Рішення № 48871373, 14.08.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1000/14-ц

Провадження №2/442/70/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді: ОСОБА_1

при секретарі Петрів В.М.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідачів ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицький Агротехсервіс» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Круп»як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третьої особи Приватного нотаріуса ОСОБА_10, Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області, КП ЛОР « Дрогобицьке МБТІ та ЕО» , РВ Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі- продажу нежитлових будівель.

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_11 акціонерне товариство « Дрогобицький Агротехсервіс» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Круп»як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третьої особи Приватного нотаріуса ОСОБА_10, Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області, КП ЛОР « Дрогобицьке МБТІ та ЕО» , РВ Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсними Договорів купівлі-продажу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, 266, посилаючись на порушення порядку їх укладення, а саме у звязку із перевищенням своїх повноважень керівником головою правління ОСОБА_5, які обмежені Статутом ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс», який затверджено рішенням загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом за №1 від 11.08.1998 року та зареєстрованого Дрогобицькою районного адміністрацією на підставі розпорядження за №3 від 15.08.1998 року.

В позовних вимогах вказує на порушення бувшим керівником положень пункту 8.2.8. Статуту, яким визначається обовязок затвердження загальними зборами акціонерів всіх договорів, сума яких перевищує 50 відсотків статутного фонду ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс», який відповідно до п. 5.1. Статуту становив 300000,00 гривень.

З огляду на вказане та враховуючи, що загальна сума спірних Договорів купівлі-продажу становить 274858,00 гривень, позивач вважає, що при укладенні вказаних договорів було порушено ч. 3 ст. 203, ст. 215 та ст. 319 ЦК України.

Також із врахуванням Заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач вказує на наявність ознак зловмисної домовленості бувшого керівника ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» з покупцями при укладенні спірних договорів купівлі-продажу, що є підставою їх недійсності з посиланням на ст. 232 ЦК України.

У судових засіданнях представник ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Крім того суду пояснив, що докази здобуті під час судового засідання з порушенням норм цивільно- процесуального кодексу, зокрема висновок експертизи та пояснення експерта. Вважає ці докази не допустимими.

Представник відповідачів ОСОБА_5, ПП «Дрогобич-Авто-Рем» та ОСОБА_9 ОСОБА_3 позовні вимоги заперечив з підстав викладених у наданих на адресу суду запереченнях на позовні вимоги та поясненнях по суті спору, додатково зазначив про відсутність у позивача будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по суті спору.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання зявився та повністю заперечив проти позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не зявились, надіславши на адресу суду заяви про слухання справи у їх відсутності та зазначивши про повне заперечення позовних вимог.

Треті особи без самостійних вимог Приватний нотаріус ОСОБА_10, Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області, КП ЛОР « Дрогобицьке МБТІ та ЕО» присутність своїх представників в судове засідання не забезпечили, не повідомивши причин своєї неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Треті особи без самостійних вимог РВ Фонду державного майна України по Львівській області в судове засідання не зявились, надіславши на адресу суду заяви про слухання справи у їх відсутності.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 361 ЦПК України вбачається, що рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Розглянувши заяву, суд своєю ухвалою або задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні у разі необґрунтованості заяви.

Після скасування рішення, ухвали суду або судового наказу справа розглядається судом за правилами, встановленими ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставною недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваним).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент виникнення спірних правовідносин установчим документом ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» являвся Статут, який затверджено рішенням загальних зборів акціонерів, які оформлені протоколом за №1 від 11.08.1998 року та зареєстровані Дрогобицькою районного адміністрацією на підставі розпорядження за № 3 від 15.08.1998 року.

Згідно із пунктом 5.1. Статуту ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс», статутний фонд Товариства становить 30000,00 гривень.

Також відповідно до підпункту і) частини 1 пункту 8.2.8. Статуту ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс», до компетенції загальних зборів акціонерів Товариства відносяться, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 50 відсотків статутного капіталу Товариства.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 98 ЦК України, рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 19.03.2008 року між ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 204. Відповідно до п. 1.1. даного Договору його предметом є 21/100 частин нежитлової будівлі складу (позначена на плані літ. «З-1», загальною площею 128,6 кв.м.), а згідно п. 2.1. вказаного Договору встановлено, що вартість предмета договору визначена сторонами становить 38358,00 гривень.

Також, 19.03.2008 року між ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_12 укладено Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 207. Відповідно до п. 1.1. даного Договору його предметом є 98/100 частин нежитлової будівлі гаражу (позначена на плані літ. «М-1», загальною площею 1275,4 кв.м.), а згідно п. 2.1. вказаного Договору встановлено, що вартість предмета договору визначена сторонами становить 70000,00 гривень.

20.03.2008 року між ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_8 укладено Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 210. Відповідно до п. 1.1. даного Договору його предметом є 99/100 частин нежитлової будівлі складу (позначена на плані літ. «А-1», загальною площею 1018,4 кв.м.), а згідно п. 2.1. вказаного Договору встановлено, що вартість предмета договору визначена сторонами становить 86500,00 гривень.

Аналогічно, 21.03.2008 року між ВАТ «Дрогобицький «Агротехсервіс» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 217. Відповідно до п. 1.1. даного Договору його предметом є нежитлова будівля сараю для запчастин (позначена на плані літ. «О-1», загальна площа 366,4 кв.м.), а згідно п. 2.1. вказаного Договору встановлено, що вартість предмета договору визначена сторонами становить 80000,00 гривень.

Також судом, на підставі Балансу ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» зясовано вартість активів станом на 01.01.2008 року, з якого вбачається, що загальна вартість активів Товариства становить 2159,4 тис. гривень, а вартість основних засобів становить 1215,7 тис. гривень.

Проводячи аналіз положень Статуту ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» викладених у пунктах 5.1., 8.2.8. та 8.4.9., а також вимоги ст. 98 ЦК України, суд приходить до висновку про необхідність відповідного рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» щодо затвердження договору чи угоди лише у випадку, якщо такий укладається на суму понад 150000,00 гривень або при відчуженні майна товариства на суму понад 1079,7 тис. гривень, станом на момент виникнення спірних правовідносин в першому кварталі 2008 року.

Стосовно наявних в матеріалах справи Висновку №257/10 судової експертизи, складеного 21.09.2010 року судовим експертом ОСОБА_13, який визначає ймовірну ринкову вартість нерухомого майна станом на 06.04.2009 року, а зокрема, 21/100 частин нежитлової будівлі складу (позначена на плані літ. «З-1», загальною площею 128,6 кв.м.) в сумі 92500,00 гривень; 98/100 частин нежитлової будівлі гаражу (позначена на плані літ. «М-1», загальною площею 1275,4 кв.м.) в сумі 917800,00 гривень; 99/100 частин нежитлової будівлі складу (позначена на плані літ. «А-1», загальною площею 1018,4 кв.м.) в сумі 674300,00 гривень та нежитлової будівлі сараю для запчастин (позначена на плані літ. «О-1», загальна площа 366,4 кв.м.) в сумі 247900,00 гривень, та Висновку №1598/1599/1600/1601 судової оціночно-будівельної експертизи, складеного 30.08.2014 року судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_14, який визначає ймовірну ринкову вартість нерухомого майна станом на момент укладення спірних договорів 19.03.2008 року, а зокрема, 98/100 частин нежитлової будівлі гаражу (позначена на плані літ. «М-1», загальною площею 1275,4 кв.м.) в сумі 147946,00 гривень та нежитлової будівлі сараю для запчастин (позначена на плані літ. «О-1», загальна площа 366,4 кв.м.) в сумі 47998,00 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Також згідно до ч. 3 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 22 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України за №1891 від 10.12.2003 року, визначається, що акти оцінки майна, акти оцінки часток (паїв, акцій), складені для цілей приватизації (корпоратизації), для реєстрації статуту відкритих акціонерних товариств, підписання договору купівлі-продажу майна, крім пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, оголошення умов продажу майна, у тому числі повторного продажу, дійсні протягом шестимісячного строку від дати їх затвердження.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що посилання позивача на дані Висновку №257/10 судової експертизи, складеного 21.09.2010 року судовим експертом ОСОБА_13, який визначає ймовірну ринкову вартість нерухомого майна, що є предметом спірних договорів, станом на 06.04.2009 року, не можуть бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки містять дані, які могли змінитись як мінімум двічі, починаючи з дати укладення спірних договорів березень 2008 року та закінчуючи датою складання висновку у судовій експертизі квітень 2009 року.

Такі ж аналогічні пояснення було надано у судовому засіданні судовими експертами ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які зазначили, що у обох висновках використані та застосовані порівняльні підходи визначення вартості нерухомого майна, виходячи з даних попиту та пропозицій на аналогічні обєкти майна станом на визначений судом час проведення судових експертиз, а також вказали, що будь-який висновок про вартість майна дійсний в часі не більш, ніж шість місяців, і через даний період часу вартість оцінюваного обєкта може бути змінена як більшу, так і в меншу сторону, що залежить від багатьох чинників.

З огляду на вказане, твердження представника позивача, що можлива вартість обєктів нерухомого майна, відчуженого згідно спірних договорів купівлі-продажу, становить на рівні не меншому, ніж той який визначається Висновком №257/10 судової експертизи, складеного 21.09.2010 року судовим експертом ОСОБА_13, подається ним як припущення щодо можливої вартості, що також не може братись судом до уваги в силу вимог ст. 60 ЦПК України.

Крім цього, суд також зазначає, що навіть Висновок №257/10 судової експертизи, складений 21.09.2010 року судовим експертом ОСОБА_13 відносно 21/100 частин нежитлової будівлі складу (позначена на плані літ. «З-1», загальною площею 128,6 кв.м.) в сумі 92500,00 гривень, додатково вказує на безпідставність вимог позивача, оскільки навіть через рік вартість даного нерухомого майна не перевищує суму в 150000,00 гривень, яка є граничним обмеженням для керівника ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» щодо розпорядження майном відповідно до установчих документів.

Суд також не знайшов підтвердження відносно факту відчуження обєктів нерухомого майна як частини єдиного майнового комплексу Товариства, оскільки майно, яке відчужене на підставі спірних договорів купівлі-продажу, не підпадає під ознаки ст. 191 ЦК України, а державна реєстрація права власності відчужуваного нерухомого майна була проведена на кожен обєкт окремо, що підтверджується даними зазначеними в пунктах 1.1. спірних Договорів купівлі-продажу, де вказуються їх окремі реєстраційні номери.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що жодних обмежень у повноваженнях ОСОБА_5 як представника ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу не було.

Згідно ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Стаття 241 ЦК України визначає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Аналіз вищевказаних норм матеріального права та судової практики, а зокрема рішень Верховного суду України (рішення від 08.09.2010 року у справі ), позовні вимоги які обґрунтовуються статтями 232 та 241 ЦК України взаємовиключають одна одну, оскільки для застосування судами ст. 232 ЦК України необхідний встановлений факт наявності повноважень у представника, а при застосуванні положень ст. 241 ЦК України встановлений факт відсутності повноважень у представника та наступного схвалення таких дій.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року за №9, визначається, що для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК Українинеобхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Проте, позивачем не представлено суду доказів, які дають підстави для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судом встановлено, що один з відповідачів ОСОБА_12 помер 15.10.2009 року, однак ще 25.04.2008 року останній продав куплений ним по договору купівлі - продажу частини нежитлової будівлі від 19.03.2008 року об»єкт нерухомості Приватному підприємству « Дрогобич-Авто-Рем» ( і цей договір позивачем також оспорюється) , відтак суд вважає, щ підстав для закриття провадження у справі у зв»язку зі смертю ОСОБА_15»як В.Д. відсутні.

Позивачем також ставиться питання щодо визнання недійсними Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 335, та Договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 12.05.2008 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано за реєстраційним номером 366, однак норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Таким чином дослідивши всі докази, надані суду на обґрунтування позицій сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицький Агротехсервіс» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Круп»як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третьої особи Приватного нотаріуса ОСОБА_10, Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області, КП ЛОР « Дрогобицьке МБТІ та ЕО» , РВ Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі- продажу нежитлових будівель, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 238, 239-241, 626, 651, 655 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицький Агротехсервіс» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Круп»як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 за участю третьої особи Приватного нотаріуса ОСОБА_10, Управління Держкомзему у м. Дрогобичі Львівської області, КП ЛОР « Дрогобицьке МБТІ та ЕО» , РВ Фонду державного майна України по Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі- продажу нежитлових будівель, відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицький Агротехсервіс» на користь відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, Круп»як ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 понесені ними витрати, на проведення експертизи в розмірі 8880 ( вісім тисяч вісімдесять вісім ) гривень 00 копійок.

Стягнути з з Відкритого акціонерного товариства « Дрогобицький Агротехсервіс» на користь Львівського НДІ судових експертиз ( р/р 31252201102902 в ГУ ДКС України у Львівські й області , ЄДРПОУ 23272864, МФО 825014 , № рахунку 784 ) понесені ними витрати пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту експерта в розмірі 463. 87 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня оголошення рішення до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд.

Головуюча - суддя: ______