Постанова № 4886592, 27.07.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5168/09/1770

27 липня 2009 р. 10год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Гикавий П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація"

доУправління Пенсійного фонду України в Млинівському районі

про визнання нечинною вимоги про сплату боргу №Ю-73 від 03 червня 2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі про визнання нечинною вимоги про сплату боргу №Ю-73 від 03.06.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати нечинною вимогу № Ю-73 від 03.06.2009 року, пред'явлену йому відповідачем на сплату недоїмки зі страхових внесків до пенсійного фонду в сумі 41120,92 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до платіжних доручень №631 та №632 від 06.02.2009 року, ТзОВ "Енерго Генерація" сплатило внески до пенсійного фонду в загальній сумі 41310,00 грн., яка була списана з рахунку позивача, однак не зарахована на банківські рахунки органу Пенсійного фонду, в зв'язку з тим, що обслуговуючий позивача банк - Комерційний банк "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) не виконав міжбанківський переказ через недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку. Відтак, вважає, що в силу ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року позивач не може нести відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів, в тому числі і у вигляді повторної сплати платежу, тобто тієї, яка покладена на нього спірною вимогою про сплату боргу №Ю-73 від 03.06.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Стверджує, що станом на 01.06.2009 року за даними картки особового рахунку за ТзОВ "Енерго Генерація" рахувалась прострочена заборгованість із сплати страхових внесків згідно з поданими позивачем розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень-квітень 2009 року, в загальній сумі 41120,92 грн. Відтак, відповідач 03.06.2009 року направив позивачу вимогу за №Ю-73 на сплату вказаної суми недоїмки, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року. Вважає, що дії позивача, який не оскаржив вказану вимогу в десятиденний строк, свідчать про те, що він її фактично узгодив. Вказує, що зазначена у платіжному дорученні позивача №632 від 06.02.2009 року сума внесків не була зарахована на банківські рахунки органу Пенсійного фонду. Той факт, що це сталося з вини банку, не вважає підставою для звільнення позивача від обов'язку по сплаті страхових внесків, позаяк банк, що обслуговує платника податків, несе відповідальність, пов'язану з не проведенням переказу перед платником, а не перед отримувачем. Також зазначає, що позивачем було порушено вимоги норм ст.ст. 17, 19, 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, позаяк задекларувавши у розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року до сплати внески в сумі 15328,26 грн., позивач, платіжним дорученням №632 від 06.02.2009 року, сплатив 38900,00 грн. Оскільки станом на вказану дату, у позивача не було заборгованості зі сплати страхових внесків, орган Пенсійного фонду був позбавлений можливості визначити, на які саме платежі позивачем здійснені нарахування і, відповідно, прийняти їх, як належну сплату страхових внесків. За таких обставин, просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що згідно розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року, платником страхових внесків – ТзОЗ "Енерго Генерація" самостійно визначено суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за даний базовий звітний період за ставкою 4% та 33,2 % в розмірі 14437,20 грн. та за ставкою 2% в розмірі 891,06 грн. По строку сплати, що відповідає ч.6 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, позивач, платіжним дорученням №632 від 06.02.2009 року, сплатив внески за ставкою 4% та 33,2 % в сумі 38900,00 грн., та платіжним дорученням №631 від 06.02.2009 року – внески за ставкою 2% в сумі 2410,00 грн. При цьому, позивач 06.02.2009 року надав обслуговуючому банку - Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія) платіжне доручення №632 на суму 38900,00 грн. з призначенням платежу: *;34337327;50020100;01; внески до ПФ 33,2% за січень 2009р. та платіжне доручення №631 на суму 2410,00 грн. з призначенням платежу: *;101; відрахування у ПФ 2% за січень 2009р. На платіжних дорученнях банк того ж дня, 06.02.2009 року, поставив відмітку про їх прийняття до виконання.

Однак кошти за даними платіжними дорученнями не були зараховані на розрахункові рахунки органу Пенсійного фонду. Згідно з повідомленнями Комерційного банку "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), вказані платіжні доручення не були виконані банком у зв'язку з тим, що на кореспондентському рахунку банку немає/недостатньо коштів і розрахункові документи взяті для облікування за позабалансовим рахунком №9804.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією довідки з ЄДРПОУ (а.с.9), копією повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків (а.с.8), копією розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за січень 2009 року (а.с.33-34), копією платіжного доручення №631 від 06.02.2009 року (а.с.40), копією платіжного доручення №632 від 06.02.2009 року (а.с.41), копією повідомлення про невиконання розрахункового документа №40 від 17.02.2009 року (а.с.41) та копією повідомлення про невиконання розрахункового документа №39 від 17.02.2009 року (а.с.42).

В подальшому, ТзОЗ "Енерго Генерація" подало до Управління Пенсійного фонду України у Млинівському районі розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за базові звітні періоди: лютий, березень та квітень 2009 року, згідно з якими визначено суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 4% та 33,2 % від об'єкта оподаткування у розмірах: 13287,89 грн., 13776,24 грн. та 10979,34 грн., відповідно, та за ставкою 2% - у розмірах: 820,13 грн., 851,23 грн. та 673,36 грн., відповідно. Дані обставини підтверджено оглянутою в судовому засіданні звітністю ТзОЗ "Енерго Генерація", яка була прийнята Управлінням Пенсійного фонду України у Млинівському районі та підтверджуються даними карток особового рахунку платника страхових внесків, що долучені до матеріалів справи.

При цьому, позивач задекларовані в лютому, березні та квітні 2009 року суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунки відповідача в повній мірі не перераховував, позаяк вважав, що має переплату зі страхових внесків, у зв'язку з тим, що сплачуючи в лютому 2009 року страхові внески за січень 2009 року, він надмірно сплатив: 24462,80 грн. (38900,00 - 14437,20) за ставкою 4% і 33,2% і 1518,94 грн. (2410,00 - 891,06) за ставкою 2%.

Відповідно до цього та враховуючи ту обставину, що сплачені позивачем в лютому 2009 року платіжними дорученнями №631 та №632 кошти не були зараховані на розрахункові рахунки органу Пенсійного фонду, станом на 01 червня 2009 року згідно карток особового рахунку за позивачем обліковувалась заборгованість по внескам в загальній сумі 41120,92 грн. (в тому числі 39599,20 грн. - за ставкою 4% і 33,2% та 1521,72 грн. – за ставкою 2%), в зв'язку з чим, відповідачем було надіслано позивачу вимогу №Ю-73 від 03.06.2009 року, якою останнього повідомлено про існування вказаної недоїмки та про необхідність її узгодження та/або сплати.

Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копіями карток особового рахунку страхувальника - ТзОЗ "Енерго Генерація" (а.с.31-32) та копією вимоги про сплату боргу №Ю-73 від 03.06.2009 року (а.с.6).

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346 від 05.04.2001 року та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, Договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 15.06.2007 року між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ в особі керуючого Рівненською філією (а.с.10-13), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п.1.9.Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Оскільки умовами договору (п.2.3.1) на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 15.06.2007 року між позивачем та комерційним банком "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), умови про прийняття та виконання платіжних доручень платника при відсутності чи недостатності коштів на його рахунку не передбачено, відтак факт прийняття банком платіжних доручень №631 та №632 від 06.02.2009 року вказує на наявність на рахунку у позивача грошових коштів та на їх достатність для здійснення відповідного грошового переказу.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346 від 05.04.2001 року переказ коштів – це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Пункт 1.30 ст.1 даного Закону визначає платіжне доручення, як розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. А відповідно до п.22.4 ст.22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому, банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу коштів, то це, в силу вимог п.1.29 ст.1 даного Закону, є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст.32 Закону, абзацом третім п.32.2 якої, зокрема, передбачено і право отримувача на відшкодування банком, який обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі дії, що вимагаються від нього для належного здійснення переказу коштів на розрахункові рахунки органу Пенсійного фонду. Платіжні доручення №631 та №632 , передані ним на виконання Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ (Рівненська філія), були прийняті банком 06 лютого 2009 року, що і підтверджено відповідним штампом банку на розрахункових документах, однак не були виконані через відсутність грошових коштів на кореспондентському рахунку банку.

Відтак, суд констатує, що сплата страхових внесків позивача на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 38900,00 грн.(за ставкою 4% та 33,2 %) та в сумі 2410,00 грн. (за ставкою 2%) не відбулася саме з вини банку.

Для списання коштів з рахунку платника банк платника застосовує платіжні інструменти згідно з нормативно-правовими актами Національного банку та внутрішніми процедурами банку. Відповідно до ст.51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" №2121 від 07.12.2000 року та ст. 7.1.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346 від 05.04.2001 року для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України.

Відповідно до п.1.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, якщо банк (філія, відділення) немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, в зв'язку з чим він не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, банк зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Згідно з постановою Правління Національного банку України №68 від 12.02.2009 року в Комерційному банку "Західінкомбанк" ТзОВ з 13.02.2009 року призначена тимчасова адміністрація і з метою створення сприятливих умов для відновлення його фінансового стану уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року.

Діючи в рамках вимог зазначеної Інструкції, Комерційний банк "Західінкомбанк" (Рівненська філія), не виконавши розрахункових документів позивача через відсутність/недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, направив останньому повідомлення за №39 та №40 від 17.02.2009 року, вказавши, що платіжні доручення №631 та №632 від 06.02.2009 року взяті банком для облікування за позабалансовим рахунком №9804.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004 року на рахунку №9804обліковуються документи клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані в строк з вини банку. Призначенням цього рахунку є облік документів клієнтів на переказ коштів, документів на примусове списання коштів з їх рахунків, що не виконані в строк з вини банку.

Відтак, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що не перерахування страхових внесків позивача в сумі 41310,00 грн. до органу Пенсійного фонду відбулося саме з вини банку. Оскільки не зарахування страхових внесків не є наслідком винних дій платника страхових внесків, то до нього не можуть ні застосовуватись штрафні санкції з пенею, ні пред'являтись вимога про повторне перерахування платежів до відповідного фонду.

Звільнення платника лише від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів до пенсійного фонду у вигляді пені або штрафної санкції, без звільнення його від зобов'язання сплатити основний платіж, суперечить змісту ч.2 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, імперативною нормою якої визначено, що прострочена заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) стягується з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Судом встановлено, а сторонами підтверджено, що відповідач не виносив рішень про накладення на позивача фінансових санкцій та не здійснював нарахування пені, на суму внесків, що обліковувалися на його картковому рахунку впродовж лютого-травня місяця 2009 року, як недоїмка зі сплати страхових внесків, що виникла саме через ненадходження грошових коштів по розрахункових документах №631 та №632 від 06.02.2009 року.

Посилання відповідача на той факт, що обслуговуючий банк повинен нести відповідальність лише перед позивачем за неперерахування страхових внесків до відповідного фонду, і саме позивач повинен звертатися до банку про стягнення коштів та пені за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, не ґрунтуються на нормах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, який є спеціальним законом та установлює порядок погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки вини платника у ненадходженні до фонду страхових внесків немає, а тому подавши належним чином оформлені платіжні доручення про перерахування страхових внесків банку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату даного платежу. Отож, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку суми платежів по розрахункових документах №631 та №632 від 06.02.2009 року на загальну суму 41310,00 грн., як суми недоїмки є неправомірними. І як наслідок, прийнята Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі вимога №Ю-73 від 03.06.2009 року про сплату боргу в сумі 41120,92 грн. підлягає визнанню протиправною.

Із обґрунтуванням правомірності надіслання вимоги тим, що обов'язковий платіж вважається сплаченим в разі фактичного зарахування визначеної суми на відповідний рахунок отримувача коштів, а, оскільки, установою банку, що обслуговувала позивача, сума страхових внесків не була перерахована, зобов'язання позивача по сплаті є невиконаними, погодитися не можна, позаяк нормою ч.9 ст.30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року імперативно визначено, що днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду вважається день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Доводи відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст. 17, 19, 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, які полягали у сплаті ним страхових внесків в сумі, що значно перевищує суму, задекларовану у розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, не приймаються судом як належне обгрунтування законності винесення спірної вимоги з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до ч.13 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду. Пунктом 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, визначено, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

          ТзОВ "Енерго Генерація" станом на 06.02.2009 року не маючи заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафних санкцій та пені, та задекларувавши у розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, за січень 2009 року - 15328,26 грн., сплатило платіжними дорученнями №631 та №632 від 06.02.2009 року страхові внески у загальній сумі 41310,00 грн., тобто здійснило переплату. Рішень щодо повернення страхувальнику надмірно нарахованої суми страхових внесків, органом Пенсійного фонду не приймалось, а відтак, позивач правомірно вважав, що така сума буде зарахована йому відповідачем в рахунок майбутніх платежів по страхових внесках.

А, по-друге, відповідач, виставляючи спірну вимогу про сплату боргу, не врахував загальну суму страхових внесків, сплачених позивачем платіжними дорученнями №631 та №632 від 06.02.2009 року, а не лише ту частину, яку вважав надмірно та безпідставно нарахованою.

Доводи відповідача в тій частині, що позивач, не оскарживши вимогу в судовому порядку в десятиденний строк, взагалі втратив право на її оскарження, не приймаються судом, позаяк прямо суперечать положенням ст.99 КАС України та обмежують конституційне право особи на звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.           

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що в Управління Пенсійного фонду України у Млинівському районі не було законних підстав нараховувати ТзОВ "Енерго Генерація" суму боргу по страховим внескам, а отже, вимога про сплату боргу від 03.06.2009 за №Ю-73 була прийнята позивачем без дотримання принципів обґрунтованості та розсудливості, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття відповідного рішення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Млинівському районі про сплату боргу №Ю-73 від 03.06.2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                   Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 29 липня 2009 року