Рішення № 48874630, 18.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.15р. Справа № 904/5485/15

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства ДТЕК "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 302 879,32 грн. за договором поставки

та

За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штраф у сумі 8 973,28 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

Від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 представник - дов. № 368 від 25.03.2015р.

Від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_2 представник - дов. № ББУ/ПУ435/ВП/14 від 16.12.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» суми основного боргу у розмірі 175 017,19 грн., пені 63 407,30 грн., 3 % річних 1 566,47 грн., інфляційні втрати 62 888,36 грн. за договором № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р., в частині вчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 25.06.15р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.07.2015р.

13.07.2015 року Публічне акціонерне товариство ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" штраф у сумі 8 973,28 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2015р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

27.07.2015р. позивач надав уточнення позовних вимог, згідно яких просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" загальну суму боргу - 175 017,19 грн., пеню 41 124,37 грн., інфляційні втрати 55 558,29 грн., 3 % річних 2 067,99 грн.

Вказану заяву суд розцінює, як заяву про зменшення первісних позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву Позивача за первісним позовом до розгляду.

Позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що сторонами по справі підписані акти виконаних робіт, в яких прямо вказано, що постачальник встановив, а покупець прийняв товар. Зауважень щодо строків поставки та якості поставленої продукції від покупця не надходило.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти первісного позову заперечив, зазначивши при цьому, що датою поставки вважається дата вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п. 4.4. Догвоору).

ПАТ "ДТЕКПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" вважає, що позивач по справі не довів належними та допустимими доказами факт поставки продукції по договору, так як на підтвердження факту поставки продукції не надав до суду в повному обсязі документи, передбачені пунктом 4.3. Договору. а саме не надано товаротранспортних накладних.

Сторони по справі при укладанні договору на поставку продукції по даній справі в п. 5.3. встановили інший строк оплати товару на визначили, що розрахунки за продукцію, яка поставляється по цьому договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90-ий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

На товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, про приймання продукції, відсутня дата, вказана представником покупця, що свідчить про те що, у відповідності до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, строк оплати продукції з боку відповідача не настав.

Довіреність на отримання продукції по договору з боку ПАТ "ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" видана 16.12.2014р., отже до цієї дати ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" не могло поставити продукцію, передбачену умовами договору.

ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" надало відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення зустрічних позовних вимог, зазначивши при цьому, що позивач за зустрічним позовом відмовлявся прийняти продукцію (металопластикові вікна) без їх встановлення на шахти. З метою недопущення порушення своїх обовязків за договором, ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" змушено було поставити та встановити вікна за власний рахунок, після чого Позивач за зустрічним позовом підписав видаткові накладні та Акти виконаних робіт. Крім того, в порушення п.5.6. Договору покупець не направив постачальнику розрахунок штрафних санкцій. За умовами договору покупець мав право на притримання оплати за поставлену продукцію на заявлену суму штрафних санкцій і/або збитків. Зобов'язання постачальника щодо сплати штрафних санкцій виникає лише на протязі 5 календарних днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій і/або збитків постачальника. У зв'язку з тим, що не направив вчасно постачальнику розрахунок штрафних санкцій, як це передбачено умовами договору, у покупця не виникає право на отримання сум штрафу.

За умовами п. 5.7. договору застосування оперативно-господарської санкції до постачальника з метою отримання суми нарахованих штрафних санкцій, які виникли внаслідок не виконання договору, можливо лише після направлення на його адресу розрахунку штрафних санкцій та збитків та письмового повідомлення про застосування до постачальника оперативно-господарської санкції.

Також ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» подало клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити розгляд даної справи до розгляду справи № 904/6012/15 по якій ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" просить господарський суд Дніпропетровської області розтлумачити умови п.4.4. Договору поставки від 12.09.2014р. № 14-16/534-КП.

ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" проти зупинення розгляду справи заперечив, зазначивши про умисне затягування відповідачем розгляду справи, наполягав на розгляді справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зважаючи на викладене, суд відхилив клопотання відповідача за первісним позовом, оскільки суд в процесі розгляду справи № 904/5485/15 про стягнення заборгованості не позбавлений можливості надати оцінку спірному пункту Договору.

Розгляд справи в судовому засіданні відкладався з 13.07.2015р. на 10.08.2015р.

10.08.2015р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.08.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

У судовому засіданні 18.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом

12.09.2014р. Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВІГІЛЛЯ» (далі відповідач, позивач за зустрічним позовом, покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" (далі позивач, відповідач за зустрічним позовом, постачальник) уклали договір № 14-16/534-ВП (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах передбачених цим договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому продукцію), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, які є невідємними частинами до цього договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію, що постачається в його власність у відповідності до умов цього договору.

Поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, які супроводжуються одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що умови поставки продукції DDP, відповідно «Інкотермс-2000». Місто пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У випадку, коли сторонами в специфікаціях оговорюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими у міжнародних торгових термінах «Інкотермс-2000», з урахуванням узгоджених сторонами застережень та умов поставки у відповідних специфікаціях.

Відповідно до п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн., з урахування ПДВ (п. 5.1. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору ціна на продукцію яка поставляється постачальником встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору. Загальна вартість кожної партії, що поставляється постачальником по цьому договору продукції вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником по цьому договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не обговорений у відповідних специфікаціях. У випадку якщо строк оплати приходиться на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця (п. 5.3. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони прийшли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобовязань по цьому договору, строк дії цього договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобовязань (п. 8.1. Договору).

Сторонами 17.10.2014р. підписано специфікацію до вказаного договору, якою встановлені строк поставки до 10.11.2014р. та умови оплати, а саме розрахунки за поставлену постачальником продукцію по цій специфікації здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції (а.с.19)..

Позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 175 017,19 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та актами виконаних робіт (а.с. 21-23,25-27,29-31,33-35,37-39,41-44), отримання товару підтверджується підписом повноважного представника відповідача.

Позивачем відповідачу виставлені рахунки-фактури на оплату на загальну суму 175 017, 19 грн. (а.с. 20,24,28,32,36,40).

Відповідачем своєчасну оплату за поставлену продукцію не здійснено.

Враховуючи, що відповідач за отриману продукцію не розрахувався, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволенні первісного позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивач поставив відповідачу продукцію на суму 175 017,19 грн.

У звязку з неоплатою відповідачем отриманої продукції Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 654 від 24.04.2015р., з вимогою сплатити суму боргу (а.с.45-47).

Відповідач відповіді на претензію не надав суму боргу не оплатив.

З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у звязку з чим підлягають задоволенню в розмірі 175 017,19 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 41 124,37 грн., 3 % річних 2 067,99 грн. та інфляційні втрати 55 558,29 грн. за період з 23.02.2015р. по 01.08.2015р.

Згідно з п.6.7. Договору у випадку невчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості, не оплаченої продукції.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач у своїй заяві про уточнення позовних вимог розраховує неустойку включно до 01.08.2015р., однак, враховуючи, що уточнення позовної заяви надано до суду 27.07.2015р., отже й розрахунок повинен бути здійснений до 27.07.2015р.

Судом перевірено розрахунки пені та 3% річних надані позивачем та встановлено, що вони нараховані не вірно, оскільки п. 5.3. договору встановлено відстрочення платежу на 90 календарних дів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочки оплати не обговорений у відповідних специфікаціях. У випадку якщо строк оплати приходиться на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

З врахуванням викладеного, пеню та 3% річних необхідно рахувати наступним чином:

1) видаткова накладна № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн., строк оплати 23.02.2015р.:

- пеня нараховується з 24.02.2015р. по 27.07.2015р. (154 дні) та становить 5 123,08 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 24.02.2015р. по 27.07.2015р. (154 дні) та становить 260,90 грн.;

2) видаткова накладна № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 2 698,53 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 136,51 грн.;

3) видаткова накладна № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 2 604,10 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 131,73 грн.;

4) видаткова накладна № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн., строк оплати 26.02.2015р.:

- пеня нараховується з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 3 000,29 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 27.02.2015р. по 27.07.2015р. (151 днів) та становить 151,77грн.;

5) видаткова накладна № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн., строк оплати 16.03.2015р.:

- пеня нараховується з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 13 554,53 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 677,73 грн.;

6) видаткова накладна № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн., строк оплати 16.03.2015р.:

- пеня нараховується з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 12 804,18 грн.,

- 3 % річних нараховуються з 17.03.2015р. по 27.07.2015р. (133 день) та становить 640,21 грн.

Загальна сума пені становить 39 784,71 грн. та загальна сума 3% річних - 1 998,85 грн.

Що стосується інфляційних нарахувань то суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати позивачем нараховані не вірно, їх необхідно рахувати наступним чином:

- по видатковій накладній № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. 6 102,65 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. 3 256,50 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16 грн., з березня 2015р. по червень 2015р. 3 142,56 грн.;

- по видатковій накладній № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн., з березня 2015р. по червень 2015р. 3 620,66 грн.;

- по видатковій накладній № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн., з квітня 2015р. по червень 2015р. 10 523,48 грн.;

- по видатковій накладній № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн., з квітня 2015р. по червень 2015р. 9 940,92 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 36 586,77 грн.

Враховуючи викладене та перевіривши розрахунки позивача, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягає:

- пеня у сумі 39 784,71 грн.;

- 3% річних у сумі 1 998,85 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 36 586,77 грн.

В частині стягнення пені у сумі 1 339,66 грн., 3% річних - 69,14 грн. та інфляційних втрат - 18 971,52 грн. слід відмовити.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основного боргу в розмірі 175 017,19 грн., пені 39 784,71 грн., 3% річних 1 998,85 грн., інфляційних втрат 36 586,77 грн.

В частині стягнення пені у сумі 1 339,66 грн., 3% річних - 69,14 грн. та інфляційних втрат - 18 971,52 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача судом не приймаються з наступних підстав.

Щодо невірного визначення позивачем дати поставки.

Відповідно до п. 4.4. Договору датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Відповідач зазначає, що оскільки на товаросупровідних документах покупцем не назначена дата отримання продукції, строк оплати продукції з боку відповідача не наступив.

Слід зазначити, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України

Враховуючи викладене, відсутність на видаткових накладних будь-яких інших, проставлених покупцем, дат отримання товару, свідчить про отримання товару відповідачем саме в ті дати, якими датовано видаткові накладні.

Крім того, факт отримання відповідачем товару у ті ж самі дати, що й датовані видаткові накладні, підтверджується й підписаними сторонами без заперечень Актами виконаних робіт.

Заперечення відповідача щодо необовязковості Актів виконаних робіт спростовуються умовами Договору, відповідно до п.2.7 якого постачальник зобов'язаний направити свого повноважного представника (представників) для участі в прийманні продукції по кількості та якості, та для підписання акту приймання-передачі продукції або ату невідповідності (по кількості, якості та/або комплексності, виявленого при візуальному огляді продукції).

Щодо отримання продукції неналежною особою та у невизначені строки.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що особа, яка поставила підписи на видаткових накладних від 24.11.2014р., від 28.11.2014р., від 28.11.2014р., 28.11.2014р., від 15.12.2014р. та від 15.12.2014р. не мала права на отримання товару, оскільки довіреність відповідачем цій особі лише 16.12.2014р.

На підтвердження цього відповідач до відзиву на позов додав копії видаткових накладних, відповідно до яких товар з боку відповідача отримано працівником відповідача - Українцем за довіреністю № 220711 від 16.12.2014р. (а.с.131 -136).

Однак, суд вважає це неналежними доказами, оскільки самим відповідачем до зустрічної позовної заяви додано копії тих же видаткових накладних без дати та номеру довіреності особи, що отримувала товар, завірених начальником юридичного відділу Слюсар, з позначкою «З оригіналом згідно» (а.с. 79 -84).

Цей акт свідчить про те, що оригінали цих видаткових накладних, копії яких надано позивачем та копії яких долучено відповідачем до зустрічної позовної заяви не містили посилання на дату та номер довіреності особи, що отримувала товар.

Отримання товару у інші строки відповідач будь-якими іншими належними та допустимими доказами суду не довів.

За зустрічним позовом суд прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ (позивач за зустрічним позовом) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжспецремонт" (відповідач за зустрічним позовом) штраф за невчасно поставлену продукцію у сумі 8 973,28 грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, які супроводжуються одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Згідно п. 4.2. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. умови поставки продукції DDP, відповідно «Інкотермс-2000». Місто пункту призначення вказується сторонами у відповідних в специфікаціях до договору. У випадку коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідношення сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах «Інкотермс-2000», з урахуванням узгоджених сторонами умов поставки у відповідних специфікаціях.

Відповідно до Специфікації від 17.10.2014р. до Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. відповідач за зустрічним позовом зобовязався поставити позивачу за зустрічним позовом продукцію на загальну суму 179 465, 63 грн. на умовах DDP (Інкотермс-2000) Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, 5, строк поставки відповідно до Специфікації встановлено сторонами - до 10.11.2014р. (а.с.19).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за зустрічним позовом поставив позивачу за зустрічним позовом товар на загальну суму 175 017,19грн., та з пропуском строку, встановленого Специфікацією, а саме:

- по видатковій накладній № 24/11-01 від 24.11.2014р., на суму 20 612,02 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-01 від 28.11.2014р., на суму 10 999,02 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-02 від 28.11.2014р., на суму 10 614,16 грн.

- по видатковій накладній № 28/11-03 від 28.11.2014р., на суму 12 228,97грн

- по видатковій накладній № 15/12-01 від 15.12.2014р., на суму 61 997,54грн.

- по видатковій накладній № 15/12-02 від 15.12.2014р., на суму 58 565,48грн.

Продукція на суму 4 448,44 грн. станом на дату розгляду справи залишилася непоставленою.

У звязку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом строку поставки, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду за стягненням з ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" штрафу у сумі 8 973,28 грн. на підставі п.6.2 Договору.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 ЦК України)

Згідно ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п.6.2. Договору № 14-16/534-ВП від 12.09.2014р. встановили, що у випадку не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, поставленої по відповідній специфікації.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідач за зустрічним позовом несвоєчасно та не в повному обсязі поставив продукцію, суд приходить до висновку про правомірність нарахуванням позивачем за зустрічним позовом штрафу в розмірі 8 973, 28 грн., що складає 5% від вартості продукції, встановленої у Специфікації.

З врахуванням викладеного зустрічний позов підлягає задоволенню.

Суд не приймає заперечення відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності у позивача за зустрічним позовом права на стягнення штрафу з наступних підстав.

Твердження відповідача за зустрічним позовом про те, що прострочення ним поставки виникло внаслідок неправомірних дій позивача за зустрічним позовом які полягали у відмові прийняти металоконструкції без їх встановлення на шахти не підтверджено належними та допустимими доказами та не може бути прийнято судом.

Крім того, при підписанні специфікації сторони визначили, що ціна на продукцію вказана з урахуванням доставки та монтажу продукції - металопластикових вікон та дверей, підприємству замовника (ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЯ") (а.с. 19).

Посилання відповідача за зустрічним позовом на невиконання позивачем за первісним позовом вимог пунктів 5.6 та 5.7 Договору у звязку з чим останній втратив право на стягнення штрафу також судом не приймається, оскільки, вивчивши пункти 5.6. та 5.7 Договору, суд прийшов до висновку, що вони суперечать один одному.

Так, відповідно до п.5.6. Договору в разі порушення Постачальником строків поставки продукції по Договору, покупець вправі направити постачальнику розрахунок штрафних санкції та/або збитків та до їх оплати постачальником затримати оплату за поставлену продукцію на суму штрафних санкцій та/або збитків. Постачальник зобов'язується провести оплату штрафних санкцій та/або збитків на протязі 5 календарних днів з моменту направлення розрахунку штрафних санкцій та/або збитків постачальнику. При цьому постачальник на свій погляд має право сплатити постачальнику вартість поставленої продукції до сплати останнім покупцю штрафних санкцій та/або відшкодування збитків. Перерахування покупцем грошових коштів за поставлену продукцію до сплати постачальником штрафних санкцій та/або відшкодування збитків не звільняє постачальника від зобов'язань по сплаті штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань, прийнятих на себе по цьому договору. При несплаті постачальником штрафних санкцій та збитків, покупець має право примінити до постачальника оперативно-господарську санкцію, відповідно п. 5.7. договору.

Тобто, цим пунктом визначено, що направлення постачальнику розрахунку штрафних санкції згідно даного пункту Договору є правом, а не обовязком покупця, та не позбавляє останнього звернутися до суду з вимогою про стягнення з постачальника штрафу за несвоєчасно поставлену продукцію.

Згідно ж п. 5.7 Договору зобов'язання постачальника здійснити поставку у відповідності до вимог Договору, Специфікацій до Договору забезпечується оперативно-господарською санкцією. Під оперативно-господарською санкцією розуміється право покупця отримати суму нарахованих штрафних санкцій, причинених невиконанням договору та збитків з сум, які належать виплаті постачальнику. Оперативно-господарська санкція застосовується до постачальника після того, як він не сплатив в строк направлений в його адресу розрахунок штрафних санкцій та збитків, відповідно до умов цього договору. Про прийняття оперативно-господарської санкції покупець зобов'язаний письмово повідомити постачальника.

Тобто, направлення постачальнику розрахунку штрафних санкції за цим пунктом є обовязковим.

Крім того, слід зазначити, що визначення, розмір і порядок застосування штрафних санк цій регламентуються ст.ст. 230 234 ГКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штраф ними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, назви яких: неустойка, штраф, пеня. Господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним з цих видів господарських санкцій і чим вони відрізняються одна від одної. Цивільне законодав ство визначає всі три види штрафної відповідальності як різновиди не устойки. Так, у ст. 549 Цивільного кодексу України йдеться про те, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання, проте окремо дається поняття штрафу та пені.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми неви конаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У ст. 235 ГКУ встановлюється, що за порушення господар ських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасни ків господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на право порушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторона ми зобов'язання в односторонньому порядку.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, мо жуть бути застосовані лише оперативно-господарські санкції, передбачені договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

У господарських договорах сторони можуть передбачати ви користання таких видів оперативно-господарських санкцій:

одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною із звільненням її від відповідальності за це в разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежно або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подаль шого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кре дитором за зобов'язанням (списання з рахунка боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продук цію тощо);

встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додатко вих гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч. 1 ст. 236 ГКУ, не вичерпний. Сторони можуть передбачати в договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санк цій є факт порушення господарського зобов'язання другою сто роною. Оперативно-господарські санкції застосовуються сторо ною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому поряд ку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобо в'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-го сподарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватись одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санк цій (ст. 237 ГКУ).

Отже, стягнення штрафу за несвоєчасну поставку не є оперативно-господарською санкцією в розумінні ст. 235 Господарського кодексу України.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, слід покласти:

- за первісним позовом на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог,

- за зустрічним позовом на відповідача за зустрічним позовом.

Крім того, в ході розгляду справи ТОВ "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" подавалась заява про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, у звязку з чим, судом встановлено, що сума судового збору повинна складати 5 475,36 грн.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 грн.

З урахуванням ціни первісного позову у сумі 273 767,84 грн. судовий збір повинен складати 5 475,36 грн. (273 767,84 грн. х 2% = 5 475,36 грн.). Загальна сума сплаченого позивачем судового збору складає 6 057,58 грн. за платіжним дорученням № 6925 від 23.06.2015 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/5485/15.

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 582,22 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, позивачу підлягає поверненню з Держаного бюджету України 582,22 грн. надмірно сплаченого судового збору, про що слід винести ухвалу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Леніна, б. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" (50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 84, код ЄДРПОУ 33453203) 175 017,19 грн. (сто сімдесят пять тисяч сімнадцять грн. 19 коп.) - заборгованості, 39 784,71 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят чотири грн. 71 коп.) - пені, 1 998,85 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 85 коп.) - 3% річних, 36 586,77 грн. (тридцять шість тисяч пятсот вісімдесят шість грн. 77 коп.) - інфляційних втрат, 5 067,75 грн. (пять тисяч шістдесят сім грн. 75 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Публічного акціонерного товариства ДТЕК «ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» пені - 1 339,66 грн., 3% річних - 69,14 грн., інфляційних втрат - 18 971,52 грн. - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" (50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 84, код ЄДРПОУ 33453203) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 582,22 грн. (пятсот вісімдесят дві грн. 22 коп.), сплачений відповідно до платіжного доручення 6925 від 23.06.2015 р. на суму 6 057,58 грн. (а.с. 10), оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/5458/15, про що винести ухвалу.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖСПЕЦРЕМОНТ" (50105, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Дніпропетровське шосе, 84, код ЄДРПОУ 33453203) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, б. 76, код ЄДРПОУ 00178353) 8 973,28 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три грн. 28 коп.) штрафу, 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 21.08.2015р.

Суддя ОСОБА_3