Рішення № 48877318, 19.08.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 р. Справа № 918/848/15

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення 579 802, 47 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 1 від 17.07.2015);

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі - Відповідач-2) про стягнення 579 802, 47 грн., з яких Позивач просить стягнути з Відповідача-1: 288 534, 00 грн. основної суми боргу, 11 561, 94 грн. три відсотки річних, 210 594, 45 грн. інфляційних втрат, 68 612, 08 грн. пені та з Відповідача-2 - 500, 00 грн. основної суми боргу за договором поруки.

Ухвалою від 28.07.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/848/15 розгляд якої призначено на 06.08.2015 року.

До канцелярії суду 06.08.2015 року від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та оригінал Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців з інформацією про Відповідача 1 та Відповідача 2.

6 серпня 2015 року від Відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні. Крім того, від Відповідача-1 надійшло клопотання про зміну підсудності справи.

Подане клопотання Відповідач-1 обгрунтовує тим, що укладений між ним та Позивачем договір поставки визначає, що сторони не мають права передавати свої права і обов'язки третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого.

Відповідно до пп. 20.1. вищезазначеної постанови місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до пп. 20.3. вищезазначеної постанови спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

Відповідно до пп. 20.6. вищезазначеної постанови якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Обставина, на яку посилається Відповідач-1, не є підставою для направлення справи за територіальною підсудністю, оскільки судом було прийнято справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, однак зазначена обставина може бути самостійною підставою для відмови у позові щодо одного із відповідачів.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для направлення справи за територіальною підсудністю.

10 серпня 2015 року від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій Позивач просить стягнути з Відповідача-1 - 288 534, 00 грн. основної суми боргу, 11 561, 94 грн. три відсотки річних, 210 594, 45 грн. інфляційних втрат, 67 567, 08 грн. пені та з Відповідача-2 - 500, 00 грн. основної суми боргу за договором поруки. До заяви додано докази її направлення Відповідачам у справі. Судом було прийнято подано заяву.

В судовому засіданні 19 серпня 2015 року Позивач підтримав заявлені вимоги із врахуванням поданої заяви. Відповідачі в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи те, що незявлення Відповідачів в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.08.2015 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2014 року між Позивачем та Відповідачем-1 укладено договір поставки товару №10/07-14 (надалі - Договір) за умовами якого Позивач (Постачальник) в порядку та на умовах визначених Договором зобов'язався передати (поставити) в строки встановлені договором у власність Відповідача-1 (Покупця) товар, а Відповідач-1 зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього грошову суму у відповідності з пунктом 2 Договору. Характеристика товару: на умовах визначених в Договорі Позивач зобов'язався поставити Відповідачу фарбу для розмітки автомобільних доріг, склокульки, розчинник.

Відповідно до п. 1.2. Договору сторони погодили, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються додатком до договору (специфікацією), який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) усього поставленого за цим Договором товару) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодження на нього ціни (відповідно до ОСОБА_3 до Договору (специфікацій).

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується Сторонами у відповідних ОСОБА_3 (специфікаціях) до цього Договору. Ціна на товар, поставка (передача у власність) якого здійснюється відповідно до умов цього Договору, встановлюється в національній валюті України - гривні. В ціну товару включено податок на додану вартість, завантаження в автотранспорт та вартість пакувальний матеріалів.

Відповідно до п. 4.1. Договору замовлення товару здійснюється Відповідачем-1 шляхом відправлення Позивачу ОСОБА_3 (специфікації) до договору на кожну партію поставки по Договору, засобами факсу, поштового або електронного листування.

Відповідно до п. 4.2. Договору передача Товару проводиться з одночасною передачею відповідних товарно-супровідних документів (видаткових накладних, рахунку фактури, сертифікату, специфікацій, товарно-транспортних накладних тощо). Підтвердженням факту приймання товару та отримання документів є підпис уповноваженої особи Відповідача-1 на видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2014 року Позивачем було поставлено Відповідачу-1 визначений умовами Договору товар на загальну суму 489 034, 00 грн. (в зазначену вартість також було включено компенсацію товарно-транспортних витрат).

Вказана поставка відповідно до умов Договору оформлена ОСОБА_3 (специфікацією) №1 до Договору (а. с. 18), який підписаний сторонами та містить печатки юридичних осіб сторін.

Відповідно до п. 2 ОСОБА_3 (специфікації) №1 до Договору сторони погодили, що поставка товару здійснена 11 липня 2014 року.

Відповідно до п. 3 ОСОБА_3 (специфікації) №1 до Договору в усьому іншому, не передбаченому даним ОСОБА_3 (специфікацією) №1, сторони керуються умовами раніше підписаного Договору поставки.

Позивачем було виставлено Відповідачу-1 рахунок на оплату №2 від 11 липня 2014 року (а. с. 23) із зазначенням товару зазначеного в ОСОБА_3 (специфікації) №1 на загальну суму 489 034, 00 грн.

Факт поставки зазначеного в ОСОБА_3 (специфікації) №1 товару підтверджується також наявною в матеріалах справи видатковою накладною №2 від 11 липня 2014 року (а. с. 20) підписаною уповноваженими особами сторін (довіреність Відповідача-1 а. с. 21) з проставленням печаток сторін.

Крім того, факт поставки підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортною накладною №Р2 від 11 липня 2014 року (а. с. 22) та податковою накладною (а. с. 24).

Відповідно до п. 2.6. Договору Покупець товару (Відповідач-1) здійснює його оплату шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (Позивача) протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання Покупцем товару є дата виписки Постачальником видаткової накладної Покупцю.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається що моментом поставки вищезазначеного товару Відповідачу-1 є 11 липня 2014 року.

Судом встановлено, що строк сплати за поставлений Позивачем Відповідачу-1 товар настав 25 серпня 2014 року.

Однак, в порушення умов Договору Відповідач-1 розрахувався частково, сплативши із порушенням строків оплати 7 квітня 2015 року 200 000, 00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача-1 склала 289 034, 00 грн.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідачем суду подано не було.

Стосовно позовних вимог до Відповідача-2 (ТОВ "Фенікс") про стягнення 500 грн. боргу, судом враховується, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за договором поставки товару №10/07-14 від 10.07.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Фенікс" укладено договір поруки №10/07-14/1 від 10.07.2014 р.

За умовами зазначеного договору поруки Відповідача-2 прийняв на себе зобов'язання частково відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 зобов'язань згідно поставки товару №10/07-14 від 10.07.2014 р. у розмірі 500, 00 грн.

Водночас судом встановлено, що у п. 2.3 даного договору сторони погодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язання поручителя за цим Договором не пред'явить позову до поручителя.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки Позивач не звернувся у встановлений договором 6 місячний строк з позовом до поручителя, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги до Відповідача-2 про стягнення 500, 00 грн., у зв'язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку прострочення (порушення, невиконання, несвоєчасного виконання) Відповідачем-1 строків (термінів) оплати товару, визначених умовами Договору та додатків до нього, Відповідача-1 зобов'язався сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до п. 5.2. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував 67 567, 08 грн. пені (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) за період з 25.08.2014 р. по 22.02.2015 р. (182 дні) на суму заборгованості 489 034, 00 грн., 210 594, 45 грн. інфляційних втрат та 11 561, 94 грн. три відсотки річних за період з 25.08.2014 р. по 21.07.2015 р. (враховуючи часткове погашення Відповідачем-1 07.04.2014 року заборгованості в розмірі 200 000, 00 грн.).

Однак, судом встановлено, що при розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних Позивачем допущено помилку, а саме, нарахування пені проведено на суму заборгованості 489 034, 00 грн., а інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу 489 034, 00 грн. та 289 034, 00 грн. (враховуючи часткове погашення Відповідачем-1 07.04.2014 року заборгованості в розмірі 200 000, 00 грн.), однак, нарахування повинно проводитися на суму боргу із врахуванням відповідальності поручителя в розмірі 500, 00 грн.

Судом було перераховано заявлену пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних, і відповідно до проведених розрахунків, розмір пені за період з 25.08.2014 р. по 22.02.2015 р. (182 дні) (на суму боргу 488 534, 00 грн.) становить 67 498, 00 грн., інфляційні втрати та три відсотки річних за період з 25.08.2014 р. по 21.07.2015 р. становлять 206 804, 59 грн. та 11 548, 33 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобовязання виконав належним чином, проте Відповідач-1 розрахунки за Договором провів частково.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також інших доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 487, 69 грн.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, буд. 38, код 32039992) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (35350, Рівненська обл., Рівненський район, смт. Квасилів, вул. 1 Травня, буд. 16, код НОМЕР_1) 288 534 (двісті вісімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп. основної суми боргу за договором поставки, 67 498 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 00 коп. пені, 206 804 (двісті шість тисяч вісімсот чотири) грн. 59 коп. інфляційних втрат та 11 548 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 33 коп. три відсотки річних, а також 11 487 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 69 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" 500, 00 (п'ятсот) грн. заборгованості - відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 69, 08 грн. пені, 3 789, 86 грн. інфляційних втрат та 13, 61 грн. трьох відсотків річних - відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 20.08.2015 року

Суддя Гудзенко Я.О.