Постанова № 4886509, 17.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2009 № 30/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Афанасьєва А.М., керівник, Наказ №01К від 26.09.2005 року

від відповідача -не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Профіт Ко"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009

у справі № 30/12 (суддя

за позовом ТОВ "Профіт Ко"

до Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 9820,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” звернулося до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення 9820,29 грн. надмірно сплаченої орендної плати за договором № 204 оренди нежилого приміщення.

У процесі розгляду справи позивач подав заяву про заміну відповідача його правонаступником - КП “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району“, яка було задоволена судом.

Окрім цього позивач заявив про покладення на відповідача в порядку ст.. 44 ГПК України витрат у розмірі 2500 грн. , пов’язаних з наданням юридичних консультацій та участі юриста в якості представника позивача в судовому процесі .

Відповідач відзиву на позов не подав і не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях у суді першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.06.2009 р. у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю вимог.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення від 18.06.2009 р. скасувати та прийняте нове, яким його вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

20.07.2009 р. колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі суддів Кропивна Л.В. (доповідач ), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А. прийнято апеляційну скаргу до провадження, а її розгляд призначено на 05.08.2009 р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009р. за № 01-23/1/1 „Про зміну складу колегії суддів” відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя – Кропивна Л.В., судді – Синиця О.Ф., Пашкіна С.А.

У судове засідання 17.08.2009р. з’явився представник позивача, Представники відповідача у судове засідання не з’явилися, заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також беручи до уваги відсутність від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2009 р. за відсутності представників відповідача , повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 20.05.98. між Державним комунальним підприємством житлового господарства Ленінградського району (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Святошинський”(Орендар) було укладено договір № 204 оренди нежилого приміщення з терміном орендного користування з 20.05.98 по 01.10.06 р., на виконання якого Орендодавець на підставі розпорядження Ленінградської райдержадміністрації від 20.05.98. № 825 передав, а Орендар прийняв в орендне користування нежилі приміщення для використання під продовольчий магазин по вул. Котельникова, 87/89, загальною площею 460 кв. м.

З виписки зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” (надалі- Товариство) вбачається, що воно створено у результаті реорганізації шляхом перетворення Закритого акціонерного товариства “Святошинський” і є повним правонаступником його прав і обов’язків.

Згідно розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 61 від 10.10.01. “Про реорганізацію ДКП житлового господарства Ленінградського району, затвердження його статуту та призначення директора підприємства”, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва є правонаступником Державного комунального підприємства житлового господарства Ленінградського району м. Києва.

Комунальне підприємство “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва”(відповідач) є правонаступником Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (КП УЖГ) відповідно до рішень Святошинської районної у м. Києві ради №160 від 27.12.07., № 212 від 24.04.08., № 220 від 19.06.08.

Відповідно до ст. 2 п.п. 2.1 Статуту відповідач є повноважним правонаступником майнових прав та зобов'язань у частині квартирної та орендної плати КП УЖГ Святошинського району м. Києва та Комунального підприємства “Галагани”.

Причиною виникнення спору стало надмірне перерахування Товариством грошових коштів на оплату орендних платежів та неповернення їх у добровільному порядку відповідачем у справі.

Господарський суд міста Києва, вирішуючи спір та відмовляючи у позові, послався на те, що за умовами договору оренди, орендна плата повинна була сплачуватися разом із вартістю комунальних послуг.

Позатим, вказав суд, належних доказів в підтвердження цієї обставини Товариство не подало, тому суду припустив , що можливі переплати позивача по орендній платі могли бути зараховані у рахунок погашення заборгованості по платежах за комунальні послуги.

При цьому суд першої інстанції послався на те, що у виставленій 25.06.07. КП УЖГ Святошинського району ЖЕО-808 позивачу платіжній вимозі-дорученні № 10189, яка стала підставою для здійснення позивачем перерахунку розміру сплаченої орендної плати та в подальшому підставою для звернення з позовом, в рядку призначення платежу, окрім боргу по орендній платі, був зазначений борг по експлуатаційним витратам в сумі 1784,61 грн. та ПДВ –534,08 згідно договору 204 від 20.05.98.

Утім, з такими висновками суду колегія суддів Київського апеляційного суду погодитися не може, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустим в силу принципу безпосередності судового розгляду, за яким рішення може бути обгрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Дійсно, підпунктом в п. 2.2. договору орендар зобов’язувався щомісячно сплачувати орендну плату, плату за комунальні послуги згідно з діючими ставками і тарифами,а згідно підпункту з п. 2.2. - крім орендної плати, вносити плату на загальні для орендодавця видатки по утриманню та експлуатації житлового та нежитлового фонду.

Однак, такі доводи суперечать умовам договору, за п. 3.5. якого не передбачено оплати комунальних платежів на рахунок відповідача. Згідно з договором оплата фактичної вартості отриманих комунальних послуг, у т. ч. вартість фактичних послуг по технічному обслуговуванню інженерного устаткуванню, мала проводитися орендарем відповідним комунальним підприємствам.

Попри це висновок суду першої інстанції також не відповідає положенням ч. 1 статті 1071 ЦК України , які передбачають право платника при здійснені платежу у безготівковому порядку на власний розсуд обирати призначення платежу.

В усіх платіжних дорученнях, копії яких додані в обґрунтування доводів позову ( а.с. 19-93), позивач вказував у графі “призначення платежу” - орендна плата та період, за який вона нарахована та сплачується.

За змістом ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата визначається як плата за користування об’єктом оренди, методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання якої визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об’єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об’єктів, що належать Автономній Республіці Крим, органами місцевого самоврядування - для об’єктів, що перебувають у комунальній власності.

Оскільки орендар самостійно визначив призначення платежу і розпорядився власними коштами, тому припущення суду про можливість зарахування платежу кредитором (відповідачем ) у погашення заборгованості за іншими зобов’язаннями орендаря не має правового підґрунтя .

Київський апеляційний господарський суд погоджується із застосуванням до правовідносин сторін приписів п.16 Методики розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786, згідно з якою суми орендної плати, зайво перераховані до бюджету або орендодавцеві, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платникові в 5-денний термін від дня одержання його письмової заяви.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що так само підлягають застосуванню правила ч. 3 ст. 1212 ЦК України щодо вимог про повернення виконаного у рамках зобов’язання однією із його сторін .

Матеріалами справи доведено, і не заперечено відповідачем , що з лютого 2004 року дебетове сальдо по орендній платі за договором було на користь орендаря . У жовтні 2004 р. відповідно до платіжного доручення № 526 від 21.10.2004 орендар сплатив в якості передоплати орендної плати у розмірі 11 000 грн. , про що вказав у графі призначення платежу.

Отже, за підрахунками позивача, з якими погоджується колегія київського апеляційної господарського суду , надмірне внесення орендної плати з період з лютого 2004 р. по 25.07.2005 р. становить 9820,29 грн.

Поряд із цим, Київським апеляційним господарським судом встановлено, що місцевий господарський суд послався , як на докази внесення змін до договору оренди у частині розміру орендної плати, на Додаток № 1 від 01.07.00. (за яким розмір орендної плати - становив –1122,62 грн. з ПДВ), Додаток № 4 від 29.03.01. (розмір орендної плати - 1196,16 грн. без ПДВ.), Додаток № 5 від 17.05.01. ( розмір орендної плати- 1987,20 разом з ПДВ) та на Додаток № 10 від 26.12.03. ( розмір орендної плати становить 1347,84 грн. з ПДВ).

Однак, місцевий господарський суд прийшов до такого висновку без належної оцінки усіх обставин справи, адже додаток № 4 ( а.с. 13) підписано зі сторони орендаря з протоколом розбіжностей ( а.с 14), які не узгоджені з орендодавцем; Додаток № 5 ( а.с. 15) не підписаний ними, а додаток № 10 – не підписаний ( а.с. 16) орендодавцем, у той час , як згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зміна розміру орендної плати можлива лише за погодженням сторін.

За таких обставин справи, висновок місцевого господарського суду про недоведеність вимог позивача суперечить фактичним обставинам справи , що є підставою відповідно до п. 3 .ч. 1 ст. 104 ГПК України для скасування рішення в апеляційному порядку . У зв’язку з викладеним Київський апеляційний господарський суд вважає , що має бути прийняте нове рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” щодо стягнення з відповідача 9820,29 грн. з покладенням, в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача судових витрат у розмірі сплаченого позивачем державного мита , витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього на загальну суму 220 грн.

Що стосується віднесення на відповідача також витрат у розмірі 2500 грн. за надання юридичних послуг позивачу Смоляром В.В., на чому наполягав апелянт, то апеляційний суд виходить з того, що такі витрати не можуть бути віднесені до складу витрат за приписами ст. 44 ГПК України, з огляду на таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України “Про адвокатуру” .Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як випливає з матеріалів справи, Смоляр В.В. не є адвокатом.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Ко», підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 18.06.2009 року № 30/12 , яким відмовлено апелянту у задоволенні його вимог, скасуванню з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача 9820,29 грн.

Сплачене апелянтом державне мито у розмірі 51 грн. за розгляд його апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача у справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” задовольнити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2009 року у справі № 30 /12 і прийняте нове , яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко” задовольнити .

3. Стягнути 9820,29 грн. боргу та 220 грн. судових витрат з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району“( м. Київ, ід. код 36037999), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко”(м. Київ, ід. код 21469675).

4. Відмовити у стягненні з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району“( м. Київ, ід. код 36037999), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко”(м. Київ, ід. код 21469675) 2500 грн. витрат за юридичні послуги.

5. Стягнути з Комунального підприємства “Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району“( м. Київ, ід. код 36037999) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіт Ко”(м. Київ, ід. код 21469675).

6. Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

7. Передати справу № 30/12 господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя

Судді

21.08.09 (відправлено)