Рішення № 48875234, 17.08.2015, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2015 Справа № 907/646/15

За позовом публічного акціонерного товариства „Закарпатттяобленерго, с. Оноківці Ужгородський район

ДО фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Веряця Виноградівського району

ПРО стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 26 579, грн., в тому числі 16 161,77грн. основного боргу, 8 985,94 грн. інфляційних нарахувань, 1 431,29 грн. трьох відсотків річних

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник за довіреністю №43 від 14.04.2015р.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Закарпатттяобленерго, с. Оноківці Ужгородський район звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Веряця Виноградівського району про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 26 579, грн., в тому числі 16 161,77грн. основного боргу, 8 985,94 грн. інфляційних нарахувань, 1 431,29 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2015р. порушено провадження у справі №907/646/15 та призначено справу до розгляду на 05.08.2015р.

Ухвалою суду від 05.08.2015р. розгляд справи було відкладено на 17.08.2015р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог суду подав додаткове нормативне обгрунтування заявлених позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та три відсотки річних на суму збитків.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, однак уповноваженого представника не направив, вимог ухвал суду від 15.06.2015р., 05.08.2015р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про належне повідомлення відповідача у справі про порушення провадження у справі свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення №88010 00493149, з якого вбачається про своєчасне отримання відповідачем ухвали суду від 15.06.2015 року.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Виноградівським РЕМ ПАТ „Закарпатобленерго та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 04.01.2010 року було укладено договір №РО6/02-1914 на постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 2.2.3 зазначеного договору, позивач зобов'язався продати відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язався оплатити вартість спожитої електричної енергії своєчасно та в повному обсязі згідно з умовами додатку 7 „Порядок розрахунків та Додатку 8 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії.

В пункті 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31 липня 1996 року № 28 (у гедакції постанови НКРЕ України від 04.02.2010 року №105), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ), які поширюються на спірні правовідносини, визначено, що споживач електричної енергії це юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Зокрема, пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до п.10.2 ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, забезпечити безперешкодний доступ (за службовим посвідченням) відповідальних представників постачальника електричної енергії та/або відповідальних представників підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для проведення технічної перевірки засобів обліку, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання споживачу- (субспоживачу) відповідно до встановленого цими Правилами порядку та виконувати їх обгрунтовані письмові вимоги шодо усунення виявлених порушень, якщо це обумовлено умовами договору про постачання електричної енергії.

18 листопада 2009р. уповноваженими представниками ПАТ «Закарпаттяобленерго» року проведено перевірку дотримання споживачами електроенергії вимог ЗУ «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року за № 575/97 та Правил користування електричною енергією.

При проведенні перевірки було встановлено, що в порушення ст. 27 Закону України «Про електроенергетику», ПКЕЕ, на об'єкті Відповідача - магазин (що знаходиться за адресою: смт. Королево, вул. Шахтарська, 9/15) мало місце: самовільне підключення до мереж ПАТ „Закарпаттяобленерго. Особовий рахунок не відкрито, договір про постачання енергії не укладений. Спожита таким чином електроенергія не враховувалась та не сплачувалась.

На підставі виявленого порушення уповноваженими представниками ПАТ «Закарпаттяобленерго» було складено акт №82029 від 18.11.2009 року.

Однак, комісією по розгляду активів про порушення ПКЕЕ Виноградівського РЕМ було вирішено не проводити відповідачу нарахування розміру відшкодування збитків по складеному акту згідно ОСОБА_2, оскільки самовільне підключення було здійснене через прилад обліку.

В той же час, було вирішено виставити споживачу рахунок для оплати по показниках приладу обліку за спожиту активну електроенергію (за період самовільного підключення), в розмірі 19 661,77грн., який отримано споживачем особисто на комісії.

Між ПАТ „Закарпаттяобленерго та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про реструктуризацію вищенаведеної заборгованості за б/н. від 24.02.2010 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 зобовязалася щомісячно погашати заборгованість на загальну суму 19 661,77 грн. на протязі 24(двадцяти чотирьох) місяців в порядку, в розмірах та на умовах, визначених п.3 зазначеного Договору.

Проте, в порушення взятих на себе зобовязань, згідно Угоди, боржником було частково оплачено заборгованість на загальну суму 3 500грн. за спожиту електричну енергію.

Внаслідок неналежного виконання передбаченого договором про реструктуризацію зобовязань, залишок непогашеної суми заборгованості Відповідача перед товариством згідно графіку становить 16 161,77 грн. за спожиту електричну енергію.

У відповідності до п.9.3. основного договору, термін протягом якого постачальник і споживач можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права і інтересу встановлюється за згодою сторін, тривалістю у пять років по відношенні дії або бездіяльності, причиненій шкоді тощо з моменту її виникнення і документально доведеній.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязальна сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідачем не було надано суду контррозрахунок заборгованості або інші належні та допустимі докази, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, для спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за фактично спожиту електроенергію.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за фактично спожиту активну електричну енергію в розмірі 16161,77грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 8 985,94грн. інфляційних нарахувань, 1 431,29грн. 3% річних (за період з 01.06.2012 по 01.06.2015р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши доданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнає вказані вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів виконання своїх обовязків за Договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги за спожиту електроенергію в розмірі стягнення суми 26579грн., в тому числі 16161,77грн. основного боргу, 8 985,94грн. інфляційних нарахувань та 1 431,29грн. трьох відсотків річних є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (90336, Виноградівський район, с. Веряця, вул. Червоноармійська, 41, код ЄДРЮОФОП НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго (89412, с. Оноківці, вул. головна, 57 Ужгородського району, код ЄДРЮОФОП 00131529) суму 26579грн., в тому числі 16161,77грн. основного боргу, 8 985,94грн. інфляційних нарахувань та 1 431,29грн. трьох відсотків річних, а також суму 1827,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі