Ухвала суду № 48875772, 28.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28.03.11 № 9/5009/1496/11

Суддя Боєва О.С. розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства (балансоутримувач) в інтересах держави в особі Верховної ради (71630, Запорізька область, Василевський район, м. Дніпрорудне, вул. Нижня, буд. 6; 71100, АДРЕСА_1)

до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, пл. І-ої Бердянської ради, буд. 2)

про припинення права спільної власності, визнання позивача балансоутримувачем майна, виділення майна в натурі , визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява підлягає поверненню у зв`язку з наступним.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) встановлено, що при подачі позовної заяви до неї обовязково додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відсутність таких доказів згідно з п.10 ст.63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» встановлені розміри оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів (ІТЗ). Так, згідно вказаної постанови для позивачів у господарських справах ІТЗ справляється за ставкою 236 грн.

ОСОБА_1 міжрайонним управлінням водного господарства в якості доказу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу надана квитанція № 99436.425.5 від 27.07.2010р. на суму 234 грн.

За таких обставин, доказів, що підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому розмірі позивачем не надано.

Крім того, у квитанції № 99436.425.5 від 27.07.2010р. позивачем невірно зазначений рахунок для зарахування надходження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді, а саме: 31212259700007. В той же час, відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області реквізити рахунка для зарахування надходжень Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах з 21.06.2010 р. є наступними:

-отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

-банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області;

-МФО 813015;

-ЄДРПОУ 34677145;

-Рахунок № 31218264700007;

-Код бюджетної класифікації 22050003;

-Символ звітності банку 264.

Таким чином, раніше діючий рахунок для зарахування надходжень Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах № 3121225970007 з 21.06.2010р. закрито. Позивачі, які звернулися до суду з позовними заявами, починаючи з 21.06.2010р. повинні здійснювати оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на вищезазначені реквізити.

Враховуючи викладене, господарський суд не може розцінювати вказану квитанцію як доказ сплати позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд вважає за необхідне, з урахуванням положень п. 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 627 від 13.04.2007р. та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. Про Державне мито, видати позивачу довідку на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 грн., сплачених за квитанцією № 99436.425.5 від 27.07.2010р.

Крім того, до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Із змісту ст. 44 ГПК України слідує, що сплата державного мита є обовязковою, а при відсутності доказів її сплати позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито від 21.01.1993р., із заяв майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (що складає 85 грн.).

Згідно з Інструкцією Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15 Про порядок обчислення та справляння державного мита якщо в одній позовній заяві обєднані вимоги майнового та немайнового характеру, державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового, так і немайнового характеру.

При цьому, слід враховувати, що державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пункту 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.

Таким чином, позовна вимога про визнання права власності є вимогою майнового характеру, тому, відповідно, державне мито повинно сплачуватися у розмірі 1% від вартості спірного майна на день розгляду справи.

Позивачем заявлені позовні вимоги про: 1) припинення права спільної часткової власності; 2) визнання позивача балансоутримувачем майна; 3) виділення майна в натурі; 4) визнання права власності.

В підтвердження оплати державного мита до позовної заяви додано квитанцію № 99436.425.3 від 27.07.2010р. на суму 8180 грн. Інших доказів сплати державного мита не представлено.

В той же час, згідно довідки № 657 від 06.09.2010р. про балансову вартість майна на яке позивач просить визнати право власності (доданої до позову) станом на 01.09.2010р. вартість майна становить 818416 грн.

Тобто лише за вимогою про визнання права власності позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 8184,16 грн.

За таких обставин, позивачем доказів оплати державного мита в установленому порядку та розмірі суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

За таких умов, позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню судом без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 4, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву повернути ОСОБА_1 міжрайонному управлінню водного господарства, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, без розгляду.

Додаток: позовні матеріали на 64 аркушах, в тому числі оригінали квитанцій № 99436.425.3 від 27.07.2010р. (на суму 8180 грн.) та № 99436.425.5 від 27.07.2010р. (на суму 234 грн.).

ОСОБА_1 міжрайонному управлінню водного господарства, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, довідку на повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234 грн., сплачених за квитанцією № 99436.425.5 від 27.07.2010р.

Суддя О.С. Боєва