Рішення № 48879741, 29.01.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа № 926/1174/13.

За позовом Міського комунального підприємства «Газкомплектприлад»

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в розмірі 77 486,84 грн.

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 представник. Довіреність № 126 від 08.11.2013 р.

Від відповідача ОСОБА_3 представник. Довіреність від 10.01.2014 р.

СУТЬ СПОРУ: міське комунальне підприємство «Газкомплектприлад», м. Чернівці, звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості згідно договорів № 436 та № 437 від 01.05.2009 р. в сумі 77486,84 грн., в тому числі 69 952,25 грн. основного боргу, 1758,94 грн. пені, 4055,15 грн. 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч умовам договорів № 436 та № 437 від 01.05.2009 р. які пролонговано до 31.12.2012 р. за користування займаних місць і надані послуги по їх утриманню заборгованість не сплатив, а тому з нього слід стягнути 69 952,25 грн. основного боргу (53 737,20 грн. за договором № 436 та 1 6215,05 грн. за договором № 437, та 1 758,94 грн. пені, 4055,15 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.11.2013 р. порушено провадження по даній справі, судове засідання призначено на 03.12.2013 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та для витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи призначено на 29.01.2014 р.

Представник відповідач позов не визнав з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Крім того, просив відмовити у задоволені позову у звязку із спливом позовної давності згідно поданої ним заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем укладено договори № 436 та № 437 від 01.05.2009 р. згідно яких МКП «Газкомплектприлад» надає, а приватний підприємець ОСОБА_1 приймає в платне користування торгівельні місця № 318 та № 315 на території ринку автозапчастин по вул. Шухевича, 8а в секторі Другий для здійснення продажу промтоварів або надання послуг з торгового обєкту типу Павільйон площею 17,9 та 60 м2.

На виконання договорів від 01.05.2009 року сторонами підписано акт прийому-передачі, у відповідності до якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне користування торгове місце № 318, та 315.

Пунктом 2.1 Договорів № 436 та 437 від 01.05.2009 р. передбачено, що сплата ринкового збору Користувачем за зайняття торговельного місця проводиться щомісячно, до 15 числа поточного місяця, в готівковій формі в касу ринку, згідно встановлених тарифів в сумі 11,40 грн. за день.

Згідно пункту 2.2 Договору користувач сплачує МКП плату за надання послуги по утриманню торговельного місця в належному стані в сумі 51 грн. в день щомісячно до 15 числа поточного місяця в касу ринку.

Пунктом 2.3 передбачено, що користувач сплачує МКП додаткову оплату за послуги, повязані із забезпеченням діяльності ринкового господарства із розрахунку 2 гривні в місяць за кожен кв. метр корисної площі.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що зміна умов договору можлива за погодженням сторін.

Пунктом 1 статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Оскільки сторонами не змінювалися встановлені тарифи на ринковий збір та послуги з обєктів, які розміщені на торгових місцях по вул. Шухевича, 8А в м. Чернівці, позивач безпідставно провів нарахування заборгованості з урахуванням підвищення тарифів на ринковий збір та послуги з обєктів, які розміщені на торгових місцях по вул. Шухевича, 8А в м. Чернівці на підставі наказу № 18 від 25.02.2010 р. Про затвердження тарифів на ринку.

Відповідно до п. 6.1 Договір складений в 2-х примірниках, які мають однакову силу, вступає в дію з 01.05.09 р. і діє до 31.12.2009 р. якщо жодна із сторона в термін 10 днів до закінчення даного Договору не заявить про намір його розірвати. Даний Договір автоматично пролонгується на термін одного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 вказаного Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Як вже вказувалось, відповідно до пункту 6.1 Договорів № 436 та № 437 від 01.05.2009 р. сторони встановили, що даний договір набирає чинності з дію з 01.05.09 р. і діє до 31.12.2009 року. якщо жодна із сторона в термін 10 днів до закінчення Даного Договору не заявить про намір його розірвати. Даний Договір автоматично пролонгується на термін одного року.

Суд відмічає, що враховуючи відсутність письмового повідомлення протягом 10 днів до закінчення Даного Договору будь якої із сторін договорів № 436, 437 від 01.05.2009 р. про розірвання вказаного договору, він автоматично пролонгується на один рік, тобто на строк до 31.12.2010 р.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 252, 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Аналізуючи умови пункту 6.1 Договорів, суд вважає хибною позицію позивача щодо автоматичного продовження строку дії вказаного договору на кожний наступний рік відповідно до статті 764 ЦК України, оскільки в пункті 6.1 Договору чітко визначено строк, на який продовжується договір за умови відсутності письмового повідомлення сторін про бажання розірвати або змінити договір до його закінчення, договір вважається пролонгованим на строк один рік. Тобто, договір передбачав лише разову, а не постійну автоматичну пролонгацію.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постановах від 07.06.2012р. у справі N 5016/3908/2011(12/223); від 09.09.2010р. у справі № 32/298.

Судом встановлено, що Договори № 436 та № 437 від 01.05.2009 р. були діючими до 31.12.2010 року (відбулось припинення договірних відносин між сторонами).

За таких обставин, відповідач повинен сплатити позивачу заборгованість на підставі п.п. 2.1, 2.2, 2.3 за період дії Договорів тобто за листопад грудень 2010 року, що з розрахунку становить згідно Договору № 436 суму в розмірі 3567,20 грн. та згідно Договору № 437 суму в розмірі - 1409,18 грн.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Від так, вимоги позивача, щодо стягнення пені за неналежне виконання укладених Договорів заявлено за межами шестимісячного строку, а тому в частині стягнення пені слід відмовити за безпідставністю.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до проведеного судом розрахунку розмір 3 % річних становить 456,05 грн.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково з покладанням судових витрат на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 на користь Міського комунального підприємства «Газкомплектприлад» вул. Шухевича, 8а м. Чернівці код 14268108 заборгованість в розмірі 4 976,38 грн., 456,05 річних та судовий збір в розмірі 110,49 грн.

3. В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 29 січня 2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 29 січня 2014 р.

Суддя С.О. Миронюк