Ухвала суду № 48857215, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/65435/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Кривошей О.І.,

від відповідача - Демченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2006"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014

у справі № 810/5731/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2006"

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 №0000192300 та №0000202300.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм Сервіс» за період з 01.03.2012 по 31.05.2012, за результатами якої складено акт від 11.11.2012 №627/2200/34198810, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 760663,00 грн.; п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит та занижено на 724441,67 грн. суму податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 20.11.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0000192300, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 760663,68 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 190165,91 грн.; №0000202300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 724441,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 181110,39 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтайм Сервіс», оскільки наявними матеріалами справи не встановлено механізм виконання угоди з контрагентом позивача.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс» було укладено договір про надання еспедиційних послуг та виконання вантажно-розвантажувальних робіт №1 від 01.03.2012. На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); додатки до актів виконаних робіт; реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, заперечуючи позов, відповідач посилається на те, що ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м.Києва 12.05.2012 одержано пояснення керівника та засновника ТОВ «Інтайм Сервіс» - ОСОБА_4, який повідомив, що не здійснював керівництво зазначеним підприємством та не підписував від свого імені будь-які документи. З посиланням на ч.1 ст.30, 92 ЦК України, податковий орган стверджує, що контраґент позивача не мав цивільну правоздатність, а відтак, вважає, що провочин між позивачем та ТОВ «Інтайм Сервіс» мав ознаки нікчемності.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено господарські операції позивача за період, що перевірявся та на підставі яких виникли порушення, що лягли в основу прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, судам слід дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій.

Крім того, колегія суддів вважає, що судам попередніх інстанцій за необхідності слід поставити питання про проведення експертного дослідження на предмет наявності чи відсутності ознак підроблення підпису посадовою особою, яка підписувала податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ «Інтайм Сервіс», оскільки встановлення даної обставини має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на її правонаступника - Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-2006" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль