Ухвала суду № 48875420, 24.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/6/13-29/20/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

за результатами попереднього засідання

24.05.13 справа № 908/340/13-г

м. Запоріжжя

Кредитор-1 Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області

Кредитор-2 Фонд соціального страхування від нещасних випадкфів на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції у м. Мелітополі Запорізької області

Кредитор-3 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення

Кредитор-4 - Мелітопольський міський центр зайнятості

Кредитор-5 Первинна профспілкова організація ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", м. Мелітополь Запорізької області

Кредитор-6 ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", м. Мелітополь Запорізької області

Кредитор-7 Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку", м. Мелітополь Завпорізької області

Кредитор-8 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-інвест-технології", м. Київ

Кредитор-9 Товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-сервіс", м. Мелітополь Завпорізької області

Боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Литво", м. Мелітополь Запорізької області, код з ЄДР 25482075

Суддя Кричмаржевський В.А.

За участю представників:

- кредитора-1: ОСОБА_1 (за довіреністю);

- кредитора-6: ОСОБА_2 (за довіреністю);

У попередньому засіданні розглядається грошові вимоги та реєстр вимог кредиторів у справі № 908/340/13-г про банкрутство ТОВ "Литво", м. Мелітополь Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28 січня 2013р. порушено провадження у даній справі за загальною процедурою відповідно до статті 16 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, підготовче засідання суду призначене на 06 лютого 2013р.

За наслідками підготовчого засідання, яке відбулося 06.02.2013р., визнані вимоги ініціюючого кредитора УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області у розмірі 454.549,93грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

У газеті "Урядовий кур'єр" № 36 від 22.02.2013р. опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Литво".

Протягом встановленого законом строку до господарського суду із заявами з вимогами до боржника звернулись УПФУ в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, Фонд соціального страхування від нещасних випадкфів на виробництві та професійних захворювань України в особі відділення виконавчої дирекції у м. Мелітополі Запорізької області, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення, первинна профспілкова організація ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", ТОВ "Товари народного вжитку", ТОВ "Пром-інвест-технології", ТОВ "Металург-сервіс".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд

Установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Литво" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як субєкт підприємницької діяльності юридична особа за адресою: 72311 м. Мелітополь Запорізької області шосе Каховське, 27, код з ЄДР 25482075.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом Закон про банкрутство) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно з ч. 6 статті 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Так, господарський суд, розглянувши заяву Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції у м. Мелітополі Запорізької області, визнає вимоги цього кредитора на суму - 56.888,63грн. з другою чергою задоволення, які виникли внаслідок несплати боржником загальнообов'язкових страхових платежів, що підтверджується доданими до заяви документами (т.2 а.с. 149-154).

Господарський суд також у повному обсязі визнає вимоги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення у розмірі - 7.409,37грн., які виникли внаслідок несплати боржником загальнообов'язкових страхових платежів, що підтверджується доданими до заяви документами (т.3 а.с. 1-9).

Ініціюючим кредитором УПФУ в місті Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області додатково заявлені грошові вимоги до боржника у розмірі - 1.525.776,34 грн. (т.3 а.с. 17-94).

Розглянувши вказану заяву, господарський суд визнав додаткові вимоги ініціюючого кредитора на суму - 1.500.164,07грн. з другою чергою задоволення та 25.612,27грн. з шостою чергою задоволення.

Господарський суд, дослідивши заяву первинної профспілкової організації ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" з урахуванням заяви №002/03-ис (без дати), визнав її вимоги у розмірі - 46.323,03грн. із четвертою чергою задоволення та 1.609,50грн. судового збору із шостою чергою задоволення як такі, що підтверджуються рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2013р. у справі № 5009/4907/12 (т. 3 а.с. 10-16).

Жодних заперечень від боржника чи розпорядника майна стосовно вищевказаних кредиторів до суду не надходило.

ТОВ "Металург-сервіс", м. Мелітополь Запорізької області, звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою з грошовими вимогами до боржника (т. 6 а.с. 1-49).

В обгрунтування заявлених вимог ТОВ "Металург-сервіс" звертає увагу на те, що 25.06.2007р. між ним та боржником укладено договір комісії № 57.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань у нього утворився борг перед заявником в розмірі - 6.159.668,18грн.

Між цими сторонами 10.01.2013р. укладено угоду про зарахування зустрічних вимог, за умовами якої було погоджено здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок якого заборгованість ТОВ "Литво" склала - 5.907.668,18грн.

Розпорядник майна заперечив проти вказаної вимоги ТОВ "Металург-сервіс", вказавши про те, що трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, за цієї вимогою вже минув.

У своїх запереченнях № 033/72 від 22.04.2013р. ТОВ "Металург-сервіс" зазначило про те, що строк позовної давності переривався, оскільки між ним та боржником неодноразово укладались акти звірки взаємних розрахунків (копії у матеріалах справи), у яких боржник визнавав своє зобов'язання, що в силу приписів статті 264 Цивільного кодексу України є підставою для переривання строку позовної давності.

Господарський суд погоджується з доводами заявника щодо переривання строків позовної давності та визнає його вимоги на суму - 5.907.668,18грн. з подальшим включенням до четвертої черги задоволення.

До господарського суду 19.03.2013р. звернулось ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", м. Мелітополь Запорізької області, із заявою про визнання грошових вимог до боржника у розмірі - 3.778.698,09грн. (т.4 а.с. 2-299).

Вимоги заявника до боржника виникли на підставі відповідних угод про новацію за договорами оренди та договору співробітництва № 033/03 від 16.12.2002р.

Господарським судом встановлено, що ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" та ТОВ "Литво" 01.08.2012р. у зв'язку з визнанням заявника банкрутом уклали угоди про новацію до раніше укладених договорів оренди.

За умовами цих угод про новацію сторони погодили припинення взаємних зобов'язань за раніше укладеними договорами оренди, замінивши їх зобов'язанням ТОВ "Литво" сплатити суму заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання ним свого обов'язку по сплаті орендної плати.

Розпорядник майна заперечив проти вказаної вимоги ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", зазначивши про те, що трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, за цієї вимогою вже минув. Крім того, розпорядник майна вказує про те, що угоди про новацію є нікчемними в силу приписів статей 203, 215 ЦК України, оскільки вони укладені з метою запобігання спливу строку позовної давності.

Господарський суд не погоджується з такими доводами розпорядника майна з огляду на таке.

Частиною 2 статті 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація за своєю правовою суттю є угодою сторін про припинення первісного зобов'язання його заміною новим зобов'язанням.

У даному випадку ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" та ТОВ "Литво" уклали угоди про новації у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" внаслідок визнання його банкрутом та неможливістю подальшого надання послуг з оренди боржнику та у зв'язку з наявністю заборгованості у ТОВ "Литво", замінивши його новим зобов'язанням по сплаті цієї заборгованості.

Господарський суд не вбачає у цих діях сторін жодного наміру приховати сторонами у договорі сплив позовної давності чи якісь інші обставини.

Крім того, господарський суд наголошує на тому, що суд у попередньому засіданні в межах провадження у справі про банкрутство не вирішує спір по суті, а лише надає правову оцінку доказам, наданими сторонами, тому твердження розпорядника майна про недійсність правочинів, укладених між заявником - ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" та боржником, не приймаються до уваги, оскільки жоден з вказаних правочинів не був в установленому порядку визнаний недійсним, а твердження розпорядника майна про їх нікчемність за законом є помилковими.

Щодо вимоги заявника - ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит", яка ґрунтується на договорі співробітництва № 033/03 від 16.12.2002р. у розмірі - 182.967грн. господарський суд зазначає про те, що заявником у якості доказу наявності цих вимог надано: договір співробітництва, акт звірки розрахунків за період з 01.07.2009р. по 11.02.2013р., вимогу № 1005 від 25.12.2012р. та відповідь на неї боржника (т.4 а.с.277-282), проте заявником не надано жодного доказу, який би підтверджував дійсність цих вимог.

Акт звірки розрахунків так само як і вимога про сплату боргу не є за своєю суттю підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків в розумінні статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Заявником не надано жодного доказу, що свідчив би про виникнення зобов'язання боржника з договору співробітництва № 033/03 від 16.12.2002р. у заявленому розмірі.

З наданих матеріалів не зрозуміло, які саме дії вчинили сторони, що зумовило виникнення зобов'язання боржника сплатити заявникові суму боргу (надавались послуги чи товари, перераховувались грошові кошти в рахунок нездійснених зобов'язань тощо), так само і не доведено того, коли ці дії були вчинені.

Норми статті 23 Закону про банкрутство мають імперативний характер щодо обов'язку кредитора звернутись до господарського суду із заявою з грошовими вимогами та надати документи, що підтверджують ці вимоги.

Заявником належним чином не доведено існування заборгованості боржника перед ним за договором співробітництва № 033/03 від 16.12.2002р.

З урахуванням викладеного, господарський суд визнає вимоги ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит" частково, лише на суму - 3.595.731,09грн. з четвертою чергою задоволення.

До господарського суду 21.03.2013р. надійшла заява ТОВ "Товари народного вжитку", м. Мелітополь Запорізької області (т.5 а.с.6-231). Розглянувши цю заяву і заперечення розпорядника майна, господарський суд частково відхиляє заявлені грошові вимоги з огляду на таке.

Товариством "Товари народного вжитку" заявлена вимога до боржника - ТОВ "Литво" у розмірі - 10.440.777грн., яка виникла з договору про відступлення права вимоги № 3010/В від 30.10.2011р. (т.5 а.с 29-30).

За цим договором заявник отримав право вимоги до ТОВ "Литво" за двома простими векселями - № 693132810809 від 01.10.2008р. та № 693132810808 від 01.10.2008р.

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі статтею 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) (стаття 13 вказаного Закону).

Згідно зі статтею 16 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі власник переказного векселя вважається його законним держателем якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Господарський суд зазначає, що на обороті оригіналів векселів №693132810809 від 01.10.2008р. та №693132810808 від 01.10.2008р. останній індосамент вчинений на користь ТОВ "С.Дж.Р. Груп", тобто, саме ця юридична особа є їх законним держателем.

Як вже вказувалось вище, в силу приписів статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" у разі видачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Оскільки заявником - ТОВ "Товари народного вжитку" не доведено того, що воно є законним держателем зазначених векселів, господарський суд відхиляє вимоги заявника в цій частині у розмірі - 10.440.777грн.

ТОВ "Товари народного вжитку" також заявлені вимоги до боржника на суму - 1.277.961,24грн. на підставі договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р.

За вказаним договором товар надавався на умовах стовідсоткової попередньої оплати, боржник свій обов'язок щодо сплати цих сум не виконав.

Частиною 1 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, з урахуванням статті 530 ЦК України обов'язок боржника сплатити за поставлений товар настав в момент поставки.

Статтею 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з наданими заявником накладними (т. 5 а.с. 202-208) строк позовної давності минув 30.12.2012р.

Заявник вимогу про сплату боргу (т., а.с.210-211) надав боржнику 04.02.2013р., про що він сам зазначив у своїй заяві (т.5 а.с.21), тобто, вже після спливу строку позовної давності.

Оскільки розпорядником майна заявлено заяву про застосування строків позовної давності до правовідносин, що виникли між ТОВ "Товари народного вжитку" та ТОВ "Литво", господарський суд відхиляє вимоги заявника у розмірі - 1.277.961,24грн., що заявлені на підставі договору поставки № 2907-9/1 від 29.07.2009р.

Щодо інших вимог ТОВ "Товари народного вжитку", то господарський суд визнає їх у заявленому обсязі, оскільки вони підтверджуються належними доказами (первинними фінансовими документами, які свідчать про дійсність правовідносин тощо), а заперечення розпорядника майна, зокрема, в частині недоведеності вимог кредитора, судом відхиляються.

Так, твердження розпорядника майна про недоведеність існування первісного зобов'язання боржника, переданого за договором № 2211-10/1 від 22.11.2010р. (т.5 а.с.118-119) у зв'язку із зазначенням у банківській виписці іншого договору ніж того, що був укладений між первісним кредитором (ТОВ "Юридична компанія "Юрресурс") та боржником ТОВ "Литво", судом не приймаються, з огляду на таке.

ТОВ "Литво" не заперечувало проти факту існування правовідносин із первісним кредитором - ТОВ "Юридична компанія "Юрресурс" саме в межах договору № 1404-09/1 від 14.04.2009р. Факт існування первісних зобов'язань (перерахування коштів) заявником доведено, а тому суд визнає ці вимоги.

А тому господарський суд визнає вимоги ТОВ "Товари народного вжитку" у розмірі - 36.398.254,18грн. із четвертою чергою їх задоволення.

До господарського суду 04.03.2013р. надійшла заява від ТОВ "Пром-інвест-технології", м. Київ, з грошовими вимогами до боржника (т.2 а.с.10-117). Розглянувши вказану заяву та додані документи, господарський суд зазначає про наступне.

За рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2009р. у справі № 4/186/09 з ТОВ "Литво" на користь ТОВ "Пром-інвест-технології", м. Київ, стягнуто - 1.650.896,20грн. боргу за договором комісії №Л-579-к від 01.09.2008р. та 16.626,96грн. судових витрат, видано відповідний наказ.

В межах виконавчого провадження погашення цієї заборгованості не відбулось, а тому господарський суд визнає вимоги ТОВ "Пром-інвест-технології" в цій частині.

Також ТОВ "Пром-інвест-технології" заявлено вимогу до боржника у розмірі - 767.010,45грн. В обгрунтування вказаної вимоги заявник посилається на те, що 25.01.2013р. між ним та боржником укладено акт зарахування зустрічних вимог, яким сторони засвідчили наявність заборгованості боржника перед ТОВ "Пром-інвест-технології" у розмірі - 767.010,45грн. за договором комісії № 1512/К від 15.12.2008р.

Розпорядник майна заперечив проти вказаної вимоги ТОВ "Пром-інвест-технології", вказавши про те, що трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, за цієї вимогою вже минув.

У своїх запереченнях № 45-04/13-П від 18.04.2013р. ТОВ "Пром-інвест-технології" зазначило про те, що строк позовної давності переривався. Так, 01.10.2010р. між сторонами укладено акт звірки взаємних розрахунків, яким боржник засвідчив наявність свого зобов'язання, водночас перервавши перебіг позовної давності.

Від розпорядника майна надійшли заперечення щодо вимоги ТОВ "Пром-інвест-технології" у розмірі - 11.914.956,75грн. з тих підстав, що у банківській виписці зазначений інший договір, ніж той, що був укладений між первісним кредитором (ТОВ "Юридична компанія "Юрресурс") та боржником ТОВ "Литво".

Однак, суд зазначає про те, що ТОВ "Литво" не заперечувало проти факту існування правовідносин з первісним кредитором - ТОВ "Юридична компанія "Юрресурс" саме в межах договору № 1404-09/1 від 14.04.2009р. Факт існування первісних зобов'язань (перерахування коштів) заявником доведений, а тому суд визнає ці вимоги.

В той же час господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву розпорядника майна про зарахування однорідних зустрічних вимог між боржником та ТОВ "Пром-інвест-технології".

Відповідно до умов договору № 2501/13-1 від 25.01.2013р. (т.5 а.с.142) ТОВ "Литво" взяло на себе зобов'язання сплатити замість ТОВ "Пром-інвест-технології" Товариству "Товари народного вжитку" грошові кошти на суму - 1.151.468,08грн., а ТОВ "Пром-інвест-технології" зобов'язалось у строк до 30.01.2013р. сплатити цю суму ТОВ "Литво" (пункт 5 договору).

На даний час ТОВ "Пром-інвест-технології" не виконало свого обов'язку перед боржником, а тому господарський суд на підставі статті 603 ЦК України вважає за можливе здійснити зарахування однорідних вимог.

З огляду на викладене господарський суд визнає вимоги ТОВ "Пром-інвест-технології" у розмірі - 16.905.085,12грн. з четвертою чергою задоволення та 16.626,96грн. з шостою чергою задоволення.

Розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів включені вимоги Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області у розмірі - 51.552грн., але вказаний кредитор не звертався з відповідною заявою до суду, а розпорядник майна не надав суду документів, що підтверджують ці вимоги.

Стаття 23 Закону про банкрутство містить приписи імперативного характеру щодо обов'язку кредитора звернутись до господарського суду із заявою з грошовими вимогами та надати документи, що підтверджують ці вимоги.

Оскільки Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області до господарського суду не зверталась у встановленому законом порядку, у суду відсутні правові підстави визнавати її грошові вимоги.

Відповідно до статті 25 Закону про банкрутство за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: - розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; - розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; - дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; - дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону про банкруство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 24, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд Запорізької області -

Ухвалив:

Визнати у справі конкурсними кредиторами:

- Управління Пенсійного фонду України в місті Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області (72319 м. Мелітополь Запорізької області вул. Крупської, 2, код з ЄДР 37927773) з вимогами у розмірі - 1.954.714грн. з другою чергою задоволення та 25.612,27грн. з шостою чергою задоволення;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Відділення виконавчої дирекції у місті Мелітополі Запорізької області (72311 м. Мелітополь Запорізької області проспект Хмельницького, 93) з вимогами у розмірі - 56.888,63грн. з другою чергою задоволення;

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення (69600 м. Запоріжжя вул. Сєдова, 12, код з ЄДР 20485413) з вимогами у розмірі -7.409,37грн. з другою чергою задоволення;

- Мелітопольський міський центр зайнятості (72313 м. Мелітополь Запорізької області проспект 50 річчя Перемоги, 36/14) з вимогами у розмірі -79.155,86грн. з другою чергою задоволення;

- Первинну профспілкову організацію ВАТ "Мелітопольський завод "Автокольорлит"(72313 м. Мелітополь Запорізької області Каховське шосе, 27, код з ЄДР 25482075) з вимогами у розмірі - 46.323,03грн. із четвертою чергою задоволення та 1.609,50грн. з шостою чергою;

- Відкрите акціонерне товариство "Мелітопольський завод "Автокольорлит" (72311 м. Мелітополь Запорізької області Каховське шосе, 27, код з ЄДР 00231981) на суму - 3.595.731,09грн. з четвертою чергою задоволення;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Металург-сервіс" (72311 м. Мелітополь Запорізької області Каховське шосе, 27, код з ЄДР 33284353) у розмірі - 5.907.668,18грн. з четвертою чергою задоволення;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари народного вжитку" (72311 м. Мелітополь Запорізької області Каховське шосе, 27, код з ЄДР 25482098) у розмірі - 36.398.254,18грн. з четвертою чергою задоволення вимог;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-інвест-технології" (01021 м. Київ вул. М. Грушевського, 28/2, код з ЄДР 333744477) у розмірі - 16.905.085,12грн. з четвертою чергою задоволення та 16.626,96грн. із шостою чергою задоволення.

Реєстр вимог кредиторів, що розглянуті та визнані господарським судом, затвердити.

Зобов'язати розпорядника майна боржника:

- надати суду реєстр кредиторів з урахуванням визнаних судом кредиторських вимог;

- провести перші загальні збори кредиторів згідно зі статтею 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до 11 червня 2013р.

Підсумкове засідання суду призначити на 02 липня 2013р. о 10-00 год.

Явку в судове засідання розпорядника майна боржника, представників сторін у справі визнати обовязковою.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі, розпоряднику майна.

Суддя В.А. Кричмаржевський

10:00