ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" серпня 2015 р. Справа № 920/432/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н, від 20.03.2015 року),
відповідача не зявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3635 C/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 02 червня 2015 року у справі № 920/432/15,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Нафта-Опт, с. Шубіне, Харківський район, Харківська область,
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, с. Веселий гай, Охтирський район, Сумська область,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2015 року позивач подав позовну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 168110,48 грн., з яких: 81868,00 грн. основної заборгованості за поставку паливно-мастильних матеріалів за договором поставки № 29-07/14-01 від 29.07.2014 року, 77798,74 грн. штрафу, 8443,74 грн. інфляційних збитків, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Сумської області від 08 вересня 2014 року у справі № 920/473/14 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Нафта-Опт 24560,40 грн. штрафу, 8443,74 грн. інфляційних збитків, 3362,21 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 81868,00 грн. та штрафу в сумі 10000,00 грн. провадження у справі припинено, у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Сумської області від 02 червня 2015 року у справі № 920/432/15 в частинні відмови стягненні штрафу в сумі 43238,34 грн. скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач свого представника у призначене судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 150). Враховуючи, що явка відповідача не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №11915,від 14.08.2015 року), в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі було укладено договір поставки № 29-07/14-01 від 29.07.2014 року, згідно даного договору позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідачу паливно-мастильні матеріали партіями, а відповідач, в свою чергу, зобовязався в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та своєчасно оплатити товар.
Ціна, асортимент, кількість (обєм) та порядок поставки кожної партії товару погоджується сторонами та відображається у рахунку фактури, видаткових накладних (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, відповідач зобовязаний здійснювати оплату вартості кожної партії товару на поточний рахунок позивача у день поставки.
Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № 144 від 09.09.2014року на суму 74936,00 грн., № 156 від 10.09.2014року на суму 478588,00 грн., № 224 від 25.09.2014року на суму 492457,50 грн., № 283 від 07.10.2014року на суму 74788,10 грн., № 382 від 20.10.2014року на суму 73945,50 грн., № 416 від 27.10.2014року на суму 71085,90 грн., № 428 від 29.10.2014року на суму 73703,50 грн., № 504 від 13.11.2014року на суму 74473,00 грн., № 516 від 17.11.2014 року на суму 78636,50 грн., № 554 від 27.11.2014року на суму 74068,00 грн., відповідними товарно-транспортними накладними та рахунками на оплату підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару загальною вартістю 1566682,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 81868,00 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи, а саме платіжною квитанцією від 03.04.2015 року на суму 3000,00 грн., платіжними дорученнями № 37 від 19.03.2015року на суму 11868,00 грн., № 2 від 05.05.2015року на суму 25000,00 грн., №1 від 05.05.2015року на суму 30000,00 грн., № 51 від 22.04.2015року на суму 12000,00 грн. підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в повному обсязі в сумі 81868,00 грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 81868,00 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині підлягало припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору. Отже з таких підстав судом першої інстанції було припинене провадження.
Але з матеріалів справи вбачається, що обовязок щодо оплати отриманого товару виконаний відповідачем з простроченням.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано інфляційні збитки в сумі 8443,74 грн. за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 74068,00 грн.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014 року Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.
Оскільки вказане не враховано позивачем при розрахунку інфляційних збитків, судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок інфляційних збитків з грудня 2014 року по лютий 2015 року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 74068,00 грн., згідно з яким інфляційні збитки складають 8755,75 грн. (сукупний індекс інфляції 1.118).
Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в межах заявленої до стягнення суми в розмірі 8443,74 грн.
Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку прострочення оплати поставленого товару на строк: від одного до десяти календарних днів відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5 % від вартості не оплаченого товару; від одинадцяти до двадцяти календарних днів відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 10 % від вартості не оплаченого товару; від двадцяти одного до тридцяти календарних днів відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 15 % від вартості не оплаченого товару; від тридцяти одного до шістдесяти календарних днів відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20 % від вартості не оплаченого товару; понад шістдесят календарних днів - відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 30 % від вартості не оплаченого товару.
У звязку з несвоєчасною оплатою товару, відповідачеві нараховано штраф в загальній сумі 77798,74 грн. за прострочку оплати по кожній накладній окремо.
Матеріалами справи, а саме платіжною квитанцією від 02.06.2015 року підтверджується факт сплати відповідачем позивачу штрафу в сумі 10000,00 грн.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В даному випадку, враховуючи, що позивачем у повному обсязі сплачено основний борг, частково оплачено нарахований позивачем штраф в сумі 10000,00 грн., заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 77798,74 грн. є надмірно великою та неспіврозмірною з завданими позивачу збитками, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості та добросовісності, суд першої інстанції, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача до 24560,40 грн.; в частині стягнення штрафу в сумі 10000,00 грн. провадження у справі припинив відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
При таких обставинах колегія суддів в цілому погоджується із рішенням суду першої інстанції, в частині зменшення штрафу, проте вважає, що таке зменшення було зроблено без врахування деяких факторів, зокрема обезцінення національної валюти і відповідно і боргу. В звязку з чим колегія суддів вважає, що сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає збільшенню на 10000,00 грн. та в цілому складає 34560,40 грн. Таким чином, сума на яку зменшено штраф складає 33238,54 грн.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а саме в частинні відмови у стягненні 10000,00 грн. штрафу, з прийняттям нового рішення в цій частині про стягнення з відповідача 34560,40 грн. штрафу. В решті рішення підлягає залишенню без змін
Щодо судових витрат, за рішення суду першої інстанції, відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру. Щодо судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне, відповідно до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення та часткове задоволення апеляційної скарги, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 211,20 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення необґрунтовано, без урахування матеріалів справи, тому рішення господарського суду Сумської області від 26 березня 2015 р. у справі № 920/1055/14, підлягає частковому скасуванню.
Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3 та 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 02.06.2015 року скасувати в частині стягнення штрафу у сумі 24560,40 грн.
В цій частині прийняти нове рішення.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 гай, Охтирський район, Сумська область, 42763, іден. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім НАФТА-ОПТ (вул. Шубінська, 29-А, с. Шубіне, Харківський район, Харківська область, 62493, код ЄДРПОУ 39294676) 34560,40 грн. штрафу, 729,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Врешті рішення залишити без змін.
Повний текст постанови складено 20.08.2015 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.
Судове рішення № 48879886, Харківський апеляційний господарський суд було прийнято 17.08.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 920/432/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: