Постанова № 48864325, 24.03.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/356/2014-а

2-а/219/84/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Букрєй С.П.

при секретарі ОСОБА_1

з участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Артемівська адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправним рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області № 115 від 29.10.2013 року «Про утримання переплаченої суми пенсії» за період з 05.03.2005 року по 31.10.2012 року у розмірі 21944.35 гривень та його скасування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач стоїть на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області з 09.12.2004 року коли йому була призначена пенсія по 3 групі інвалідності від загального захворювання, яка обчислювалася у розмірі 50% пенсії за віком. З 12.01.2005 року, а потім з 15.01.2007 року йому був проведений перерахунок пенсії по інвалідності 3 групи в розмірі пенсії за віком. З 08.09.2011 року позивач був переведений з пенсії по інвалідності 3 групи на пенсію за віком.

Начальником управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області було винесено рішення № 115 від 29.10.2013 року про утримання з позивача з пенсії по 20% незаконно отриману ним пенсію за період 05.03.2005 року по 31.01.2012 року у розмірі 21944.35 гривень. Як на підставу щодо прийняття вказаного рішення начальник УПФ посилається на встановлення факту працевлаштування позивача в період з 05.03.2005 року по 31.01.2012 року, а саме: з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 року, про що вчасно не сповістив УПФ, що на думку начальника УПФ скасовувало підстави для отримання позивачем частини пенсії по інвалідності 3 групи, оскільки відповідно до ст. 33 п.2 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» ( далі Закону) пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається непрацюючим інвалідам 2 та 3 груп. У рішенні зазначається, що відповідно до ст. 50 Закону суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера, можуть бути повернені пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

ОСОБА_2 подав адміністративний позов до суду у якому просить визнати протиправним рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області № 115 від 29.10.2013 року «Про утримання переплаченої суми пенсії» за період з 05.03.2005 року по 31.10.2012 року у розмірі 21944.35 гривень та скасувати його.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої вимоги у повному обсязі та пояснили, що незважаючи на те, що позивач не надавав до управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області спеціальної заяви про сповіщення про його працевлаштування в період з 05.03.2005 року по 31.01.2012 року, а саме: з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 року, т.т. у період отримання пенсії по інвалідності 3 групи, але відповідач сам мав можливість це встановити, оскільки позивач надавав відповідачу станом на призначення та перерахунок пенсії, а саме: 18.01.2005 року, 15.01.2007 року та 08.09.2011 року, довідки про розмір заробітної плати у ці періоди та трудову книжку, які посвідчувалм факт його працевлаштування у відповідний період, але УПФ нараховувало та перераховувало пенсію без жодних зауважень. Таким чином він не вбачає зі свого боку зловживань, а тому відсутні і підстави застосовувати вимоги ст. 50 Закону. Крім цього він вважає, що у відповідача сплинули строки на прийняття такого рішення.

Представники відповідача просять відмовити позивачу у задоволенні його позову та пояснили, що відповідно до статті 33 Закону по заяві позивача від 18.01.2005 року йому була призначена пенсія як інваліду 3 групи в розмірі 50 % пенсії за віком. У цій заяві позивач вказав що він не працює та зобов»язався повідомити УПФ про працевлаштування оскільки це впливало на право отримання цієї пенсії. З 15.01.2007 року позивачу було зроблено перерахунок пенсії як інваліду 3 групи який не працює в розмірі 100% пенсії за віком відповідно до внесених змін у ст.. 33 Закону. Про цей перерахунок вони сповістили позивача листом за № 1585/03 від 03.03.2007 року де теж попередили позивача про те, що право на отримання такої пенсії мають непрацюючі інваліди 3 групи. Однак позивач не надав до УПФ заяви, або інших документів про його працевлаштування у період з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 року та отримував пенсію як непрацюючий інвалід 3 групи у розмірі 100% пенсії за віком. По заяві позивача від 08.09.2011 року він був переведений з пенсії по інвалідності 3 групи на пенсію за віком. Із доданої до заяви трудової книжки позивача і був встановлений факт його роботи у період отримання пенсії по інвалідності. Ними були здійснені запити за місцем праці позивача про розмір заробітної плати та визначений розмір пенсії позивачу за віком з урахуванням заробітної плати та стажу роботи за період в тому числі з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 року. Одночасно була здійснена перевірка по результатам якої начальником управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області було прийнято рішення № 115 від 29.10.2013 року про утримання з пенсії по 20% незаконно отриманих позивачем сум пенсії за період 05.03.2005 року по 31.01.2012 рок у розмірі 21944.35 гривень.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши обґрунтування вимог позивачем та його представником, заперечення представників відповідача, з»ясувавши обставини справи та дослідивши надані сторонами докази суд вважає, що у позові ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин.

В судовому засіданні сторонами не оспорюються встановлені судом факти, а саме: призначення позивачу за його заявою від 18.01.2005 року пенсії як непрацюючому інваліду 3 групи у розмірі 50% пенсії за віком; що з 15.01.2007 року у зв»язку з внесенням змін у ст. 33 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» позивачу була перерахована з 12.01.2005 року пенсія як непрацюючому інваліду 3 групи у розмірі 100% пенсії за віком ( наявність у позивача 25 років страхового стажу), яку він отримував до переводу його з пенсії по 3 й групі інвалідності на пенсію за віком; що в період отримання пенсія як непрацюючому інваліду 3 групи у розмірі 100% пенсії за віком позивач працював з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 рік, в силу чого суд вважає ці факти встановленими.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що сукупність наданих відповідачем доказів у повній мірі доказує правомірність свого рішення.

Визначаючи наявність підстав у відповідача щодо прийняття рішення № 115 від 29.10.2013 року, суд приймає до уваги як доказ факту зловживань позивача як пенсіонера, які призвели до незаконного отримання ним пенсії за період 05.03.2005 року по 31.01.2012 року у сумі 21944.35 гривень, письмову заяву позивача про призначення пенсії як непрацюючому інваліду 3 групи від 18.01.2005 року у якій він особистим підписом затвердив свою обізнаність з приводу свого обов»язку про сповіщення УПФ про працевлаштування, що скасовує його право на отримання такого виду пенсії.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону за наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

При цьому обов»язок повідомляти УПФ, у даному випадку про працевлаштування, покладається законодавством на пенсіонера.

Так, відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Згідно п. 38 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846), при прийманні документів орган, що призначає пенсію (п.«г») видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі. Додаток 6 до пункту 38 передбачає, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати: про вступ на роботу, звільнення з роботи,зміни в складі сім'ї. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків; інвалідам III групи - 50 відсотків. За наявності в непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а в жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором

пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком (частина друга статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). У разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію відповідно до частини другої статті 33 цього Закону ( 1058-15 )(крім випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33 цього Закону.

Таким чином, як відповідно до обов»язків, взятих на себе позивачем у заяві від 18.01.2005 року, так і законодавства, яке діяло на цей час і після 18.01.2005 року, позивач був зобов»язаний сповістити УПФ про своє працевлаштування і, суд вважає, що невиконання позивачем такого обов»язку відповідачем обґрунтовано визнано як зловживання з боку позивача, що потягло незаконне отримання пенсії за період з 05.03.2005 року по 31.01.2012 року у розмірі 21944.35 гривень.

В судовому засіданні були досліджені матеріали пенсійної справи № 179185/00 ОСОБА_2 якими підтверджується відсутність заяв позивача про його працевлаштування та відсутність інших документів за вказаний період, які б свідчили про його працевлаштування.

З приводу спростування належності наданих відповідачем доказів позивачем та його представником у судовому засіданні не було заявлено клопотань відповідно до вимог ч.3 ст. 71 КАС України.

Таким чином суд вважає, що відповідачем належним чином доведено факт зловживання позивачем як пенсіонером при отриманні пенсії по 3-й групі інвалідності, оскільки позивач, отримуючи пенсію яка була йому призначена як непрацюючому інваліду 3-ї групи в періоди з 05.03.2005 року по 23.12.2005 року; з 22.06.2006 року по 24.01.2007 рік; з 09.03.2007 року по 30.11.2010 рік працював і цей факт приховував від управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області, внаслідок чого незаконно отримав частину суми пенсії у розмірі 21944.35 гривень.

Відповідно до статті 50 Закону суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Стаття 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачає те, що суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав. В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Таким чином суд вважає, що рішення начальника управління ПФ № 115 від 29.10.2014 року і в цій частині відповідає діючому законодавству і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99-100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області про визнання протиправним рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області № 115 від 29.10.2013 року «Про утримання переплаченої суми пенсії» за період з 05.03.2005 року по 31.10.2012 року у розмірі 21944.35 гривень та його скасування ВІДМОВИТИ.

Постанова виготовлена у повному обсязі 24 березня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького адміністративного апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.П.Букрєй