Рішення № 48875294, 17.08.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2015 Справа № 907/612/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна, м. Київ

ДО фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

ПРО стягнення 212032,96грн. збитків

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю від 27.07.2015р.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна, м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення 212032,96грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2015р. порушено провадження у справі №907/612/15 та призначено справу до розгляду на 16.06.2015р.

Ухвалою суду від 16.06.2015р. розгляд справи було відкладено на 03.08.2015р.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. судом за клопотанням позивача в порядку вимог ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 17.08.2015р.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на ухилення відповідача від своєчасного та належного виконання умов договору про фінансовий лізинг, неповернення обєкту лізингу незважаючи на неодноразові нагадування лізингодавця щодо належного виконання умов договору. Стверджує про завдання відповідачем позивачу збитків (прямих збитків та упущеної вигоди), вимогу про стягнення яких просить суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 03.06.2015р., від 16.06.2015р. та від 03.08.2015р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладений договір про фінансовий лізинг №00009310 від 25.12.2013року. Позивач зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Golf VII 1.4 TSI 213 року виробництва, шасі №WVWZZZAUZEW067298, двигун №CXS023054 (обєкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Вартість об'єкту лізингу 28345доларів США, авансовий платіж на суму 4251,75доларів США.

ОСОБА_3 лізингу було передано лізингоодержувачу за актом прийому-передачі об'єкту лізингу від 25.12.2013року.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №00009310 від 25.12.2013року є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 гл. 58 ЦК України, ст. 292 ГК України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а п. 3 ч. 2 ст. Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Лізингоодержувач відповідно до положень п. 6.1. загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - умов), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) та інших положень контракту.

Відповідно до п. 6.5. умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків,визначених контрактом.

Відповідно до п. 12.6.1. умов, позивач має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкту лізингу у випадку якщо відповідач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Відповідно до п. 8.3.1. умов, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Позивач надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Не зважаючи на положення договору щодо виплати щомісячних лізингових платежів, лізингоодержувач порушував його умови протягом усього терміну його дії. Таким чином, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором було надіслане третє нагадування про несплату від 22.09.2014 р. Разом з третім нагадуванням від 22.09.2014 року, лізингоодержувачу було направлено вимогу за вих. № 00009310 від 25.12.2013 року про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. В даному випадку право лізигнодавця про відмову від договору в односторонньому порядку було обґрунтовано п. 12.6 укладеного між сторонами правочину та фактом невиконання лізингоодержувачем своїх грошових зобовязань.

Відповідні нагадування щодо сплати заборгованості та Вимога надсилалися Відповідачеві на адресу, зазначену в Договорі, а саме: 88000, АДРЕСА_1. Проте, Вимога Відповідачем отримана не була, про що свідчить повернення листа Позивачеві на поштову адресу з відміткою на лицьовій стороні конверта, про те, що лист повернений на адресу відправлення у звязку із закінченням терміну зберігання за зазначеною адресою відправлення, що підтверджується копією лицьової сторони конверта (належним чином засвідчена копія лицьової сторони конверта додано до позовної заяви).

Відповідно до п. 12.9. Договору, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач - зобов'язувався повернути ОСОБА_3 лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення. Крім того, п. 8.2.2. та п. 8.3.2. Договору встановлено обовязок погасити заборгованість протягом 3 (трьох) днів з дня отримання Вимоги.

У свою чергу п. 10.3 Договору зазначає, що Сторони погодили, що Лізингоодержувач зобовязаний негайно інформувати Порше Лізинг Україна у письмовій формі про будь-які зміни свого місця проживання. У випадку невиконання даного зобовязання будь-яка кореспонденція (включаючи нагадування та вимоги) доставлена за адресою, зазначена Лізингоодержувачем в Договорі, вважається дійсною, незалежно від того, чи отримав її Лізингоодержувач, а датою її доставки вважається 2 (другий) робочий день з дня її надіслання Порше Лізинг Україна.

Вимога була надіслана на адресу Відповідача 22.09.2014 р., проте повернулася на адресу Позивача зі зазначення «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на вищевикладене, позивач належним чином повідомив лізингоодержувача про припинення договору та вимогу про повернення об'єкта лізингу.

Відповідно до п. 12.13. умов, у випадках, передбачених п. 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Таким чином, датою припинення договору є 08.10.2014 р., а датою повернення об'єкту лізингу, відповідно до умов п. 12.9. договору та вимоги, є 18.10.2014 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору Позивач нарахував відповідачеві реальні збитки, пов'язані з порушенням відповідачем зобов'язань за договором у сумі 18994,13 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦКУ, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із ч. 3. ст. 22 ЦКУ, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Вказаний об'єкт лізингу повернено не було і 17 лютого 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був вчинений виконавчий напис № 244 про повернення ОСОБА_3 фінансового лізингу.

10 березня 2015 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження, а 16 квітня 2015 року головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції було винесено Постанову про провадження розшук майна боржника.

На день розгляду справи обєкт лізингу позивачу відповідачем не повернуто ін в добровільному, ні в примусовому порядку.

У випадку прострочення оплати платежу за договором, згідно із п. 8.2. умов до відповідача застосовуються наступні санкції, зокрема: пеня у розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. умов договору); штрафні санкції, що підлягають сплаті відповідачем за вимоги щодо сплати, надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу вимогу, 20 доларів США за другу вимогу та 25 доларів США за третю вимогу, якщо позивач вирішить надіслати таку третю вимогу) (п. 8.2.2. умов договору); компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем, зокрема включаючи окрім іншого гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/несплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем впродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги позивачем, не зважаючи на можливе розірвання контракту позивачем (п. 8..2.3. умов договору).

В свою чергу п. 8.6. умов, зазначає, що будь-які збитки заподіяні невиконанням або не належним виконанням стороною своїх зобов'язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Також Відповідач, відповідно до п. 4.4. умов покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Порше Лізинг Україна щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Згідно п. 12.10 умов у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (перепродажна підготовка, оцінка обєкта лізингу, доставка обєкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до п. 13.6. умов лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесенні Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкту лізингу у тому числі витрати, пов'язані з залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов'язані з вилученням об'єкту лізингу.

Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.2. умов).

Відповідно до п. 16.1. незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги) завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала збитки.

Оскільки, як було зазначено вище, відповідач не повернув вчасно об'єкт лізингу, позивач намагався самостійно забезпечити виконання зобов'язання з повернення об'єкту лізингу, згідно п. 13.7 договору.

Позивач змушений був звертатись до спеціалізованих організацій ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі», ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М», ТОВ «Вердикт Консалтинг» ТОВ „ОРУМ з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого впровадження та супроводження повернення об'єкту лізингу.

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» наступним: договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, рахунок - фактура №60 та акт наданих послуг №60 від 18.02.2015 року та платіжне доручення № 50021266 від 23.02.2015 року на суму 3 500 грн. без ПДВ щодо лізингоодержувача та ПДВ - заявлений у сумі 700, 00 грн. (доказів оплати якого не надано).

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» наступним: договір про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 р., рахунок на оплату № 34, акт приймання-передачі наданих послуг № 26 від 31.01.2015 року та платіжне доручення № 50021155 від 09.02.2015 року на суму 1875грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача (доказів оплати якого не надано).

Вказане підтверджується щодо ТОВ «Вердикт Консалтинг» наступним: договір про надання юридично-консультаційних послуг № 11/14-В/1 від 19.11.2014 р., рахунок на оплату № 83 та акт наданих послуг № 86 від 30.04.2015 року, платіжне доручення № 50022409 від 12.05.2015 року на суму 1316,40грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача (доказів оплати якого не надано).

Вказане підтверджується щодо ТОВ „ОРУМ наступним: договір про надання колекторських послуг №29/28-011 від 01.02.2011р.; рахунок на оплату № 01-0115, акт надання послуг № 01-0115 від 09.01.2015 року, платіжне доручення № 50020874 на суму 3478,03грн. з ПДВ щодо лізингоодержувача.

Також позивач змушений звертатись до ТОВ «Юридична фірма « Вернер» з метою надання послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва Позивача в суді, що підтверджується наступним: договір про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; додаткова угода № 47 від 15.01.2013 р. до договору про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; додаткова угода № 185 від 18.05.2015 р. до договору про на надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р.; рахунок - фактура № 251 та акт № 252 до договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р. від 27.05.2015р., платіжне доручення № 50022776 від 29.05.2015 року на суму 10000 грн. без ПДВ та ПДВ - заявлений у сумі 2000 грн. (доказів оплати якого не надано).

При цьому позивач зазначає, що сума грошових коштів в зазначеному позивачем розмірі має бути компенсована Позивачу з урахуванням податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Порше Лізинг Україна» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України та сплатила вказаний податок. Доказів понесення таких витрат у розмірі більшому, ніж встановлено вище, матеріали справи не містять. При цьому, за висновками суду, означені витрати є розумними, співрозмірними та справедливими з урахуванням допущених відповідачами порушень господарських зобов'язань.

Суд зазначає, що включення при заявленні до стягнення наведених витрат суми податку на додатку вартість є безпідставним, оскільки за приписами ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, оскільки у даному випадку позивачем стягуються саме витрати, а не вартість послуг, у останнього відсутні підстави для збільшення суми витрат на суму 3 499,07 грн. (700,00 грн. + 312,50 грн. + 267,17 грн. + 219,40 грн. + 2000 грн.) , тобто на розмір податку на додану вартість.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Отже, позивачем доведено наявність всіх ознак цивільно-правового правопорушення в частині стягнення реальних збитків в розмірі 15 495,36 грн., завданих позивачеві, внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем, а саме:

1. протиправна поведінка відповідача, яка виражалась у невиконанні умов договору та закону (відповідач не повернув об'єкт лізингу позивачу у визначений умовами договору строк ні добровільному, ні в примусовому порядку);

2. збитків, а саме витрати позивача пов'язані з стягненням заборгованості за договором та поверненням об'єкта лізингу;

3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками (через порушення умов договору щодо оплати лізингових платежів та вчасного повернення об'єкта лізингу, позивач самостійно був змушений вчинити дій спрямовані на спонукання відповідача виконати свої зобов'язання за договором, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою супроводження процесу стягнення заборгованості та повернення об'єкта лізингу);

4. вина відповідача (невиконанням вимог закону та договору).

Внаслідок вказаного вбачається, що реальні збитки є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 15 495,36 грн., оскільки понесені позивачем з метою відновлення свого порушеного права.

В частині стягнення реальних збитків у сумі 3 499,07 грн. слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з поверненням об'єкту лізингу, а саме позивач зазначає, що при укладанні між сторонами договору, позивач сподівався отримати доходи впродовж дії договору, при належному виконані умов договору відповідачем та нарахував збитки у вигляді упущеної вигоди у вигляді є невиплачених лізингових платежів за період 01.10.2014 року по 15.12.2018 року в сумі 4 681,24 дол. США, що станом на 21.05.2015 року за курсом ПАТ «Креді ОСОБА_5» становить 96 747,18 грн. та підлягає сплаті на підставі п. 12.9 Договору. Відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При аналізі змісту наведеної правової норми можна дійти висновку про те, що при прийнятті рішення про відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005 року).

При цьому, відповідно до ч. 4ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно 6.3. умов, позивач та лізингооодержувач в тому числі погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за договором на користь позивача відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/дол. США (як обумовлено сторонами в контракті) встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Відповідно до п. 12.9. умов у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу як передбачено п.4.2. а також якщо позивач вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших умов контракту лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкти лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь- яку різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг У країни в результаті продажу об'єкта лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та лізинговими платежами що залишилися не сплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодованою лізингодавцю лізингодержувачем. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Суд зазначає, що ринковою вартістю колісного транспортного засобу є вартість, за яку можливе відчуження колісного транспортного засобу (його складників) на ринку подібного колісного транспортного засобу (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Методика оцінки вартості колісних транспортних засобів затверджена Наказом 142/5/2092 від 24.11.2003 року Міністерства Юстиції та Фонду державного майна України.

Будь-яких доказів щодо продажу об'єкта лізингу та ринкової вартості об'єкта лізингу, визначеного професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та розрахунки вказаної в п. договорі різниці вартості позивачем не надано, вказані розрахунки не закріплено належними та допустимими доказами.

Позивач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо одержання доходів (упущеної вигоди). У даній справі фактично, позивач кваліфікує як збитки (упущену вигоду) несплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 4 681,24 дол. США за користування об'єктом лізингу за Договором, що не є збитками, в тому числі упущеною вигодою, у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання невірного способу захисту. Так, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Доказів проведення таких дій позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків (упущену вигоду) в сумі 4 681,24 дол. США, що станом на 21.05.2014 року за курсом ПАТ «Креді ОСОБА_5» 96 747,18 грн., є не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки, як несплачені орендні платежі за користування об'єктом лізингу з жовтня 2014 року по травень 2015 року у сумі 96 291,35 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідно до п. 12.9. Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути ОСОБА_3 лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Згідно із ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, то через неповернення Відповідачем ОСОБА_3 лізингу у встановлений строк, Позивач отримав право вимагати сплати лізингових платежів за весь час користування ОСОБА_3 лізингу за період прострочення повернення ОСОБА_3 лізингу.

Згідно із ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 12.9. умов, в тому числі, у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобов'язувався повернути об'єкти лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Суд зазначає, що вказані, лізингові платіжі є платою за користування майном, переданим лізингодавцем лізингоотримувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, лізингові платежі за договором є платою за користування об'єктом лізингу і включають в себе відповідно до п. 6.1. умов лізингу суму, що відшкодовує частину вартості ОСОБА_3 лізингу, проценти, комісії, а також суми покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених договором (включаючи, окрім іншого, виграти на ремонт об'єкта лізингу, реєстраційні платежі та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з договором).

Відповідач не виконав вимогу щодо повернення об'єкта лізингу. Таким чином, відповідач має сплатити наступні лізингові платежі, відповідно до наявних в матеріалах справи рахунків-фактур: лізинговий платіж за жовтень 2014 року у сумі 4746,75 грн., лізинговий платіж за листопад 2014 року у сумі 8 609,93 грн., лізинговий платіж за грудень 2014 року у сумі 10 145,76 грн., лізинговий платіж за січень 2015 року у сумі 12 093,80 грн., лізинговий платіж за лютий 2015 року у сумі 13 430,18 грн., лізинговий платіж за березень 2015 року у сумі 16 621,50 грн., лізинговий платіж за квітень 2015 року у сумі 16 624,20 грн. та лізинговий платіж за травень 2015 року у сумі 14 019,23 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо неповернення об'єкта лізингу після припинення договору та враховуючи, що відповідачем не було повернуто об'єкт лізингу у встановлений договором строк та відповідач користувався об'єктом лізингу вимоги щодо оплати лізингових платежів у розмірі 96 231,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (88000, м. Ужгород, просп. Свободи, буд.. 35, кв. 7, ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, 1І, офіс „В, код ЄДРПОУ 35571472) суму 111786,71грн. збитків, а також суму 2235,74грн, у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.08.2015р.

Суддя О.Ф. Ремецькі