Рішення № 48877901, 25.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/1238/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Р»

про стягнення 245 277 грн. 50 коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 742/1 від 09.07.2012 року);

від відповідача : не зявився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд»(далі ТзОВ «Юкон-Продтрейд») звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Р»(далі ТзОВ «Агро-Р») про стягнення суми основного боргу в розмірі 241 000 грн. 24 коп., пені в розмірі 4 277 грн. 26 коп., 8000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та судові витрати.

В обґрунтування зазначеного позову посилається на те, що на виконання умов договору від 14 січня 2009 року (далі Договір), укладеного між позивачем та відповідачем, було здійснено поставку товару загальною вартістю 246 462 грн. 97 коп. У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором, перед позивачем, утворилась заборгованість в розмірі 241 000 грн. 24 коп. А тому, позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості, пеню, витрати на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30 липня 2012 року порушено провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 серпня 2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25 вересня 2012 року позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судові засідання 14.08.2012 року, 28.08.2012 року, 14.09.2012 року та 25.09.2012 року явку свого повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про день, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Оскільки чергове відкладення розгляду справи № 5019/1238/12 спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України строку вирішення даного спору, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2009 року між ТзОВ «Юкон-Продтрейд»(надалі постачальник) та ТзОВ «Агро-Р»(надалі покупець) був укладений договір поставки та протокол розбіжностей до нього (а.с. 8-10 ).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобовязується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації.

Вказаний договір та протокол розбіжностей підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Пунктом 2.1 даного Договору встановлено, що покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується видатковими накладними, що позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 246 462 грн. 97 коп.

Відповідач прийняв товар передбачений Договором, проте розрахувався за нього не в повному обсязі.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 30 червня 2012 року (а.с.12), підписаного представниками позивача та відповідача і скріпленого печатками підприємств, борг ТзОВ «Агро-Р»перед ТзОВ «Юкон-Продтрейд»станом на 30 червня 2012 року складає 241 000 грн. 24 коп.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість в сумі 241 000 грн. 24 коп. залишилась не оплаченою відповідачем, що стверджується матеріалами справи.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

12 липня 2012 року позивачем на адресу відповідача було відправлено претензію №743 від 10.07.2012 року з вимогою погасити заборгованість, яку останній залишив без відповіді та задоволення (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином відповідно до умов договору поставки від 14.01.2009 р., проте відповідач за поставлений товар належним чином не розрахувався. Тобто він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором поставки від 14 січня 2009 року, яка складає 241 000 грн. 24 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та відповідачем на момент прийняття рішення не подано документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з ТзОВ "Юкон-Протрейд" вказаної суми.

Крім того, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 4 277 грн. 26 коп. є безпідставною та не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з договору поставки від 14 січня 2009 року сторони по справі не обумовили відповідальність відповідача у вигляді сплати останнім пені в разі прострочення ним виконання зобовязання за вказним договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 8 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону унормовано, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що 09 липня 2012 року між ТзОВ «Юкон-Продтрейд»(далі Замовник) та адвокатом ОСОБА_3 був укладений договір про надання адвокатських послуг, відповідно до якого останній зобов'язався вести претензійну роботу за матеріалами, які підготовлює Замовник; представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в усіх судах загальної юрисдикції України та в інших органах при розгляді правових питань, а позивач, в свою чергу, - сплатити на користь Адвоката 8 000 грн. 00 коп.

До матеріалів справи позивачем було долучено копію свідоцтва № 673 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_2 (а.с. 28), а також копію видаткового касового ордеру від 24 липня 2012 року, що підтверджує факт перерахування ТзОВ «Юкон-Продтрейд»вказаної суми на рахунок даного адвоката згідно умов вищезазначеного договору (а.с. 27).

Зважаючи на наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ТзОВ «Юкон-Продтрейд»про стягнення з відповідача 8 000 грн. 00 коп. витрат за надання правової допомоги, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 241 000 грн. 24 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України в сумі 4 820 грн. 01 коп.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Р» (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93, ідентифікаційний код: 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд»(45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Володимирська, 135, ідентифікаційний код: 36254159) 241 000 (двісті сорок одну тисячу) грн. 24 коп. основного боргу, 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а також 4 820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 01 коп. судового збору.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Р»в частині стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкон-Продтрейд»в сумі 4 277 (чотири тисячі двісті сімдесят сім) грн. 26 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено «01»жовтня 2012 року.

СуддяПашкевич І.О.