Рішення № 48875879, 13.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.15р. Справа № 904/4993/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхимснаб плюс", м.Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 469 271,30 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 02-2015 від 06.03.2015 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Промхимснаб плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.08.2015 року, просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" заборгованість у розмірі 253 337,62 грн., 3% у розмірі 21 623,88 грн. та втрати від інфляції у розмірі 194275,83 грн., загалом на суму 469 271,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки № АБ 35 від 01.03.2012 року щодо повної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані 3% річних та втрати від інфляції на загальну суму 469 271,30 грн.

Відповідач проти позову заперечує частково, не заперечує проти наявності заборгованості у розмірі 253 337,62 грн., однак стверджує, що строк поставки товару сторонами не визначений, а передбачений у ОСОБА_3 строк оплати товару не може бути прийнятий до уваги, так як ОСОБА_3 та договір виконавчий директор ОСОБА_4 не підписував, тому відповідач просить призначити судову експертизу. Відповідач стверджує, що керуючись ст. 530 ЦК України, позивач повинен був направити на адресу відповідача вимогу, однак така вимога направлена не була. Також, у зв'язку з цим відповідач вважає, що позивачем безпідставно нараховані 3% річних та втрати від інфляції.

Розгляд справи був відкладений з 25.06.2015 року на 15.07.2015 року, з 15.07.2015 року на 06.08.2015 року та з 06.08.2015 року на 13.08.2015 року.

У судовому засіданні 13.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промхимснаб плюс" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Спектр" (найменування відповідача змінено на Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", підтвердженням чого є Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2015 року, а.с. 91-99) (покупець) був укладений договір поставки № АБ 35 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобовязується передати у погоджені строки покупцю хімічну сировину (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар та оплатити його у строки та у порядку, визначеному даним Договором.

Згідно п.п. 9.1.-9.2. Договору даний Договір вступає в силу з моменту4 й2ого підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2014 року, крім випадку дострокового припинення Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобовязань по розрахунках та не виключає відповідальність, передбачену даним Договором.

Предметом поставки є певний товар, вказаний в ОСОБА_3, які є невідємною частиною даного Договору, які підписані постачальником та покупцем (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару покупцю здійснюється постачальником на умовах, передбачених в ОСОБА_3, які є невідємною частиною даного Договору. Приймання товару за кількістю здійснюється покупцем при отриманні товару. У наступному претензії покупця про невідповідність продукції за кількістю не розглядаються.

Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника ((перевізника) за накладною (товаротранспортною накладною), що являє собою момент поставки товару та засвідчується підписами уповноважених представників сторін (п. 2.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що загальна сума Договору встановлюється сумарною вартістю кожної партії продукції, отриманої покупцем за весь строк дії Договору та вказаної в накладних.

За умовами п.п. 4.2.-.4.3. Договору оплата за товар здійснюється покупцем у строки, передбачені в ОСОБА_3, які є невідємною частиною даного Договору. Покупець здійснює розрахунок за даним Договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно реквізитів, вказаних в розділі № 11 Договору.

01.03.2012 року сторони погодили та підписали ОСОБА_3 № 1 до договору поставки № АБ 35 від 01.03.2012 року (далі - ОСОБА_3) за умовами якої визначено яким чином поставляється товар, місце поставки товару, а також передбачено, що покупець здійснює оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 594470,88 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду належним чином завірені копії накладних, а саме:

- накладна № 329 від 07.03.2012 року на суму 29 59,99 грн.;

-накладна № 354 від 14.03.2012 року на суму 29 59,99 грн.;

-накладна № 362 від 20.03.2012 року на суму 29 59,99 грн.;

-накладна № 361 від 21.03.2012 року на суму 29 59,99 грн.;

-накладна № 363 від 22.03.2012 року на суму 30 59,99 грн.;

-накладна № 475 від 30.03.2012 року на суму 27 497,53 грн.;

-накладна № 476 від 02.04.2012 року на суму 30 160,01 грн.;

-накладна № 976 від 31.05.2012 року на суму 31 40,00 грн.;

-накладна № 1054 від 12.06.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1055 від 19.06.2012 року на суму 31 40,00 грн.;

-накладна № 1143 від 22.06.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1305 від 13.07.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1348 від 123.07.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1396 від 27.07.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1463 від 07.08.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1506 від 13.08.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 1524від 22.08.2012 року на суму 31 40,00 грн.;

-накладна № 1722 від 11.09.2012 року на суму 31 440,00 грн.;

-накладна № 2221 від 06.12.2012 року на суму 113,40 грн.;

-накладна № 900 від 15.05.2013 року на суму 27 739,99 грн.;

-накладна № 2362 від 26.11.2013 року на суму 15 120,00 грн.

Наведені накладні документи містять підписи уповноважених осіб з боку позивача та з боку відповідача.

Також, на доказ поставки товару відповідачу позивач надав до суду копії рахунків на оплату товару та довіреності, за якими товар був отриманий від позивача уповноваженою особою відповідача (а.с. 15-54).

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар у сумі 341 133,26 грн., на підтвердження чого надав до суду копії банківських виписок (а.с. 52-66), внаслідок чого неоплаченими є наступні накладні: накладна № 361 від 21.03.2012 року неоплачена на суму 0,08 грн., накладна № 1055 від 19.06.2012 року неоплачена на суму 1817,54 грн., та в цілому не оплачені: накладна № 1143 від 22.06.2012 року на суму 31440,00 грн.; накладна № 1305 від 13.07.2012 року на суму 31 440,00 грн.; накладна № 1348 від 123.07.2012 року на суму 31 440,00 грн.; накладна № 1396 від 27.07.2012 року на суму 31440,00 грн.; накладна № 1463 від 07.08.2012 року на суму 31 440,00 грн.; накладна № 1506 від 13.08.2012 року на суму 31 440,00 грн.; накладна № 1524 від 22.08.2012 року на суму 31440,00 грн.; накладна № 1722 від 11.09.2012 року на суму 31 440,00 грн.

У звязку з наведеним, позивач посилається на наявність заборгованості у відповідача у сумі 253 337,62 грн. (594 470,88 грн. 341 133,26 грн.), що і причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору та ОСОБА_3 (п.п. 4.2. Договору та умови ОСОБА_3), а також факт того, що підтвердженням поставки товару є наведені вище накладні, відповідно строк оплати товару є таким, що настав.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати товару, а також відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи з наступних підстав.

В матеріалах справи міститься договір поставки № АБ 35 від 01.03.2012 року, який підписаний з боку позивача та з боку відповідача, також в матеріалах справи наявна ОСОБА_3 № 1 до даного договору, яка також підписана з обох сторін та містить умову щодо строку поставки товару відповідачем (14 днів).

На підставі наведених документів позивачем відповідачу була здійснена поставка товару, підтвердженням чого є наведені вище видаткові накладні, які підписані з боку позивача та з боку відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає поставку товару та наявність заборгованості за поставлений товар у сумі 253 337,62 грн.

Відповідач стверджує, що спірний договір поставки та ОСОБА_3 виконавчим директором підприємства відповідача ОСОБА_4 не підписувалися, просить призначити з даного питання у справі № 904/4993/15 судову експертизу.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з наступних підстав.

По-перше, для з'ясування обставин підписання договору та ОСОБА_3 та можливого відібрання експериментальних зразків підпису, ухвалами суду неодноразово викликався у судове засідання ОСОБА_4 (на даний час - Голова Товариства, на час підписання договору та ОСОБА_3 виконавчий директор), однак дана посадова особа до суду не зявилася, причини неявки суду не повідомила, пояснень не надала.

По-друге, суд звертає увагу на процесуальні документи по справі № 904/571/15. Відповідачем у зазначеній справі також є Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр", яке за аналогічними запереченнями у справі № 904/4993/15 стверджує, що підписи на спірному договорі та інших документах у справі № 904/571/15 здійснені невідомою особою. За вказаними запереченнями у справі №904/571/15 призначена судова почеркознавча експертиза, однак посадова особа для надання експериментальних зразків підпису не зявляється, вимоги ухвал суду відповідачем не виконуються. При чому, у вказаній справі № 904/571/15 відповідач вже зазначає про підробку підпису іншої посадової особи.

Сукупність вказаних обставин вказують на ознаки зловживанням процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

По-третє, документи містять крім підпису також і печатку відповідача. Представник відповідача зазначає, що печатку не було підроблено. При цьому інформації щодо викрадення печатки не надано. За таких обставин, навіть якщо підпис на договорі та ОСОБА_3 дійсно належить не ОСОБА_4, це питання не має значення для розгляду даної справи, оскільки прикладенням печатки відповідач підтвердив повноваження особи, яка підписала договір, а виконанням договору (прийняття товару та часткова оплата) схвалив дії особи, що підписала договір.

Отже, за таких обставин, в аспекті розглядуваного спору, висновок експерта не потрібен для прийняття рішення по справі. Тому клопотання відповідача про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає.

Стосовно твердження відповідача про неналежність доказів щодо встановлення строку оплати товару, суд зазначає наступне. ОСОБА_3 надає відповідачеві строк оплати протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження. У випадку відсутності ОСОБА_3 обов'язок оплати виникає в момент поставки товару. Відповідно до п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Тому, у разі не прийняття до уваги положень ОСОБА_3 щодо оплати товару (14 календарних днів з моменту відвантаження), як на цьому наполягає відповідач, строк оплати настав у день прийняття товару по кожній видатковій накладній, тому, за даних обставин, позивачем відповідачу навіть надана відстрочка з оплати товару (14 календарних днів).

Таким чином, заперечення відповідача щодо неналежних доказів настання строку оплати товару є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом.

Доказів оплати поставленого позивачем товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 253 337,62 грн. шляхом надання належних доказів не спростував, заборгованість визнав.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 253 337,62 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних окремо по кожній накладній неоплаченій або частково оплаченій відповідачем на загальну суму 21 623,88 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що у розрахунку розміру 3% річних позивачем допущені арифметичні помилки, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково у сумі 21 615,38 грн.

Також позивач просить стягнути на свою користь інфляційні втрати, окремо по кожній накладній неоплаченій або частково оплаченій відповідачем на загальну суму 194 309,80 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції судом виявлені помилки арифметичні помилки при нарахуванні втрат від інфляції по накладній № 1143 від 22.06.2012 року та по накладеній № 1305 від 13.07.2012 року, за якими втрати від інфляції складають 24 018,41 грн.

Також, суд зазначає, що згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За викладеного, втрати від інфляції за місяць не можуть бути нараховані, у випадку існування прострочення, період якого не становить місяць у цілому (аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 року у справі 917/1667/14).

Так, позивач нарахував втрати від інфляції по накладній № 1055 від 19.06.2012 року на суму 31 440,00 грн. за період з 01.08.2012 року по 16.09.2012 року у сумі (- 62,97 грн.), однак у даному разі втрати від інфляції можуть бути нараховані лише за серпень 2012 року, так як вересень місяць обмежений датою 16.09.2012 року, що не складає повний місяць у цілому. В результаті перерахунку втрати від інфляції за даною видатковою накладною складають 1299,73 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 194 274,95 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обовязку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 469 227,95 грн. (основний борг у розмірі 253 337,62 грн., 3% річних у розмірі 21 615,38 грн., втрати від інфляції у розмірі 194 274,95 грн.).

Згідно ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, за статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивач подав до суду позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, із сумою позову у розмірі 469 271,30 грн., відповідно сума судового збору, яка підлягає оплаті становить 9 385,43 грн. (469 271,30 грн. х 2 відсотки ціни позову).

Однак, позивач надав до суду платіжне доручення № 5149 від 08.06.2015 року про оплату судового збору у сумі 9 159,40 грн. та платіжне доручення № 5251 від 03.08.2015 року про сплату судового збору у сумі 227,00 грн., відповідно поверненню підлягає судовий збір у розмірі 0,97 грн. (9 386,40 грн. 9 385,43 грн.)

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Судовий збір в іншій частині підлягає розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 9 384,56 грн.

Керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський лакофарбовий завод "Спектр" (51918, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 69, ідентифікаційний код 13422783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промхимснаб плюс" (49040, м. Дніпропетровськ, пр. Джинчарадзе, б. 4, кв. 53, ідентифікаційний код 30905961) заборгованість у розмірі 253 337,62 грн., 3% річних у розмірі 21 615,38 грн., втрати від інфляції у розмірі 194 274,95 грн. та судовий збір у розмірі 9 384,56 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Промхимснаб плюс" (49040, м. Дніпропетровськ, пр. Джинчарадзе, б. 4, кв. 53, ідентифікаційний код 30905961) зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,97 грн. (нуль грн. 97 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 5149 від 08.06.2015 року та платіжного доручення № 5251 від 03.08.2015 року, оригінал яких заходиться в матеріалах справи.

Повне рішення складено - 18.08.2015 року.

Суддя О.М. Крижний