Постанова № 4886301, 31.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2009 № 18/460

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Кукла Г.М.

від відповідача 1- Фрідман О.О.

від відповідача 2- Онашко Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2009

у справі № 18/460 (суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобуд"

до Київської міської ради

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2007 р. ТОВ „Екобуд" звернулося до суду з позовом (враховуючи подані заяви про уточнення позову) про стягнення з Київської міської ради збитків у розмірі 2300 617,82 грн. (58071,15 грн. реальних збитків та 23 042 546,67 грн. упущеної вигоди); та зобов"язання Головне управління Державного казначейства України списати з рахунку відповідача-1 та зарахувати на рахунок позивача 23100 617,82 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі №18/460 позов задоволено частково. Зобов"язано Головне управління Державного казначейства у м. Києві списати з рахунку Київської міської ради та зарахувати на користь позивача збитки у вигляді фактично понесених витрат у розмірі 58 071 грн. 15 коп., 22 980 046 грн. 67 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, та судові витрати. В частині стягнення з відповідачів збитків у вигляді фактично понесених витрат у розмірі 70 000,00 грн. провадження у справі припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач-1, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення отриманих позивачем збитків, стверджує, що між відповідачем-1 та позивачем існують договірні відносини; право позивача використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням не оспорювалось, а тому права останнього не порушено. Відповідач 1 посилається на те, що позивачем не доведено наявності шкоди, протиправності дій Київської міської ради, причинного зв"язку між ними та наявності вини відповідача-1, які є необхідними для виникнення цивільно-правової відповідальності останнього в розумінні статті 22 ЦК України.

Позивач у відзиві проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити скаргу без задоволення. Рішення господарського суду вважає законним та просить залишити його без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності стягнення з відповідачів отриманих, як стверджує позивач, з вини відповідача-1 реальних збитків та збитків у вигляді упущеної вигоди через прийняття останнім неправомірного рішення від 17.11.05 р. №369/2830 яким було скасовано попереднє рішення про надання позивачу земельної ділянки та запропоновано розірвати укладеними між сторонами договір оренди цієї ділянки.

Підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом стало, як вказує позивач, прийняття Господарським судом м. Києва у справі №5/68-А рішення від 07.02.2006 р., яким рішення Київської міської ради від 17.11.05 р. №369/2830 було скасовано. В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що за час дії оспорюваного рішення Київради він не міг здійснювати користування орендованою земельною ділянкою, що завдало йому реальних збитків, а також збитків у вигляді упущеної вигоди.

Київська міська рада заперечила проти заявленого позову, вважає його необґрунтованим, стверджує, що розмір заявлених до стягнення збитків є перебільшеним та таким, що не відповідає дійсності, підстави для їх стягнення відсутні, з огляду на те, що земельна ділянка у позивача з користування не вилучалася.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 58071,15 грн. – реальних збитків сплачених позивачем відповідачу-1 за період з 01.12.05 по 31.03.07 р. орендних платежів за земельну ділянку, в користуванні якої був обмежений, а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 22980046,67 грн. згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи.

Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.03 Київська міська рада прийняла рішення №411/571 «Про надання і вилучення земельних ділянок, пунктом 58 якого - товариству з обмеженою відповідальністю «Екобуд» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,84 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу на вул. Чорнобильській, 9-Б та 11 -Б у Святошинському районі м. Києва.

На виконання зазначеного рішення Київради, 15.10.03 між ТОВ «Екобуд» та Київрадою було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.02.04 за № 75-6-00101.

Наведене свідчить про існування між сторонами договірних зобов'язань, відповідальність за невиконання або неналежне виконання яких регулюється самим договором та відповідно до чинного законодавства.

Під час розгляду спору судовою колегією встановлено, що Рішенням III сесії Київської міської ради XXIV скликання від 17.11.2005 р. №379/8230 „Про відміну пункту 58/8230 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 р. №411/571 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" відмінено пункт 58 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 р. №411/571 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 07.02.2008 р. у справі №5/68-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2007 р., рішення Київської міської ради від 17.11.2005 р. №369/8230 „Про відміну пункту 58 рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №411/571 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" визнано протиправним та скасованим.

Позивач стверджує, що через вказане рішення відповідача він не міг користуватися наданою йому в оренду земельною ділянкою та отримав значні збитки, в тому числі у вигляді упущеної вигоди.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст.16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 цього Кодексу збитками є втрати, яких особа, зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Судова колегія звертає увагу на те, що відшкодування збитків можливе за наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками. Умовою настання відповідальності, в тому числі у вигляді відшкодування збитків, є безпосередня вина особи, заподіюча збитків. Саме при наявності таких обставин в особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

В обґрунтування заявлених до стягнення позивачем отриманих реальних збитків останній посилається на висновок додаткової судово-економічної експертизи № 9685, згідно якої розмір реальної шкоди становить 58071, 15 грн. та розмір упущеної вигоди 22 980 046, 46 грн.

Реальні збитки, як зазначалось вище, це витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення її порушеного права.

Відповідно до згаданого експертного висновку реальні збитки ТОВ «Екобуд» становлять 58071,15 грн., що складають витрати позивача по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою, а заявлений до стягнення розмір упущеної вигоди – розрахований дохід, який би позивач міг отримати за відсутності вказаних обставин.

Згідно статті 31 Закону України «Пре оренду землі» розірвання договору оренди землі допускається за згодою сторін.

Крім того, договір оренди може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

В судовому засіданні на запитання судової колегії представник позивача пояснив, що після укладення між сторонами договору оренди від 23.02.04 за № 75-6-00101, земельну ділянку було передано позивачу. Крім того, представник позивача зазначив, що пропозиції про розірвання даного договору оренди від Київради не надходило.

Враховуючи те, що сторони не використали свого права на розірвання договору оренди, до суду з відповідним позовом не зверталися, колегія приходить до висновку що зазначений договір є чинним на час виникнення спору між сторонами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Колегія звертає увагу на положення статті 93 ЗК України та статей 13, 21 Закону України «Про плату за землю», згідно яких основними принципами оренди землі є строковість та платність.

У відповідності до положень п.2.1. та 7.2. укладеного між сторонами договору оренди, обов’язком саме позивача, як орендаря, є своєчасне та повне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою на вул. Чорнобильській 9-Б та 11-Б у Святошинському районі м. Києва у відповідності до встановленого сторонами порядку.

Доводи позивача щодо неможливості використання земельної ділянки у зв'язку з прийняттям відповідного рішення відповідача, наступним його оскарженням в адміністративному суді, колегією визнаються необґрунтованими та до уваги не приймаються, з огляду на те, що дане рішення Київради в розумінні статті 32 Закону Україні «Про оренду землі» не є підставою для припинення договору оренди земельної ділянки, та як було з’ясовано під час розгляду спору – земельна ділянка з користування позивача не вилучалася, договір оренди розірвано не було.

Крім того, як вбачається зі змісту оспорюваного Рішенням III сесії Київської міської ради XXIV скликання від 17.11.2005 р. №379/8230 „Про відміну пункту 58/8230 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 р. №411/571 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", яким було відмінено пункт 58 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 р. №411/571 „Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", дане рішення носило рекомендаційних характер і стосувалося пропозиції відповідача-1 надати згоду позивачу на розірвання договору оренди.

Однак, як було встановлено судом під час розгляду спору, відповідач-1 письмово пропозицію про розірвання договору позивачу не направляв, позивач згоди на розірвання договору оренди не надавав, відповідач-1 в односторонньому порядку договір з позивачем не розривав, земельну ділянку з користування позивача не вилучав.

Отже, позивач з часу укладання договору оренди земельної ділянки безперервно міг нею користуватися у відповідності до умов укладеного між сторонами договору оренди, за користування якою і здійснював оплату. Таким чином, реальних негативних наслідків для позивача не настало.

Колегія також вважає безпідставними доводи позивача, що внаслідок прийняття Київрадою рішення 17.11.05 № 369/8230 він не міг здійснювати будівництво на земельній ділянці, оскільки, вказаним рішенням Київради не скасовувалась дозвільна документація на здійснення будівництва.

Відповідно до Правил забудови м. Києва дозвіл на виконання будівельних робіт -документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт, який надається управлінням державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначене спростовується наявністю Дозволу на виконання будівельних робіт № 1424-Св/с від 06.05.05, оскільки саме вказаний дозвіл є єдиною підставою для початку здійснення будівельних робіт. Такий дозвіл був чинний, а його дію в подальшому, як свідчать матеріали справи, було продовжено до 06.07.07.

Порядок отримання дозволу на виконання будівельних робіт та безпосереднє здійснення будівництва регулюється розділом 8 «Будівельні роботи» Правил забудови м. Києва. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається на весь термін будівництва згідно з календарним планом, який входить до складу затвердженого проекту будівництва або договору підряду.

Зазначене свідчить, що позивач міг здійснювати будівництво безперервно, тобто протягом всього строку дії дозволу на виконання будівельних робіт.

Крім того, продовження терміну дії дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється за заявою забудовника (замовника), актом технічного стану та обсягами виконаних робіт, підписаними відповідальним виконавцем. Такий дозвіл було продовжено позивачем у встановленому порядку ще на 1 рік.

Після отримання дозволу в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт за зверненням замовника Головне управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном м. Києва видає ордер на порушення благоустрою, зокрема на розробку котлованів, траншей, на роботи з вертикального планування території, інші земляні роботи, встановлення обмежувальних огорож. Як вбачається з матеріалів справи, такі ордери також було видано, їх копії було надано позивачем до матеріалів судової справи.

Будівельні роботи здійснюються за договором підряду, укладеним між замовником і генпідрядником відповідно до календарного плану проекту організації будівництва, затвердженого у складі проекту будівництва.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку, що відповідно до п.п. 7.2 пункту 7 договору оренди земельної ділянки позивач зобов'язаний був використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, тобто для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу, та належним чином виконувати договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати протягом встановленого в договорі строку. Відповідно підстави вважати реальними збитками, сплачені позивачем на виконання умов договору орендні платежі за вказаний період за умов чинності договірних відносин між сторонами, є відсутніми.

З приводу заявлених до стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди, в сумі 22 980 046, 46 грн., колегія зазначає наступне.

Аналіз змісту правових норм, ст.22 ЦК України, ст.ст.224, 225 ГК України дає підстави вважати, що упущеною вигодою є ті витрати, яких фактично зазнала особа внаслідок порушення цивільного права та інтересу, тобто доходи, які особа, яка зазнала посягання, могла б отримати у випадку відсутності порушення цивільного права чи протиправного посягання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов‘язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв‘язку між першим та другим лежить саме на позивачеві.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи те, що правовідносини сторін щодо оренди земельної ділянки не припинялися, перешкод у користуванні об’єктом оренди у позивача не було, відсутні будь-які підстави вважати, що позивачу були завдані збитки, в тому числі у вигляді упущеної вигоди.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на виконання вимог ст.33-34 ГПК України в обгрунтування власної позиції щодо порушення його законних прав не надано суду належних доказів отримання позивачем збитків.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову щодо стягнення реальних збитків в сумі 58071,15 грн. та збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому в цій частині позову слід відмовити. В задоволенні заявлених до стягнення позивачем витрат на юридичні послуги у розмірі 70 000 грн. також слід відмовити.

З огляду на встановлені колегією обставини справи, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі №18/460 підлягає скасуванню. В позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 09.04.2009 р. у справі №18/460 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екобуд" (інд. 04123, м. Київ, вул. Осиповського, 9, код ЄДРПОУ 31482028) на користь Київської міської ради (інд. 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) 12750 грн. – держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи №18/460 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя

Судді