Рішення № 48877228, 11.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2015 р. Справа № 911/2971/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», с.Миколаївське, Миколаївської області

до Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України «Укрпрофоздоровниця», смт.Ворзель

про стягнення 92789,33 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (далі позивач) до Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі відповідач ) про стягнення 92789,33 грн.

Провадження у справі №911/2971/15 порушено відповідно до ухвали суду від 13.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 28.07.2015 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.07.2015 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

За таких обставин, розгляд справи відкладався до 11.08.2015 року.

В судовому засідання 11.08.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання 11.08.2015 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 13.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» та ДП «Санаторій Україна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» був укладений Договір поставки за № 133367 (надалі Договір.

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (позивач, Постачальник) зобовязувалось протягом строку дії Договору передавати у власність ДП «Санаторій Україна» ЗАТ «Укрпрофоздоровиця» (відповідач, Покупець), а Покупець приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої, продукти харчування, молочні продукти, продукти дитячого харчування та ін. (надалі продукція).

Як зазначив позивач, на виконання умов Договору поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 73 126,92 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

1.КИ\РНв-617096 від 23 вересня 2014 року на суму: 6429,00 грн;

2.КИ\РНв- 625606 від 26 вересня 2014 року на суму: 5138,80 грн;

3.КИ\РНв- 638133 від 02 жовтня 2014 року на суму: 5022,00 грн;

4.КИ\РНв-647633 від 07 жовтня 2014 року на суму: 4144,40 грн;

5.КИ\РНв- 656749 від 10 жовтня 2014 року на суму: 2 028,40 грн;

6.КИ\РНв-661905 від 14 жовтня 2014 року на суму: 2177,28 грн;

7.КИ\РНв-673751 від 17 жзовтня 2014 року на суму: 3 332,96 грн;

8.КИ\РНв-685762 від 23 жовтня 20214 року на суму: 2039,08 грн;

9.КИ\РНв-692931 від 27 жовтня 2014 року на суму: 3422,64 грн;

10.КИ\РНв-698245 від 29 жовтня 2014 року на суму: 2384,16 грн;

11.КИ\РНв-704515 від 31 жовтня 2014 року на суму: 6167,60 грн;

12.КИ\РНв-717542 від 06 листопада 2014 року на суму: 2 871,80 грн;

13.КИ\РНв-734438 від 14 листопада 2014 року на суму: 5 109, 60 грн;

14.КИ\РНв-740645 від 18 листопада 2014 року на суму: 4 471,20 грн;

15.КИ\РНв-742292 від 18 листопада 2014 року на суму: 5 138,88 грн;

16.КИ\РНв-744135 від 19 листопада 2014 року на суму: 3 369,60 грн;

17.КИ\РНв- 750967 від 21 листопада 2014 року на суму: 3 486,84 грн;

18.КИ\РНв-765852 від 28 листопада 2014 року на суму: 6395,68 грн;

Відповідно до п.2. ст.3. Договору визначено, що Покупець зобовязувався оплатити продукцію протягом 30 календарних днів з дати відвантаження, вказаної в накладній (рахунку-фактурі), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або шляхом внесення в касу підприємства.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобовязання з оплати поставленої продукції не виконав, продукцію не оплатив, у звязку з чим, заборгованість відповідача складає 73 126,92 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.2. ст. 4 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 19 662,41 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання з оплати поставленої продукції.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

1.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій Україна» Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26, код 02649621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (юр. адр.: 57262, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Миколаївське; пошт. адр.: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, 7, код 22430008) 73 126,92 грн. основного боргу, 19 662,41 грн. пені та 1855,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик