції Микитівка - 18.07.2014р. законо-давство України не містило жодних обмежень у роботі залізниць, не зважаючи на те, що Укрзалізниця має право їх запроваджувати відносно перевезень в окремі райони під час стихійно-го лиха або виникнення інших надзвичайних обставин;

- представник позивача в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду позивачем направлено клопотання про розгляд справи без участі представника;

- у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу в частині позовних вимог до нього залишити без задоволення, вказуючи на обставини по виконанню товариством своїх зобов"язань за договором №20/2013/1677 від 10.09.2013р. в частині поставки ресурсів;

- представник відповідача-2 в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду відповідачем-2 також направлено клопотання про розгляд справи без участі представника

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013р. ВАТЗапорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (покупцем) та ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат (постачальником) укладено договір №20/2013/1677, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити вогнетривкі матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.1 договору кількість, номенклатура та ціна ресурсів визначається в специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною.

П.3.5 договору встановлено, що право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Згідно з п.2 специфікації №7 від 07.07.2014р. до вказаного договору ресурси поставляються на умовах поставки FCA (станція Часів Яр Донецької залізниці) залізничним транспортом відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010р.

В п.7 специфікації сторони узгодили, що датою поставки є дата календарного штемпелю станції відправлення в графі 56 Календарний штемпель станції відправлення залізничної накладної.

На виконання умов договору та специфікації відповідач-2 відвантажив на адресу позивача групою вагонів №67182204, №65285256, №65698417 пісок формувальний за залізничною накладною №51144731.

Датою поставки ресурсів згідно з залізничною накладною №51144731 є 16.07.2014р.

З урахуванням положень пункту 3.5 договору, господарський суд правильно встановив, що з цієї дати до позивача перейшло право власності на ресурси (пісок формувальний).

21.07.2014р. на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складе-ний комерційний акт РА №003982/852, в якому зафіксовано, що по груповому відправленню за накладною №51144731 фактично прибули два напіввагона з вантажем пісок формувальний та не прибув вагон №65698417 вага 69000кг.

Згідно з актом загальної форми №5587 від 18.07.2014р., складеним на станції Микитівка Донецької залізниці, вагон №65698417 вага 69000кг з вантажем пісок формувальний відчепле-ний від групи через технічну несправність та в подальшому буде надісланий за досиланням.

Відомості про характер несправності та опис обставин, за яких виявлена несправність в комерційному акті РА №003982/852 від 21.07.2014р. та в акті загальної форми №5587 від 18.07.2014р. не містяться.

Ст.31 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), покладає на залізницю обов'язок подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ст.ст.22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж в пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Ст.110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.113 Статуту за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно з ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відпові-дальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Ст.314 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст.110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За положеннями ст.ст.114, 115 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розрахунок суми недостачі виконано позивачем виходячи з вартості ресурсів, вказаної у специфікації №7 від 07.07.2014р. і рахунку-фактурі №28839 від 16.07.2014р. та з урахуванням природної втрати для даного виду продукції.

Відповідно до розрахунку вартість недостачі складає 10692грн.25коп..

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: прийняття залізницею вантажу до перевезення за залізничною накладною №51144731 без зауважень та претензій до маси, стану вантажу, неприбуття в подальшому вагону №65698417 на адресу позивача у зв"язку з тим, що останній був відчеплений на станції Микитівка через технічну несправність, що не заперечується відповідачем-1, госпо-дарський суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення недостачі в сумі 10692грн.25коп. з відповідача-1.

Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом в задоволенні позову до ПАТ"Часівоярський вогнетривкий комбінат" через відсутність вини вантажовідправника в недостачі вантажу.

Також слід звернути увагу на те, що згідно з ст.117 Статуту залізниць України вантаж вважається втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня прийняття вантажу до перевезення. При цьому, одержувач не повинен доводити місце та обставини втрати перевізником вантажу.

У даному випадку, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, неприбуття на станцію призначення вагону слід розглядати саме як недостачу, а не втрату вантажу.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника про те, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок форс-мажорних обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, а саме те, що станція Микитівка, на якій було відчеплено вагон №65698417, перебуває у зоні проведення антитерористичної операції колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональ-ними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р., настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) засвідчує сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

В порядку, встановленому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України такого документу на підтвердження своїх доводів скаржником не надано.

У цьому зв"язку доводи скаржника визнані колегією суддів необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області 17.03.2015р. у справі №904/268/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А. Сизько

Повна постанова складена 21.08.2015