Рішення № 48876559, 13.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" серпня 2015 р. Справа № 906/825/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 31.07.2014р.,

ОСОБА_2, довіреність від 19.05.2014 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" (Київська обл., Володарський р-н, с.Рачки)

до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (м.Житомир)

про стягнення 16826,93 грн.

Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" (Київська обл.., Володарський р-н, с.Рачки) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (м.Житомир) про стягнення 16826,93 грн., з яких: 8976,00 грн. основний борг, 4600,88 грн. інфляційних, 413,14 грн. 3% річних та 2836,91 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/825/15, розгляд справи призначено на 02.07.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судове засідання 02.07.2015р. сторони повноважних представників не направили, вимог ухвали суду не виконали.

Зважаючи на неявку в судове засідання повноважних представників сторін, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів, господарським судом ухвалою від 02.07.2015р. розгляд справи №906/825/15 відкладено на 04.08.2015р. та зобов'язано сторони надати суду відповідні докази.

В судове засіданні 04.08.2015р. позивач свого представника не направив, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суд, що ДП ПАТ "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" випадково дізналося про існування даного спору між сторонами та про розгляд господарським судом справи №906/825/15, позовних матеріалів не отримували, тому на даний час не мають можливості висловити свою позицію по суті позовних вимог. Крім того, представник зазначив про необхідність ознайомитися з матеріалами справи та підготувати письмовий відзив на позовну заяву.

Представник відповідача подав клопотання (вх.№10389/15 від 04.08.2015р.) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви в судовому засіданні) та продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, у зв'язку з необхідністю перевірки згідно бухгалтерського обліку суми заборгованості.

За наведених обставин, зважаючи на неявку в засідання представника позивача, розглянувши клопотання представника відповідача, для надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд відклав розгляд справи на 13.08.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням відповідача.

Представники відповідача в засіданні суду подали до справи письмовий відзив (вх.№10909/15, а.с.56), за яким проти позовних вимог відповідач заперечує, у зв'язку з їх необґрунтованістю та незаконністю. Зокрема, відповідач вказує про недотримання позивачем положень ч.6 ст.232 ГК України при нарахуванні пені, просить застосувати строк позовної давності до стягнення неустойки, а також, стверджує, що позивач жодним чином не обґрунтовує наявність факту прострочення виконання зобов'язань відповідачем, а тому нарахування на суму боргу інфляційних та 3% річних не ґрунтується на вимогах закону. Посилаючись на викладене, у відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача відповідно до пояснень, наданих в засіданні, також заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 05.08.2015р. (а.с.53-54).

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи, що позивач своїм правом прийняти участь в судовому засіданні не скористався, а явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою; господарський суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі в жовтні 2013 року виникли договірні зобовязання купівлі-продажу.

Так, згідно усних домовленостей між сторонами, 02.10.2013р. Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" виписало рахунок-фактуру №6 від 02.10.2013 р. про видачу Дочірньому підприємству Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" мотора-редуктора 3МП31,5-180-115-110 в кількості 2 шт за ціною 2665,00грн. за одиницю без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 6396,00 грн. (а.с.30) та рахунок-фактуру №3 від 02.10.2013 р. про видачу Дочірньому підприємству Публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" мотора-редуктора 3МП31,5-35,5-195-110 в кількості 1 шт за ціною 2150,00 грн. за одиницю без ПДВ, загальною вартістю з ПДВ 2580,00 грн. (а.с.31).

Відповідно до видаткової накладної №12 від 23.10.2013р. Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" передало, а Дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" прийняло визначений в рахунках-фактурах №3 і №6 товар (мотори-редуктори в кількості 3 шт.), загальною вартістю 8976,00грн. (а.с.32).

Разом з тим, свої зобов'язання по оплаті отриманого товару ДП ПАТ "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" не виконало, оскільки не перерахувало Приватному підприємству "Київсервісмонтаж" ні до дати, визначеної в рахунках-фактурах (20.10.2013р.), ні після передачі-приймання товару (23.10.2013 р.).

Як свідчать матеріали справи, про сплату заборгованості в сумі 8976,00грн. за отриманий відповідачем товар Приватне підприємство "Київсервісмонтаж" направляло претензію ДП ПАТ "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" за №08/04/15 від 08.04.2015р. (а.с.26-27, докази направлення - а.с.28-29). Проте, вимога позивача залишилась без відповіді та без задоволення.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, доказів погашення існуючої суми заборгованості відповідачем суду до справи не надано.

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 8976,00грн. заборгованості; позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми заборгованості за товар, позивачем заявлено у позові до стягнення з відповідача 4600,88 грн. інфляційних, 413,14 грн. 3% річних (названих у позові процентами за користування коштами) та 2836,91 грн. пені. З приводу правомірності вказаних вимог суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не оплатив отриманий товар у встановлений законом (нормою ст.692 ЦК України) строк (день прийняття товару), він є боржником, що прострочив виконання зобов'язання, у даному випадку, грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних на прострочену суму боргу за період 23.10.2013р. до 05.05.2015р. в сумі 413,14 грн. та інфляційні за період з листопада 2013 року по березень 2015 року в сумі 4600,88грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд встановив його правомірність в частині нарахування 4600,00 грн. інфляційних та 412,40 грн. 3% річних, та, відповідно, обґрунтованість заявленого позову щодо стягнення вказаних сум відповідно до ст.625 ЦК України. Позов в частині нарахування та стягнення з відповідача 0,74 грн. 3% річних не є правомірним, внаслідок допущеної помилки в розрахунку, в цій частині позову суд відмовляє.

Перевіряючи ж обгрунтованість вимог позивача про стягнення суми пені, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, згідно зі ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (недійсність якого встановлена законом).

Отже, враховуючи, що між сторонами не було укладено правочину в письмовій формі щодо забезпечення зобов'язання з оплати переданого товару у вигляді сплати пені, підстави для задоволення позову в частині стягнення нарахованої позивачем суми пені 2836,91 грн. відсутні. У позові в цій частині суд відмовляє.

За наведених обставин, заперечення відповідача щодо позовних вимог про стягнення пені судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

У даному випадку, відповідачем не спростовано обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог та які підтверджені належними і допустимими доказами, поданими до справи.

З огляду на викладене, позов Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" задовольняється судом частково, стягненню з відповідача підлягає: 8976,00 грн. основного боргу, 4600,00 грн. інфляційних та 412,40 грн. 3% річних. У позові в частині стягнення 2836,91 грн. пені та 0,74 грн. 3% річних слід відмовити.

Судові витрати по справі відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства публічного акціонерного товариства "Вібросепаратор" "ВС-Партнер" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Баранова, буд.93, ідентифікаційний код 25309141) на користь Приватного підприємства "Київсервісмонтаж" (09351, Київська обл., Володарський р-н, с.Рачки, вул.Шевченка,14, ідентифікаційний код 36038938):

- 8976,00 грн. основного боргу,

- 4600,00 грн. інфляційних,

- 412,40 грн. 3% річних,

- 1518,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

У позові в частині стягнення 2836,91 грн. пені та 0,74 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.08.15

Суддя Ляхевич А.А.

Віддрукувати: