Постанова № 4886224, 29.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2009 № 18/159

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009

у справі № 18/159 (суддя

за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Донецької філії ВАТ "Укртелеком"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення заборгованості в сумі 53623,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 53.623,83 грн. заборгованості по орендній платі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2009 р. у справі № 18/159 (далі – Рішення суду) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” (інд. 03110, м. Київ, вул. Соломенська, 11-а, код ЄДРПОУ 22859846) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" (інд. 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 22, код ЄДРПОУ 01183764) 53.623 (п'ятдесят три тисячі шістсот двадцять три) грн. 83 коп. заборгованості, 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 24 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- між позивачем та відповідачем склався звичай у господарських відносинах, за яким кожен наступний договір оренди ставав новацією щодо попереднього договору оренди; з моменту набрання чинності кожним наступним договором оренди кожен попередній договір оренди припинявся в повному обсязі;

- у 2008 році відповідач відмовився від підписання чергового договору оренди, надісланого позивачем, у зв’язку із збільшенням позивачем орендної плати за новим договором;

- відповідач зазначає про те, що останній (його попередники, правонаступником яких він є) ніколи не орендував у позивача дах за адресою об'єкта оренди. За договором в об'єкті оренди значаться лише приміщення та антенний майданчик;

- у супровідному листі від 11.09.2006 р. № 01/17-2878, підписаним начальником ЦЕЗ №1, було вказано, що укладений між сторонами останній договір вважається таким, що втратив чинність з 19.07.2006 р.; об'єкт оренди був повернутий позивачеві у задовільному стані; сторони претензій один до одного не мають.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” і порушено апеляційне провадження у справі № 18/159, розгляд апеляційної скарги призначено на 08.09.2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.09.2009 р.

Представник скаржника у судовому засіданні 29.09.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2009 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 30.04.2003 р. між позивачем та ТОВ „Цифровий стільниковий зв’язок України”, правонаступником якого є відповідач, був укладений договір оренди майна № 277-02, за умовами якого позивач передав відповідачеві в оренду приміщення для розміщення базової станції загальною площею 14,40 кв. м та площу на даху для розміщення антен загальною площею 50,00 кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дворцова, 14, строком на один рік з можливістю подальшої пролонгації дії договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача відповідачеві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та акту приймання - передачі, вказаного в п. 1.1. майна, але не пізніше трьох днів з моменту їх підписання.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 30.04.2003 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення в будинку № 14 по вул. Дворцовій в м. Краматорськ загальною площею 14,4 кв. м та 50,00 кв. м на антенному майданчику.

Матеріали справи свідчать про те, що частину об'єкта оренди - приміщення для розміщення базової станції загальною площею 14,40 кв. м було повернуто позивачеві та відповідно до акту приймання - передачі майна передано відповідачеві у платне строкове користування на підставі договору оренди нерухомого майна № 255-14-44 від 19.07.2006 р. та в подальшому на підставі договору №186-14-44 від 17.07.2007 р.

Інша частина об'єкту оренди, а саме, площа 50,00 кв. м на антенному майданчику не була повернута позивачеві та залишилась в користуванні відповідача.

Місцевий суд, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши докази, правильно встановив, що частину об'єкта оренди - приміщення для розміщення базової станції загальною площею 14,40 кв. м було повернуто позивачеві, а інша частина об'єкту оренди, а саме: площа 50,00 кв. м на антенному майданчику не була повернута позивачеві та залишилась в користуванні відповідача. Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами акт приймання-передачі об'єкта оренди - антенного майданчика площею 50,00 кв. м. Позивач не мав можливості надати його суду, оскільки, за його поясненнями, Акт фактично не був укладений між сторонами. Не надав такий Акт і Відповідач (ані на вимогу суду, ані з власної ініціативи), що вказує на відсутність такого Акта і спростовує твердження відповідача про повернення ним об'єкта оренди за Договором 2003 у повному обсязі.

Як визначено п. 2.3. договору, майно, передане відповідачеві, повертається позивачеві не пізніше 10 днів після закінчення терміну дії договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або в разі його дострокового розірвання) за актом приймання-передачі, звіреним з актом приймання-передачі, зазначеним в п. 2.1. цього договору, разом з отриманим від позивача устаткування, інвентарем та іншим майном в належному стані з усіма зробленими поліпшеннями невіддільними від об'єкту оренди.

Лист позивача № 01/17-2878 від 11.09.2006 р., в якому зазначено про те, що договір оренди № 277-02 від 30.04.2003 р. слід вважати таким, що втратив чинність з 19.07.2006 р., не є доказом того, що орендоване відповідачем майно, а саме антенний майданчик площею 50,00 кв. м був повернутий позивачеві.

Згідно з п. 6.1.2 договору відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний перераховувати позивачеві не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, орендну плату.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з серпня 2006 року по грудень 2008 року включно відповідач продовжував користуватися орендованою площею антенного майданчика, при цьому орендну плату не сплачував, внаслідок чого і виник борг у розмірі 53.623,83 грн.

Відповідач не спростував розмір зазначеної суми, на надав контр розрахунок тощо.

Окрім зазначеного вище, відповідач у власних листах підтверджує факт користування майном позивача - антенним майданчиком, що також встановлено судом першої інстанції на підставі наданих самим же відповідачем документів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Зокрема в матеріалах справи містяться наступні листи:

- від 22.08.2008 р. № 858, в якому відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з відсутністю домовленості щодо розміру орендної плати відповідач здійснить демонтаж антен, що знаходяться на даху будівлі та роботи з демонтажу планує закінчити до 10.09.2008 р.;

- від 04.10.2008 р. №ДОТР19 U/DON, в якому відповідач просить надати доступ співробітників ТОВ „Удек" для демонтажу двох антен, розташованих за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дворцова, 14;

- від 15.01.2009 р. № 1054, в якому відповідач повідомив позивачеві, що у зв’язку з відсутністю подальшого знаходження базової станції за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дворцова, 14, відповідач планує демонтаж телекомунікаційного обладнання та звільнення орендованих приміщень, у зв’язку з чим просить надати йому допуск для демонтажу всього обладнання.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як правомірно зазначив місцевий суд, відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегія суддів також вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача на відсутність у позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, який відповідач орендує.

Матеріали справи свідчать, що ВАТ «Укртелеком» дійсно є власником нерухомого майна розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцова, 14, що підтверджується Витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно та Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Укртелеком», затвердженим наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27.12.1999 р. № 155 (копії долучено до матеріалів справи).

Належних і допустимих доказів того, що орендований майданчик не є власністю позивача, відповідачем не надано.

Крім цього, необґрунтованою є відмова відповідача від визнання факту оренди даху будівлі по вул. Дворцовій, 14, м. Краматорськ, для розташування антен. Відповідач стверджує, що орендує антенний майданчик, а не дах на цієї будівлі. Відомості про необхідність розташування антен будь-якого призначення на дахах будівель (а не в підвалі, чи в середині будівлі) є загальновідомими. Тому заперечення відповідача проти факту оренди даху будівлі та твердження відповідача, що антенний майданчик, на якому містяться його антени, не знаходиться на даху будівлі по вул. Дворцовій, 14, м. Краматорськ, є безпідставними.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також відзначає наступне.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна № 277-02 від 30.04.2003 р., за яким позивач передав відповідачеві в оренду майно для розміщення: базової станції загальною площею 14,40 кв. м в середині будівлі та частину даху для розміщення антен загальною площею 50,00 кв. м.

Тобто предметом оренди були два окремих об'єкти.

Новацію згідно з положеннями законодавства характеризують наступні ознаки:

- наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання;

- виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет договору.

У випадку новації сторони шляхом заміни предмету чи способу виконання зобов'язання припиняють його і створюють нове.

В даному випадку між позивачем та відповідачем за взаємною домовленістю та згодою сторін на заміну попереднього зобов'язань новим зобов'язанням було укладено новий договір оренди № 255-14-44 від 19.07.2006 р., предметом якого була частина будівлі для розміщення базової станції.

Щодо розірвання договору оренди майна № 277-02 від 30.04.2003 р. та укладання нового в частині оренди даху для розміщення антен, то між сторонами не існує ні взаємної згоди щодо припинення дії попереднього зобов'язання, ні нового зобов'язання щодо нового предмету договору.

Таким чином, договір оренди майна № 277-02 від 30.04.2003 р. в частині оренди даху для розміщення антен сторонами не розривався, новий договір не укладався.

Тому висновки відповідача щодо припинення дії договору оренди майна № 277-02 від 30.04.2003 р. в частині оренди даху для розміщення антен внаслідок новації є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покладаються на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/159 від 18.06.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Астеліт” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/159 від 18.06.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 18/159 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя

Судді