Постанова № 4886975, 22.05.2009, Дружківський міський суд Донецької області

Справа №2а-245 2009р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лебеженко В.О.

при секретарі Слободкіній Т.І.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чикалова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними і стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за період з 2004 по 2008 рік, разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2004 по 2008 рік та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :  

16 лютого 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Дружківського управління праці та соціального захисту населення, в якій вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Згідно висновку МСЕК йому було встановлено 2-гу групу інвалідності, пов'язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. Він набув право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач виплачує йому щорічну компенсацію значно меншому розмірі, в результаті чого за період 2004-2008 роки недоплата складає 10343,30 грн. Просить суд визнати дії відповідача незаконними та стягнути недоотриману суму на оздоровлення за період 2004-2008 роки у розмірі 10343,30 грн.

Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому був наданий статус ветерана війни. Цим Законом йому передбачена щорічна грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка повинна бути виплачена до 5 травня кожного року. Фактично відповідач виплатив за 2004 рік - 160 грн., 2005 рік - 330 грн., за 2006 рік - 330 грн., та за 2007 рік - 360 грн. та за 2008 рік - 400 грн. Вважає, що відповідач недоплатив йому щорічну допомогу як інваліду війни за 2004-2008 роки у сумі 13754 грн.00 коп.

Таким чином, він вважає дії відповідача незаконними, так як при нарахуванні щорічної грошової допомоги як інваліду війни відповідач користувався не спеціальним Законом, а Законами України „Про державний бюджет” на відповідний рік, і тому ці виплати були нараховані в набагато меншому розмірі аніж це передбачено законодавством.

Просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дружківської міської ради щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги як інваліду війни незаконними. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дружківської міської ради на його користь недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2004-2008 роки у розмірі 13754 грн.00 коп.

Крім того, неправомірними діями УПСЗН була заподіяна моральна шкода, оскільки він тривалий час не міг пройти повний курс лікування, відпочити на курорті, тощо. Він переніс моральні страждання, вважає себе приниженим. непотрібним державі. Просить суд стягнути з УПСЗН моральну шкоду у сумі 5000 гривень.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_2 він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Згідно висновку МСЕК йому було встановлено 2-гу групу інвалідності, пов'язану з наслідками Чорнобильської катастрофи. Згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” йому був наданий статус ветерана війни. Цим Законом йому передбачена щорічна грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка повинна бути виплачена до 5 травня кожного року.

 Просить суд визнати дії відповідача незаконними та стягнути на користь ОСОБА_2 недоотриману суму на оздоровлення за період 2004-2008 роки у розмірі 10343,30 грн., щорічну допомогу як інваліду війни за 2004-2008 роки у сумі 13754 грн.00 коп. та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

У судовому засіданні представник відповідача Чикалов К.В. проти позовних вимог заперечував та пояснив, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом України про Державний бюджет України. З метою реалізації положень даного Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченою Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №177 від 18.02.2004 року, якою встановлено, щороку до 10 квітня виділяти кошти Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченою цим Законом, у розмірах встановлених Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 рок №183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено розмір грошової допомоги інваліду війни 2 групи у сумі 400 грн.

Виплати на оздоровлення Дружківським управлінням праці та соціального захисту населення проводились в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 та постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Щодо стягнення щорічної компенсації за 2007, 2008 рік, то на рахунок управління був накладений арешт, тому виплати за ці роки не проводились. Більш того, позивачем був пропущений строк для звернення до адміністративного суду передбачений ст.99 КАС України. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.11.1994 року (а.с.10).

Відповідно до висновку МСЕК серія ДОН-05 від 26.02.2007 року ОСОБА_2 була встановлена повторно друга група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.13).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам третьої групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 вищенаведеного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зазначені норми закону протягом 2004-2005 років були чинні і підлягають застосуванню.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми виплат.

Встановлений у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

 Оскільки ні Верховна Рада України, ні кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2000-2007 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26.07.1996 року № 836 та постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” зі змінами від 17.06.2004 року, Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” з наступними змінами, розмір мінімальної заробітної плати становить: з 01 січня 2004 року по 31 серпня 2004 року - 205 грн., з 01 вересня 2004 року - 237 грн., з 01 січня 2005 року - 262 грн., з 01 квітня 2005 року - 290 грн., з 01 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 01 вересня 2005 року - 332 грн.

Статтею 81 закону України «Про державний бюджет України на 2006рік» від 20.12.2005 р. № 3235-15 встановлено з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн.

Статтею 76 закону України ««Про державний бюджет України на 2007рік» від 19.12.2006р. № 489-V встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн., з 01 жовтня 2007р. - 460 грн.

Відповідно до ст.59 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” №107-VI від 28.12.2007 року розмір заробітної плати з 01.01.2008 року складала 515 грн., 1 квітня 2008 року - 525 грн., з 1 жовтня 2008 року - 545 грн., з 1 грудня 2008 року - 605 грн. на місяць.

Однак слід відмітити, що дію частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно мінімальної заробітної плати було зупинено згідно із Законом України від 20.12.2005р. № 3235-1V, внаслідок чого відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача щодо невиплати відповідачем одноразової щорічної допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати у 2006 році, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік задоволенню не підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2007 рік, суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Рішенням Конституційного суду №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» від 19.12.2006 року N 489-V в частині призупинення дії статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на оздоровлення за 2007 рік з урахуванням положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» є незаконними.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2008 рік, суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Пункту 28 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був викладений в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнанні неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на оздоровлення за 2008 рік з урахуванням положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» є незаконними.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Дружківське управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Згідно листа начальника Дружківського управління праці та соціального захисту населення № 06/5231 від 24.11.2008 року (а.с.8) позивачу була виплачена щорічна допомога на оздоровлення:

- за 2004р. - 26,70грн. - 28.03.2005р.

- за 2005р. - 100 грн. - 28.09.2006р.

- за 2006р. - 100 грн. - 28.02.2007р.

Допомога на оздоровлення за 2007,2008 рік не виплачена з приводу арешту розрахункового рахунку.

 В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на день розгляду справи щорічна допомога на оздоровлення за 2007,2008 рік позивачу не виплачена, оскільки на розрахунковий рахунок накладений арешт.

При розрахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 рік позивач використовував розмір мінімальної заробітної плати на 01.10.2008 року, яка складала 545 грн.. Суд при розгляді справи не може вийти за межі позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням отриманої позивачем суми та розміру заробітної плати, встановленої на момент виплати, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню:

за 2004 рік: в сумі 1283,30 грн. (262х5-26,7)

за 2005 рік: в сумі 1630 грн. (350х5-120)

за 2007-2008 рік в сумі 5450 грн. (545х10)

Всього: 1283,3+1630+5450 = 8363грн. 30 коп. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008 роки.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення грошової допомоги як інваліду війни за період з 2004 по 2008 рік, суд виходить з наступного.

Згідно п.2 ч.2 ст.7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-ХІІ від 22.10.1993 року (з подальшими змінами та доповненнями) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 набув статусу інваліда війни ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії Б НОМЕР_2 від 27.08.2003 року (а.с.18).

Згідно ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст.17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд вважає що позивачем був пропущений строк звернення до адміністративного суду встановлений ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом 16.02.2009 року (а.с.2-5), представник відповідача наполягає на пропуску позивачем строку для звернення до суду встановленого ст.99 КАС України як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги як інваліду війни до п'ятого травня за період з 2004 по 2007 рік задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 20 Розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, частина 5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, була викладена у новій редакції, згідно якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно рішення Конституційного Суду України №№10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визнанні неконституційними. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даних правовідносинах застосуванню підлягає частина 5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка була доповнена відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №367- ХІV від 25.12.1998 року, згідно якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Визначаючи розмір грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходить з наступного.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09 липня 2003 року, який, відповідно до його преамбули, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст.58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2008 року складав 481 грн.

Таким чином, розмір грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік позивачу як інваліду війни 2 групи повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком, що становить: 481 грн. х 8 = 3848 грн. 00 коп.

З урахуванням отриманої позивачем 16 квітня 2008 року разової щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік у сумі 400 грн. 00 коп.(а.с.28), стягненню підлягає: 3848-400 = 3448грн. 00 коп.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем у судовому засіданні не було доведено факт спричинення йому моральної шкоди та наявності вини відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України судові витрати відносяться за рахунок держави, оскільки сторони звільнені від їх сплати.

На підставі викладеного, та керуючись Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 6-12, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2   до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 рік   разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2004 по 2008 рік та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005, 2007, 2008 рік та разової грошової допомоги як інваліду війни за 2008 рік - незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради (р/р 35210017001497 в УДК у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26010987) за рахунок коштів Державного бюджету України   на користь ОСОБА_2   недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за 2004 рік у сумі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 30 коп., за 2005 рік у сумі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень, за 2007 рік у сумі 2725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень 00 коп., за 2008 рік у сумі 2725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень 00 коп. Всього у сумі 8363 (вісім тисяч триста шістдесят три) гривні 30 коп.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради (р/р 35210017001497 в УДК у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 26010987) за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до п'ятого травня як інваліду війни 2 групи відповідно до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( в редакції Закону України №367-ХІV від 25.12.1998 року) за 2008 рік у сумі 3448 (три тисячі чотириста сорок) гривень 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошенні у судовому засіданні 22 травня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2009 року.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дружківський міський суд Донецької області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким апеляційним адміністративним судом.

Суддя