Рішення № 48876299, 17.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015Справа №910/14304/15За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна

організація №3"

Про стягнення 449 760,07 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Іващенко О.В. за дов. № 91/2014/12/01-2 від 01.12.2014 р.;

Від відповідача Цурка Н.О. за дов. № б/н від 01.06.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" про стягнення 449 760,07 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 250814 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду (суддя Трофименко Т.Ю.) від 08.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/14304/15 та призначено розгляд справи на 01.07.2015 р.

У зв'язку з тривалим лікарняним судді Трофименко Т.Ю. в результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/14304/15, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою суду від 01.07.2015 р. справу № 910/14304/15 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 20.07.2015 р.

У судовому засіданні 20.07.2015 р. представник відповідача подав суду відзив на позов із запереченнями проти ціни позову, а також клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 24 календарні місяці.

У судовому засіданні 20.07.2015 р. оголошено перерву до 17.08.2015 р.

У судовому засіданні 17.08.2015 р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог. Згідно даної заяви, позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача: основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 212 700, 47 грн., три відсотки річних в сумі 15 666, 80 грн., інфляційну складову боргу 114 059, 35 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 17.08.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2007 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація №3» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250814 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 4 Договору встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 01.066.2007. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Згідно з пунктом 2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 1 додатку № 2 до Договору визначено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.12.2006 № 1786, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ.

Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у МВРТ-3за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач вважає, що відповідач не здійснив розрахунок за поставлену йому теплоенергію, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250814 у період з 01.05.2012 до 01.04.2015 на загальну суму 320 033, 92 грн.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.05.2012 до 01.04.2015, у зв'язку з чим в останнього існує заборгованість у розмірі 212 700, 47 грн.

Факт, обсяги, вартість поставленої теплової енергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати за вказаний період підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями відомостей реєстрації спожитої теплової енергії, облікових карток за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за номером особового рахунку № 250814.

При цьому, відповідно до наданої позивачем довідки про надходження коштів за період з травня 2012 по липень 2015 року вбачається, що заборгованість за Договором зменшилась, з огляду на що позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, яка прийнята судом до розгляду. Факт існування заборгованості за Договором у вказаному в заяві розмірі не заперечувався відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором за період з 01.05.2012 до 01.04.2015 у розмірі 212 700, 47 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" суми основного боргу у розмірі 212 700, 47 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором за період з 01.05.2012 до 01.04.2015 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 15 666, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114 059, 35 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" 3% річних у розмірі 15 666, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114 059, 35 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У поданій до суду 20.07.2015 р. заяві відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду в рівних частинах строком на двадцять чотири місяці, посилаючись на складний фінансовий стан в тому числі через ініціювання ПАТ «Київенерго» значної кількості позовів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд зазначає, що підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом способом.

Згідно з пунктом 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положеннями пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи викладені відповідачем у заяві обставини, та додані на підтвердження документи, що вказують на значну кількість виконавчих проваджень відносно особи відповідача, а також процес визнання кредиторських вимог відповідача перед АТ Банк «Меркурій», що знаходиться у процедурі ліквідації, у якому розміщена частина грошових коштів відповідача, суд вбачає підстави ускладнення виконання судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим частково задовольняє заяву відповідача про розстрочку виконання рішення та розстрочує виконання рішення суду у справі № 910/14304/15 на 18 місяців.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на зменшення розміру вимог про стягнення основного боргу на суму 107 333, 45 грн., а судовий збір позивачем сплачено з урахуванням такої суми, існують передбачені законом підстави для повернення сплаченої суми судового збору, пропорційній розміру зменшених позовних вимог, що складає 2 146, 67 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 99/4, літ. А, оф. 186, ідентифікаційний код: 33150060) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 212 700 (двісті дванадцять тисяч сімсот) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 15 666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 114 059 (сто чотирнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 53 коп.

3. Задовольнити частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3» №б/н від 20.07.2015 р. про розстрочення виконання рішення.

4. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. у справі № 910/14304/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація № 3» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 99/4, літ. А, оф. 186, ідентифікаційний код: 33150060) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код: 00131305) суми основного боргу у розмірі 212 700 (двісті дванадцять тисяч сімсот) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 15 666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 80 коп., інфляційних втрат у розмірі 114 059 (сто чотирнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп. та судового збору у розмірі 6 848 (шість тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 53 коп. на 18 (вісімнадцять) місяців, а саме:

до 17.09.2015 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.10.2015 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.11.2015 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.12.2015 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.01.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.02.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.03.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.04.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.05.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.06.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.07.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.08.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.09.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.10.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп..;

до 17.11.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.12.2016 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 15 коп.;

до 17.01.2017 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 14 коп.;

до 17.02.2017 р. - 19 404 (дев'ятнадцять тисяч чотириста чотири) грн. 14 коп.

5. В іншій частині заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.

6. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код: 00131305) зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 67 коп., сплачену платіжним дорученням № 2111600585 від 27.05.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 21.08.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева