Постанова № 48879780, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015 року Справа № 904/3531/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №12-105 від 08.06.15;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н без дати;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі № 904/3531/15

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 839,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 833 від 13.09.2012 у розмірі 15 839,09 грн., з яких 9 960,00 грн. основний борг, 5 104,67 грн. інфляційні втрати, 774,42 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 833 від 13.09.2012 року, в частині повного розрахунку за надані послуги з встановлення поштових скриньок.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року (суддя Золотарьова Я.С. ) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Комунального підприємства "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" 9 960,00 грн. основного боргу, 774,42 грн. 3% річних, 5 104,67 грн. інфляційні втрати, 1 827,00 грн. судовий збір.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не сплачено суму заборгованості за надані послуги з встановлення поштових скриньок.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що розгляд справи в господарському суді був проведений без розгляду відповідача, який не був повідомлений належним чином про розгляд справи.

Крім того, оплата за придбані поштові скриньки повинна проводитись з місцевого бюджету, а не з рахунків підприємства. Кошти з місцевого бюджету не надійшли, ці обставини справи судом не досліджувалися зовсім.

У 2013 році місцевим бюджетом були надані кошти для погашення заборгованості за придбані поштові шафи, однак за вимогами листа від 19.12.2013 року №3/13-2858 були повернуті до місцевого бюджету.

Більш того, судом до участі в якості третьої особи не залучено Дніпропетровську міську раду, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "УКРПОШТА" в особі Дніпропетровської дирекції УДППЗ "Укрпошта" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 19.08.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступну та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

13.09.2012 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (постачальник) та Комунальним підприємством "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради (замовник) було укладено договір № 833 про надання послуг з встановлення поштових скриньок (а.с. 10-12).

Відповідно до пункту 1.1 договору замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується надати послуги з встановлення поштових скриньок.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що встановлення поштових скриньок здійснюється відповідно до умов цього договору в житлових будинках вказаних замовником в додатку № 1.

Згідно з пунктом 3.1 договору, після завершення виконання робіт виконавець подає замовникові для підписання акт виконаних робіт, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу і в разі відсутності допущених у роботі відступів від умов цього договору або інших недоліків підписати акт виконаних робіт в 3-денний строк з дня подання йому виконавцем.

Пунктом 3.1. встановлено, що підписання акту виконаних робіт представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що вартість роботи по договору визначена та затверджена сторонами у розмірі 9 960,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 660,00 грн.

Відповідно до пункту 6.2 договору, розрахунок між замовником та виконавцем проводиться в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування замовником оплати вартості робіт, зазначеної у п. 6.1 договору на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.

На підтвердження виконання зобовязань за договором позивачем наданий акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2012 на суму 9 960,00 грн. (а.с.14).

Позивач зазначає, що відповідачем суму заборгованості у розмірі 9 960,00 грн. не оплачено.

На прострочений борг 9 960,00 грн. позивачем нараховано 3% річних за період з 13.09.2012 по 16.04.2015 у сумі 774,42 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2012 по квітень 2015 у сумі 5 104,67 грн.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів вважає, що вказаний Договір послуг за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки результатом робіт є об'єкт в матеріальному вигляді (встановлені поштові скриньки, які не споживаються в процесі вчинення певної дії). В такому випадку до Договору мають застосовуватись положення Цивільного кодексу України про договір підряду та інші загальні положення про зобов'язання.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду (ст. 317 ГК України).

Правовідносини по укладанню зазначеного договору регулюються параграфом 1 глави 61 ЦК України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору підряду, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав передбачені договором № 833 від 13.09.2012 року робити, про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2012 року на суму 9 960,00 грн. (а.с.14).

Вищезазначений акт був прийнятий відповідачем шляхом підписання без зауважень та заперечень.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обовязків за вищенаведеним Договором № 833 від 13.09.2012 року.

Відповідно до пункту 6.2 договору, строк оплати виконаних послуг є таким, що настав 12.09.2012 року.

В порушення прийнятих на себе зобовязань Відповідач прийняті роботи у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив, у звязку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за Відповідачем станом на час звернення до суду рахується основна заборгованість в розмірі 9 960,00 гривень.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобовязання, доказів припинення відповідних зобовязань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення суми 9 960,00 гривень підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність вини Відповідача в несплаті коштів за договором, з посиланням на те, що оплата за придбані поштові скриньки повинна проводитись з місцевого бюджету, а не з рахунків підприємства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, наданих в п.1.10 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Крім того, відповідно до п. 5.3. Договору саме замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно прийняти від виконавця результати надання послуг і оплатити їх відповідно до даного договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору, розрахунок між замовником та виконавцем проводиться в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування саме замовником, а не розпорядником коштів місцевого бюджету оплати вартості робіт, зазначеної у п. 6.1 договору на розрахунковий рахунок протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.

Отже, саме Відповідач, а не розпорядник коштів місцевого бюджету зобовязаний оплатити виконані роботи. Відсутність у Відповідача власних коштів а так само відсутність чи недостатність бюджетного фінансування не звільняє Відповідача від виконання вищезазначеного обовязку.

Між тим, джерелами формування майна відповідача є як доходи, отримані від господарської діяльності, так і дотації з бюджетів.

У звязку з чим, колегія суддів відхиляє заперечення скаржника щодо не оплати виконаних робіт за відсутності бюджетного фінансування, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду зправ людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус протиУкраїни" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках місцевого бюджету не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано 3% річних за період з 13.09.2012 по 16.04.2015 у сумі 774,42 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2012 по квітень 2015 у сумі 5 104,67 грн.

Враховуючи підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2012 року на суму 9 960,00 грн. (а.с.14), Відповідач відповідно до п. 6.2. Договору мав виконати грошове зобовязання на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання відповідних документів, тобто до 12.09.2012 року включно.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду та зазначені суми до стягнення), положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 774,42 грн. за період з 13.09.2012 року по 16.04.2015 року та збитки від інфляції у сумі 5 104,67 грн. за період з вересня 2012 року по квітень 2015 року, нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у звязку з проведенням судового засідання за відсутності відповідача не дотримано прав останнього, передбачених ст. 22 ГПК України, порушено засади рівності та змагальності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідач був позбавлений можливості реалізації своїх процесуальних прав, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу двічі були направлені судові повістки за вказаною адресою (49040, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 68), що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с. 51, 58).

У звязку з чим колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що при винесенні рішення судом його було позбавлено можливості реалізації своїх процесуальних прав, було порушено засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи апеляційної скарги про не залучення судом до участі у справі в якості третьої особи Дніпропетровської міської ради є безпідставними, оскільки рішення з даного господарського спору будь-яким чином не може вплинути на права та обовязки Дніпропетровської міської ради щодо жодної із сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-2" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2015 року у справі № 904/3531/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 20.08.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Н.Л. Величко

Суддя В.І. Крутовських