Постанова № 4886240, 01.09.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2009 року Справа № 34/94-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

представники сторін у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Ніжин”

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року у справі № 34/94-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Ніжин”,

м. Вишневе Києво-Святошинський район Київської області

до закритого акціонерного товариства “КСтрейдінг”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 977 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року у справі №34/94-09 (суддя Примак С.А.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Ніжин” задоволено частково.

Стягнуто з закритого акціонерного товариства “КСтрейдінг” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговий дім “Ніжин” 1 058,25 грн. - 3% річних, 805,81 грн. - пені, 4 902,85 грн.- інфляційних, 557,09 грн. - державного мита, 96,76 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення видано наказ.

Провадження по справі в частині стягнення 48 977,62 грн. основного боргу припинено. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №92 від 20.03.2007 року не в повному розмірі провів розрахунок з позивачем за отриманий товар. Сума заборгованості 48 977 грн. 62 коп. сплачена ним 08.05.2009 року, тому господарський суд провадження по справі в частині стягнення зазначеної суми припинив на підставі ст.80 ГПК України.

Стягуючи суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд послався на норми ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.193 ГК України та на п.3.1 договору.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу. В ній зазначає, що господарським судом не мотивовано рішення про часткове задоволення позову; не дана оцінка розрахункам позивача, що є порушенням п.3 ст.84 ГПК України; невірно проведено розрахунок стягнутих сум, порушено норми ст.625 ЦК України.

Припиняючи провадження по справі, суд, на думку скаржника, порушив вимоги ст.22 ГПК України та не правильно застосував п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки заявою про уточнення позовних вимог від 08.05.2009 року позивач зменшив позовні вимоги на суму 48 977 грн.62 коп.

Просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У судове засідання представник скаржника не з’явився, у поданому клопотанні від 25.08.2009 року просив суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав, вимоги ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2009 року не виконав, у судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 20.08.2009 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Сторони по даній справі є суб’єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 92 від 20.03.2007 року (а.с.16-22 том 1).

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.1 договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 144 108 грн. 46 коп. Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними (всього 275 шт.), виданими в період з 07.04.2008 року по 27.10.2008 року (а.с. 60-150 том.1, а.с.1-150 том.2, а.с.1-33 том 3).

Пунктом 3.1 договору (відповідно до протоколу розбіжностей) сторони передбачили, що відповідач (покупець) оплачує отриманий товар протягом 25 банківських днів з моменту поставки товару (а.с.23-25 том.1).

Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На час звернення позивача з позовом до суду відповідач мав борг по оплаті товару в сумі 48 977 грн. 62 коп., яку сплатив за платіжним дорученням № 2735 від 08.05.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач порушив приписи вищезгаданих правових норм та умови договору щодо строків оплати отриманого товару, сплативши заборгованість після звернення позивача до суду.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу, господарський суд не звернув увагу на заяву позивача від 12.05.2009 року про уточнення позовних вимог ( а.с.74 том 3). За наявності такої заяви суду слід було розглядати справу в межах зменшених позовних вимог; припинення провадження в частині, на яку позивач зменшив позовні вимоги є порушенням процесуального права –ст.22 та п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору №92 від 20.03.2007 року (п.3.1) у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника (позивача) пеню та річні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення (а.с.23-25 том.1).

Тобто, саме договором сторонами і передбачено більший процент річних, як це допускається ч.2 ст.625 ЦК України.

Розрахунок річних проведено позивачем відповідно до умов договору, з урахуванням суми заборгованості та кількості днів прострочки виконання зобов’язання. Таким чином судом необгрунтовано та безпідставно задоволено вимоги позивача лише на суму 1 058 грн. 25 коп. замість 7 707 грн.62 коп.

Відповідно до зазначеного п.3.1 договору, суду першої інстанції необхідно було прийняти до уваги і розрахунок пені, яка також передбачена у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Строк, за який позивачем обчислена пеня, відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України складає шість місяців. Мотиви часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення пені судом не мотивовані, розрахунки не наведені, пеня стягнута в розмірі 805 грн.81 коп. замість 5 615 грн.44 коп.

Також в рішенні суду не наведено мотивів стягнення інфляційних втрат саме в розмірі 4 902 грн. 85 коп., замість 5 638 грн.06 коп.

Таким чином, при вирішенні спору господарським судом порушено вимоги п.3 ст.84 ГПК України та вимоги п.п.3.2, 3.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/422 від 10.12.1996 року “Про судове рішення”, положенням ст.1-6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 року “Про судове рішення”. Рішення підлягає скасуванню, позов задоволенню.

На користь позивача з відповідача слід стягнути 18 961 грн.12 коп, з яких: 7 707 грн. 62 коп. річних, 5 615 грн. 44коп. пені, 5638 грн.06 коп. інфляційних витрат та судові витрати відповідно до ч.2ст.49 ГПК України в розмірі 679,39 грн. за розгляд позову у суді першої інстанції, 94,81 грн. за розгляд апеляційної скарги, а всього 774,20 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( а.с14,15 том 1, а.с.40,78, 113 том 3).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Торговий дім “Ніжин”задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року у справі № 34/94-09 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „КСтрейдінг” (49000, м.Дніпропетрровськ, вул. Комсомольська, 40-б, р/р26006000842001 ДФ АБ „Індекс-банк”, МФО 307015, код ЄДРПОУ 32350189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Ніжин” (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Промислова, 5 р/р 2600531511501 в філії АБ „Південний”, МФО 320917, код ЄДРПОУ 32878863) 7707,62 грн.- річних, 5615,44 - пені, 5638,06 грн.- інфляційних, 774,20 грн. - державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2009 року у справі № 34/94-09.

Виконання даної постанови доручити господарськму суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя: І.А. Сизько

Підписано 17.09.2009 року.