Постанова № 48874600, 19.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/11471/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Черкащенка М.М.

За участю представників : Генеральної покуратури України - Голуба Є.В., Яговдіка С.М. ; Міністерства оборони України - Кривошея Д.А.; ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод"- Марчука В.Б.;

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Головної військової прокуратури

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

03.06.2015 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 в частині зобов'язання виконання умов договору щодо закупівлі обладнання по справі №910/11471/14 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" про зобов'язання виконання умов договору, закупівлю обладнання та стягнення штрафних санкцій в сумі 3 430 146,21 грн ,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник Генерального прокурора України в інтересах державі в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про зобов'язання Публічного акціонерного товариства

"Чорноморський суднобудівний завод" виконати умови договору та стягнення штрафних санкцій.

Позовна заява Заступника Генерального прокурора, мотивована тим, що за умовами підписаного сторонами контракту та додаткових угод, відповідачу було перераховано частину коштів в сумі 42 152 982,79 грн, але останній виконав роботи лише на суму 15 143 957,44 грн.

На час звернення до господарського суду відповідач не виконав зобов'язань за контрактом на суму 27 009 025,35 грн., претензія залишена без задоволення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 по справі №910/11471/14 /колегія суддів : Головатюк Л.Д., Паламар П.І., Балац С.В./ у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України в особі Міністерства оборони України до публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод" про виконання умов договору, закупівлю обладнання та стягнення штрафних санкцій - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 / колегія суддів: Верховець А.А., Гаврилюк О.М.,Тищенко А.І./ апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишено без задоволення, рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/11471/14 від 26.11.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Головна військова прокуратура, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 в частині зобов'язання виконання умов договору щодо закупівлі обладнання по справ № 910/11471/14, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2009 між Міністерством оборони України (позивач) та Державною акціонерною холдинговою компанією "Чорноморський суднобудівний завод" (відповідач) укладено державний контракт з державного оборонного замовлення №247/1/09/45, за умовами якого, відповідач зобов'язався побудувати, провести випробування та передати позивачу серію із чотирьох кораблів класу "Корвет" проекту 58250, а останній прийняти їх та оплатити.

Додатковою угодою № 3.1.1 від 19.07.2011 до державного контракту визначено, що ПАТ "Чорноморський суднобудівний завод" є правонаступником Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод".

Для виконання умов контракту та реалізації програми державного оборонного замовлення між сторонами за контрактом було укладено низку додаткових угод, зокрема, додаткову угоду №1.4.3. від 18.03.2013, відповідно

до умов якої, у разі здійснення попередньої оплати, відповідач у термін до 18 місяців, з дня отримання попередньої оплати, але не пізніше термінів установлених пунктом 5.3.1 контракту, повинен відзвітуватись перед позивачем про цільове використання отриманих коштів.

Зазначений звіт формується на підставі відомостей щодо приймання позивачем виконаних робіт та доказів про закупівлю комплектуючого обладнання.

Між сторонами контракту 23.08.2014 укладено додаткову угоду № 4.1, відповідно до якої, у рамках виконання державного контракту та фінансування на 2012 відповідач зобов'язався виготовити складові частини та закупити комплектуюче обладнання відповідно до специфікації № 2.

Розділом 2 специфікації № 2 сторони погодили перелік комплектуючого обладнання яке має бути закуплене та терміни його закупівлі (дизель-генератор в звукоізоляційному укритті з місцевими пультами управління С32DІТА у кількості 2 шт. має бути поставлений через 16 місяців з моменту першого платежу. Дизель-генератор з місцевими пультами управління С32DІТА у кількості 2 шт. має бути поставлений через 14 місяців з моменту першого платежу. Головний дизель - генератор з амортизаторами і допоміжним обладнанням С280-12 у кількості 2 шт. має бути поставлений через 14 місяців з момент першого платежу), разом з тим, відповідач здійснив закупку обладнання яке не передбачено специфікацією.

Відповідно додаткової угоди № 1.4.3 від 18.03.2013 попередня оплата на виконання умов контракту надається у строк до 18 місяців, протягом цього часу виконавець повинен відзвітувати за цільове використання коштів. Звітування здійснюється шляхом здачі замовнику обсягів виконаних робіт та закупленого комплектуючого обладнання, тобто не просто надати звіт, а зобов'язаний поставити продукцію на суму попередньо отриманої оплати.

Згідно із п. 5.1 державного контракту, розрахунки за контрактом здійснюються за фактично виконані роботи, вартість яких визначається актами виконаних робіт, підписаних сторонами та пред'явленим відповідачем рахунком-фактурою.

На виконання договору, позивачем перераховано відповідачу на побудову корветів частину коштів у сумі 42 152 982,79 грн /платіжне доручення №247/1/6 від 27.08.2012/.

В ході приймання виконаного обсягу робіт за контрактом, було встановлено часткове виконання робіт на суму 15 143 957, 44 грн.

Станом на 27.02.2014 відповідачем не закуплено та не поставлено обладнання на суму 27 009 025, 35грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Господарський суд м. Києва виходив з того, що неможливість подання відповідачем товарно-транспортних накладних викликана не діями чи бездіяльністю відповідача, а неналежним виконанням своїх зобов'язань з боку позивача в частині фінансування держзамовлення, а також з того, що звіт за використання відповідачем коштів у сумі 27 009 025, 35грн. прийнятий позивачем. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій також не вбачається, оскільки відносно відповідача 04.02.2014 порушено справу про банкрутство і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів , а відповідно до ст.19 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка /штраф, пеня, не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов"язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Згідно із ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд , погодився з висновками суду першої інстанції з підстав, викладених в апеляційній постанові і залишив рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 без змін.

Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Закон України "Про державне оборонне замовлення" передбачає, що правовою основою оборонного замовлення є Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про організацію оборонного планування", "Про здійснення державних закупівель", "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" та інші законодавчі акти України.

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державним контрактом №247/1/09/45, з урахуванням додаткових угод до нього, передбачено законне право замовника, який здійснив попередню оплату 27.08.2012 на отримання комплектуючого обладнання, яке передбачене та узгоджене специфікацією.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено в які строки та порядку, відповідно до специфікації та додаткових угод, мала відбуватись закупівля обладнання для побудови корветів та не з'ясували порядок звітності відповідача.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1150 затверджена Державна цільова оборонна програма щодо будівництва кораблів класу "корвет" за проектом 58250, якою затверджені обсяги фінансування держзамовлення по роках. Однак, дефіцит фінансування Програми в 2009-2011 склав 32,91 млн. грн.; в 2012 97,85 млн. грн.; в 2013 42,54 млн. грн., а в 2014 із 456,99 млн. передбачених Програмою перерахувань взагалі не здійснювалось.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки п. 5.4 державного контракту № 247/1/09/45, відповідно до якого, сторони дійшли згоди, що за погодженням із Замовником Виконавець забезпечує виконання власних робіт та послуг з будівництва кораблів за погодженим графіком протягом 6 (шести) місяців незалежно від державного фінансування.

Закупівля у зазначений період озброєння та крупних агрегатів закордонного виробництва, вартість вітчизняних контрагентських робіт та поставок, вартість обладнання та матеріалів Виконавцем може здійснюватись виходячи із власних можливостей.

Судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки тим обставинам, які вбачаються із матеріалів справи , а також і були підтверджені представником відповідача ПАТ "ЧСЗ" в судовому засіданні ВГСУ, що однією із підстав введення стадії санації в процедурі банкрутства відповідача була наявність державного контракту № 247/1/09/45.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відтак, процедура санації відповідача, яка введена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.03.2015 по справі № 915/86/14 про банкрутство ПАТ "ЧСЗ", не є перешкодою для виконання державного замовлення.

Зазначеним вище обставинам і вимогам закону, суди попередніх інстанцій також не дали належної оцінки.

Крім того, встановивши, що позивач просить зобов'язати відповідача виконати умови Державного контракту №247/1/09/45 у зв'язку з неналежним його виконанням відповідачем, суди не врахували, що відповідно до вимог закону, прострочення договірного зобов'язання тягне за собою правові наслідки, встановлені відповідним договором, незважаючи на наявність або відсутність вини у цьому простроченні.

Судами попередніх інстанцій також не перевірено, чи звертався відповідач, у передбачений законом спосіб, до позивача з вимогою про спонукання виконання умов Державного контракту щодо відповідного фінансування, за умови порушення позивачем строків фінансування .

Із матеріалів справи також вбачається, що позивачем до суду першої інстанції були подані заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2014 №10/2/3-26880-14 та від 19.11.2014 відповідно до яких, позивач не ставив питання про стягнення штрафних санкцій з відповідача, разом з тим, розглядаючи справу суди попередніх інстанцій на цю обставину уваги не звернули і не дали ніякої оцінки /т. 1 а.с. 188-189,т. 2 а.с. 7-122/.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, є передчасним.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 по справі № 910/11471/14 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа в частині призначення розпорядника майна боржника направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, уточнити вимоги позивача за позовом і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головної військової прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 по справі № 910/11471/14 скасувати.

Справу №910/11471/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Черкащенко М.М.