Ухвала суду № 48877598, 30.07.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р. Справа № 5019/945/12

Суддя Пашкевич І.О. розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів"

про стягнення в сумі 189 858 грн. 11 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2, довіреність № 38 від 13.06.2012 р.

Від відповідача : ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.04.2012 р.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "АМАКО Україна" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" про стягнення заборгованості в сумі 168 863 грн. 52 коп., штрафу в сумі 13 509 грн. 08 коп., пеню в сумі 2 610 грн. 21 коп., 3% річних в розмірі 3 186 грн. 66 коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 688 грн. 64 коп. за договором №3979/007353.

Ухвалою від 8 червня 2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 26 червня 2012 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2012 року розгляд справи було відкладено на 13 липня 2012 року.

13 липня 2012 року у судовому засіданні оголошувалась перерва до 30 липня 2012 року.

В судовому засіданні 30.07.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач відзиву на позов не подав, проте в судовому засіданні 30 липня 2012року представник відповідача заперечив проти позовних вимог вказавши, що поставлений товар був неналежної якості, хоча жодних доказів неналежності товару суду не надав, вказавши на їхню відсутність.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви відповідно до статті 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2011 року між ТзОВ АМАКО Україна (продавець) та Приватним підприємством Моріон-Агро (покупець) було укладено договір № 3979/007353 (далі - Договір) (а.с. 9-13), відповідно до умов якого продавець, зобовязався передати у власність покупцю, а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору.

Даний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Правонаступником Приватного підприємства Моріон-Агро є ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лендком Симонів, що підтверджується статутом ТзОВ Лендком Симонів зареєстрованого 03.03.2012р. за № 15911050007000472 (а.с. 20-32), в пункті 1.2. якого зазначено, що товариство є правонаступником всіх прав та обовязків Приватного підприємства Моріон-Агро.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент, кількість та одиниця виміру, умови постачання, оплати товару та його вартість узгоджуються сторонами у відповідних додатках, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно пункту 4.1. Договору, продавець поставляє товар покупцеві на умовах, що зазначаються в додатках, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що передача товару, оформляється накладними та/або актами приймання-передачі, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору визначено, що ціна товару та умови його оплати зазначається у додатках до даного договору. Загальна вартість товару по даному договору складається з вартості товару, зазначеного в додатках до даного договору.

30 липня 2012 року на виконання умов Договору було укладено додаток № 1 до Договору - специфікацію (а.с. 14), згідно із якою продавець зобовязався поставити покупцю товар гербіциди кількістю 1600 літрів загальною вартістю, з урахуванням ПДВ 20 973,72 доларів США.

Згідно з пунктом 2.2 даної Специфікації на дату підписання гривневий еквівалент вартості зазначеного товару з ПДВ складав 168 863 грн. 52 коп.

Відповідно до видаткової накладної №Т-001212/007353 від 2 серпня 2011 року (а.с. 16) продавець поставив покупцю, а покупець на підставі довіреності № 160 від 25 липня 2011 року отримав товар, а саме гербіциди в кількості 1600 літрів.

Заперечуючи проти даного позову, представник відповідача в судовому засіданні вказував на те, що поставлений позивачем товар був неналежної якості та без відповідних супровідних документів. Проте, вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, з огляду на наступне.

У пункті 4.5 Договору сторони погодили, що передача товару оформляється накладними та/або актами приймання-передачі, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) відповідно до фактичної кількості (одиниць виміру); по якості відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості виробника. Покупець зобовязаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово повідомити продавця.

Відповідно до пункту 4.7 Договору у разі невідповідності товару якісним характеристикам, заявленим продавцем, складається акт про приховані недоліки товару.

Пунктом 4.7.1 договору встановлено, що акт про скриті недоліки товару повинен бути складений покупцем з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7.

Вимоги покупця у звязку з недоліками товару повинні бути заявлені ним в пятиденний строк з дня їх встановлення та складання акту про фактичну якість товару. Вимоги розглядаються продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови дотримання покупцем вимог пунктів 4.5, 4.7.1 договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативно-правових документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню товару (пункт 4.7.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.8 договору порушення встановленої цією угодою процедури перевірки якості тягне за собою втрату права покупця заявляти претензії щодо якості товару.

Відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас з наявних у матеріалах даної справи письмових доказів та усних пояснень сторін вбачається, що ні покупець, ні його правонаступник у встановленому договором порядку не заявляли продавцю вимоги у звязку з недоліками поставленого останнім товару щодо його кількості, якості або комплектності. Отже, відповідачем не було доведено факту порушення позивачем умов постачання товару за даним Договором.

Відповідно до пункту 7 додатку № 1 до договору (Специфікації) покупець зобовязаний сплатити продавцю 100 % загальної вартості товару на наступних умовах:

-аванс, 20% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 4 194,74 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 5 серпня 2011 року (пункт 7.1 додатку);

-другий платіж, у розмірі 80 % від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 16 778,98 доларів США,що підлягають сплаті в гривнях по курсу перерахунку, до 1 листопада 2011 року (пункт 7.2 додатку).

Однак свої зобовязання по оплаті поставленого товару на загальну суму 168 863 грн. 52 коп. ні покупець ні його правонаступник не виконали.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість із оплати вартості товару поставленого згідно умов Договору в сумі 168 863 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф в розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання у сумі 13 509 грн. 08 коп., нарахований на підставі пункту 9 додатку № 1 до Договору у звязку з порушенням покупцем умов оплати товару, поставленого ТзОВ АМАКО Україна.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вищезазначеної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, за порушення відповідачем умов оплати товару позивачем нараховано штраф в сумі 13 509 грн. 08 коп.(а.с. 3). Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Також у звязку з неналежним виконанням покупцем своїх зобовязань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 610 грн. 21 коп.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від загальної вартості неоплаченого в строк товару з урахуванням ПДВ за кожний день прострочення оплати платежу по день оплати заборгованості включно, якщо інша відповідальність не передбачена в додатках до цього договору.

Оскільки додатками № 1 до Договору для покупця було встановлено відповідальність у вигляді штрафу за невиконання покладеного на нього обовязку щодо оплати другого платежу за поставлений товар, позивачем була нарахована пеня лише на суму авансу по вказаному додатку в сумі 2 610 грн. 21 коп. Розрахунок наведений позивачем перевірено судом та визнано вірним (а.с. 3, 4).

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 06.08.2011р. по 31.05.2012р. в розмірі 3 186 грн. 66 коп. та інфляційні з урахуванням встановленого індексу інфляції з листопада 2011 року по березень 2012 року, в сумі 1 688 грн. 64 коп. (розрахунок а.с. 4).

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору.

Відповідно до статті 59 Господарського кодексу України та статті 104 Цивільного кодексу України до правонаступника переходять усі права та обовязки припиненої юридичної особи.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 168 863 грн. 52 коп., штрафу в сумі 13 509 грн. 08 коп., пеню в сумі 2 610 грн. 21 коп., 3% річних в розмірі 3 186 грн. 66 коп. та інфляційних витрат в розмірі 1 688 грн. 64 коп., стверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 11, 104, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 625, 612, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 59, 193, 230-232 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 189 858 грн. 11 коп. На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі частини першої ст. 49 ГПК України в сумі 3 797 грн. 16 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лендком Симонів" (35426, вул. Київська, буд. 20А, с. Синів, Гощанський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 36913953) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (08322, вул. Броварська, буд 2, с. Проліски, Бориспільський район, Київська область, код ЄДРПОУ 21665011) 168 863 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 52 коп. заборгованості, 13 509 (тринадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 08 коп. штрафу, пеню в сумі 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 21 коп., 3% річних в розмірі 3 186 (три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 66 коп., інфляційних витрат в розмірі 1 688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 64 коп. та 3 797 (три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 серпня 2012 року.

Суддя Пашкевич І.О.