Ухвала суду № 48859713, 04.08.2015, Вишгородський районний суд Київської області

"04" серпня 2015 р. Справа № 363/5338/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 серпня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого судді Підкурганного В.В.

при секретарі Слободенюк Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді заяву про розяснення рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2015 року в провадження суду надійшла заява представника позивача про розяснення рішення суду від 22 червня 2015 року, постановленого за результатами розгляду названої цивільної справи, мотивована тим, що стороні не зрозуміло чи мав на увазі суд ту обставину, що земельна ділянка під садовим будинком не є власністю позивача, а являється спільною сумісною власністю подружжя. Чому, в такому випадку, судом не прийняв рішення про поділ зазначеного майна.

Представник позивача заяву підтримав та просив про її задоволення.

Відповідачка, до суду не зявилася, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом зазначається наступне.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду від 22 червня 2015 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного нажитого майна подружжя.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки, площею 0,25 га з кадастровим номером 7122589700:01:001:0575, яка розташована за адресою: с. Шендерівка, по вул. Пролетарській, 13 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області та право власності на ? частину житлового будинку, що розташований за адресою: с. Шендерівка, по вул. Пролетарській, 12 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.

У задоволенні решти позовних вимог (визнати за ним право власності на садовий будинок та земельну ділянку під ним по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області) відмовлено.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог, які судом не були задоволені, у судовому рішенні зазначено, що право власності на спірне нерухоме майно (садовий будинок по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та земельна ділянка площею 0,0629 га. для садівництва на території Новопетрівської сільської ради) зареєстроване за позивачем у встановленому порядку, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи.

Крім того, право власності на садовий будинок по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на відміну від права власності на земельну ділянку площею 0,0629 га. для садівництва на території Новопетрівської сільської ради, набуте за позивачем у період часу, коли він не перебував у шлюбі із відповідачкою.

Також, судом зазначено, що в супереч вимогам статті 60 ЦПК України, представником позивача не надано належних доказів, які б свідчили про наявність порушеного його права чи оспорюваного інтересу відповідачкою, щодо вказаного нерухомого майна на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Саме із викладених мотивів суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, за яким воно й так було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Судом не зроблено жодного твердження про поширення іншого правового режиму на майно, право власності на яке просив визнати за собою ОСОБА_1 у позові.

Що стосується тези, яка міститься у заяві про розяснення рішення суду про причини неприйняття судом рішення про поділ того ж таки майна між сторонами по справі, то у відповідності до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так як позовних вимог щодо розподілу садового будинку та земельної ділянки під ним по вул. Садовій, 20 у СТ «Лісова поляна-2» на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області на розгляд суду не ставилося, цілком логічною є відсутність у судовому рішенні будь-яких результатів розгляду такого роду позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

На переконання суду, з підстав, висловлених представником позивача у заяві про розяснення рішення Вишгородського районного суду від 22 червня 2015 року, така заява є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 221 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_3, представника ОСОБА_1, про розяснення рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в строки та в порядку, визначені статтями 294 та 296 ЦПК України, відповідно.

Суддя