Рішення № 48876229, 05.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2015Справа №910/12799/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, (в порядку регресу) в розмірі 5 377,50 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, (в порядку регресу) в розмірі 5 377,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/12799/15, розгляд справи призначено на 17.06.2015 р.

29.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.06.2015 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12799/15 позивач виконав.

У судове засідання 17.06.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12799/15 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 17.06.2015 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 21.05.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/12799/15, розгляд справи було відкладено на 05.08.2015 р.

24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про розгляд справи без участі представника позивача.

28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву.

Представники сторін у судове засідання 05.09.2015 р. не з'явились, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 р. між Каліцинським А.Ю. (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2301-13-00312 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Ніссан», державний номерний знак ВХ 1990 ВІ.

30.12.2013 р. о 15 год. 55 хв., Машевський В.О. керуючи автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак АТ 9847 АМ, в м. Хмельницькому по вул. Толстого, при перестроюванні з лівої смуги в праву, не пропустив автомобіль «Ніссан» д.н.з. ВХ 1990 ВІ, який рухався в правій смузі руху та допустив з ним зіткнення, внаслідок чого були пошкоджені зазначені транспортні засоби.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 27.01.2014 р. Машевського В.О. було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак ВХ 1990 ВІ, визначена за допомогою рахунку СТО та складає 6 628,50 грн.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № ЗСКА-3119 від 23.01.2014 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Ніссан», державний номерний знак ВХ 1990 ВІ, внаслідок ДТП, яка сталась 30.12.2013 р. о 15 год. 55 хв., в м. Хмельницькому по вул. Толстого, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 5 887,50 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ЗСКА-3119 від 23.01.2014 р., позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5 887,50 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1435 від 27.01.2014 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АТ 9847 АМ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2469647.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/2469647, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АТ 9847 АМ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АТ 9847 АМ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/2469647, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 080-03-1/18 від 17.02.2015 р.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що позивачем було пропущено 1-річний строк звернення до відповідача із відповідною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що претензія про виплату страхового відшкодування в порядку регресу від позивача відповідачем була отримана більше ніж через рік з моменту настання дорожньо-транспортної пригоди, а відтак, з огляду на положення ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», це є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування згідно ч. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування».

Пункт 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 990 ЦК України зазначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписи статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки позивач не є потерпілою особою в розумінні цієї статті Закону, а право на отримання від відповідача страхового відшкодування перейшло до нього на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», тобто після виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику (потерпілому), згідно з Договором, тому вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском однорічного строку на подання відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 р. у справі № 910/9748/14.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 5 377,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 5 377 (п'ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 10.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай