Рішення № 48876172, 17.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2015Справа №910/18650/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс»

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

про стягнення 24 880, 75 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Вострєцова С.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 24 880, 75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, у зв'язку з чим у нього вникло право регресної вимоги до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/18647/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

03.08.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» надійшов відзив на позову заяву, у якому відповідач зазначає, що розмір страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи, що відповідно до полісу № АС/8909398 становить 500, 00 грн.

Крім того, відповідач відзначає, що 27.07.2015 р. Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» здійснено виплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» 24 380, 75 грн. відповідно до платіжного доручення № 8193 від 27.07.2015 р. та просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, поклавши судові витрати на позивача.

12.08.2015 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» подало пояснення по справі, у яких зазначає, що Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» сплачено страхове відшкодування у розмірі 24 380. 75 грн. та просить прийняти рішення про стягнення з відповідача судового збору.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.08.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» та Приватним підприємством «Контейнерний термінал «Іллічівськ» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 01146/02/222, за яким застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС.

Термін дії договору встановлено до з 19.04.2014 р. до 18.04.2015 р.

09.09.2014 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС, що належить Приватному підприємству «Контейнерний термінал «Іллічівськ» під керуванням Стешин Віктора Миколайовича та автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ, власником якого є Бороган Володимир Вікторович під керуванням останнього.

Як встановлено судом, в результаті дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено застрахований Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» автомобіль «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС.

Відповідно до постанови Приморського районного суду міста Одеси від 10.10.2014 р. Борогана Володимира Вікторовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС відповідно до звіту № 05/12/14 від 02.12.2014 р. становить 25 595, 75 грн.

Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал» від 09.02.2015 р. та акту виконаних робіт від 03.03.2015 р. загальна варітьсь ремонту автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС складає 56 229, 10 грн.

У відповідності до страхового акту від 20.02.2015 р. належна до виплати сума страхового відшкодування власнику автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС становить 55 514, 10 грн.

Платіжними дорученнями № 654 від 27.02.2015 р., № 156 від 20.02.2015 р., № 186 від 27.02.2015 р. та № 173 від 24.02.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тюнінг-Сервіс Клуб Маршал» страхове відшкодування у розмірі 55 514, 10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8909398, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну встановлено у розмірі 50 000, 00 грн. та франшиза - 500, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» зазначає, що у зв'язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС, позивач, відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна», позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1197 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС, у водія автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ виник обов'язок відшкодувати власнику пошкодженого автомобіля витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Мітсубіші Лансер», державний номер ВН4311ВС на підставі договору добровільного страхування, а відтак - у нього виникло право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до водія автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ.

В той же час, судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота», державний номер С708АМ була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8909398.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 8193 від 27.07.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» страхове відшкодування у розмірі 24 380, 75 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» грошові кошти у розмірі 24 380, 75 грн., що є предметом спору у даній справі, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/18650/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в частині стягнення 24 380, 75 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, враховуючи, що за правилами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, зважаючи на умови полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8909398, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 500, 00 грн. та відмовляє у задоволенні позову в ццій частині.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що частиною другою статі 49 Господарського процесуального кодексу передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і вразі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася, то судовий збір також покладається на відповідача.

Тож, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок ухилення Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» від відшкодування збитків позивача в порядку регресу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 910/18650/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» в частині стягнення 24 380, 75 грн.

2. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 20842474), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, 22/8, код ЄДРПОУ 34348559) 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.08. 2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.