Ухвала суду № 48857027, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/6549/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Касперчик З.В.,

від відповідача - Українська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 808/5863/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів; Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області на користь ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» пеню у розмірі 3 777 474,45 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Запоріжабразив» були подані до СДПІ по роботі з ОВП у м. Запоріжжі податкові декларації з податку на додану вартість, а саме:

- 18.11.2011 за жовтень 2011 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 6 684 654,00 грн. (рядок 23 декларації).

- 19.01.2012 за грудень 2011 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 6 634 882,00 грн.

- 19.03.2013 за лютий 2013 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 3 560 881,00 грн.

- 18.04.2013 за березень 2013 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 1 062 664,00 грн.

- 18.10.2013 за вересень 2013 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 3 063 218,00 грн.

- 19.11.2013 за жовтень 2013 року, за результатами якої задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 2 240 693 грн.

Відповідачем були проведені документальні позапланові виїзні перевірки з питань правильності обчислення від'ємного значення ПДВ та нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень, грудень 2011 року, лютий, березень, вересень, жовтень 2013 року, на підставі яких складені:

- довідка № 9/08-02/00222226 від 06.01.2012 (жовтень 2011 року);

- довідка № 136/08-02/00222226 від 29.02.2012 (грудень 2011 року);

- довідка № 227/25-2/00222226 від 17.05.2013 (лютий 2013 року);

- довідка № 268/25-2/00222226 від 06.05.2013 (березень 2013 року);

- акт № 264/25-20/00222226 від 05.12.2013 (серпень, вересень 2013 року);

- довідка № 302/25-20/00222226 від 25.12.2013 (жовтень 2013 року).

За результатами вказаних перевірок порушень відносно нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не встановлено.

Згідно заяви №1400000206, ПАТ "Запоріжабразив" просив відшкодувати облігаціями суми податку на додану вартість, зокрема, за наступні періоди: за жовтень 2011 року - 6668356, 00 грн., за грудень 2011 року - 6500042,00 грн., 882 дні; за лютий 2013 року - 3560881,00 грн., 455 днів; за березень 2013 року - 1062664,00 грн., 425 днів; за вересень 2013 року - 3063218,00 грн., 242 дні; за жовтень 2013 року - 2239983,00 грн., 212 днів; на загальну суму 23095144,00 грн.

26.08.2014 ПАТ "Діамантбанк" отримано перелік одержувачів облігацій внутрішньої державної позики №1 (додаток №6 до Порядку), згідно якого ПАТ "Запоріжабразив" визначено одержувачем облігацій на суму 27532000,00 грн., що дорівнює 27532 шт. облігацій.

Також, судами встановлено, що 29.08.2014 позивачем були зараховані вказані облігації, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах. Отже, 29.08.2014 є днем погашення зобов'язання перед позивачем.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовідносини з отримання платниками податків облігацій внутрішньої державної позики є бюджетними, а не податковими правовідносинами. Таким чином, бюджетне законодавство України не передбачає нарахування пені на суму бюджетного боргу, сума державного боргу встановлюється Законом про державний бюджет на відповідний рік, а повернення коштів з бюджету здійснюється виключно у обсягах, яких такі кошти надійшли до Державного бюджету.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Пунктом 200.17 статті 200 ПК України визначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, з урахуванням наведеної норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів представника відповідача щодо відсутності у бюджеті на 2014 рік виплат для відшкодування пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості.

16.01.2014 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності: 31.01.2014.

27.03.2014 прийнято Закон України Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 1165-VII (набрав чинності 16.04.2014), яким змінюваний закон доповнено статтею 24 наступного змісту:

«Здійснити відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 січня 2014 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 5 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону, та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку № 1 до цього Закону.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та зацікавленість усіх платників податку».

Таким чином, оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики прирівнюється до видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на рахунок платника податку.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі несвоєчасного бюджетного відшкодування ПДВ, шляхом отримання облігацій, виникає заборгованість, яка також є бюджетною заборгованістю і на яку, у відповідності до п. 200.23 Податкового кодексу України, нараховується пеня.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 777 474,45 грн., нарахованої позивачем відповідно до п. 200.23 Податкового кодексу України, правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль