Ухвала суду № 48857014, 19.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2015 р. м. Київ К/800/20348/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Маслія В.І., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі - Козинська селищна рада), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва;

- скасувати рішення Козинської селищної ради № 5 від 05 серпня 2014 року;

- зобов'язати відповідача розглянути на засіданні найближчої сесії Козинської селищної ради клопотання позивача про надання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та надати мотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання;

- стягнути з відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України з метою реалізації свого конституційного права на отримання земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, позивач звернулась до відповідача із відповідним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами.

Козинська селищна рада, на думку позивача, всупереч вимог чинного законодавства прийняла рішення № 5 від 05 серпня 2014 року, згідно з яким не задовольнила клопотання про виділення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в межах смт. Козин Київської області.

Позивач вважає, що рішення відповідача є незаконним та таким, що порушує її законні права та інтереси, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою реалізації свого конституційного права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, 09 квітня 2013 року позивач звернулась до відповідача із відповідним клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, за результатами розгляду якого суб'єктом владних повноважень прийнято рішення № 5 від 05 серпня 2014 року, яким відмовлено позивачу у виділенні земельної ділянки.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення Козинська селищна рада вважає те, що позивач, звернувшись з вищевказаним клопотанням не додав до нього належних графічних матеріалів, що передбачено вимогами Земельного кодексу України.

Разом з цим, у документах, які позивач вважає графічними матеріалами неможливо ідентифікувати бажане місця розташування земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до Козинської селищної ради з відповідним клопотанням не дотримано порядку звернення, який передбачений статтею 118 Земельного кодексу України, а отже суб'єктом владних повноважень оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Таку позицію Обухівського районного суду Київської області підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання щодо відведення земельної ділянки та як наслідок приймає відповідне рішення. Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до Козинської селищної ради із клопотанням про отримання безоплатно у власність земельну ділянку, орієнтованою площею 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва у межах смт. Козин Київської області.

З оскаржуваного рішення Козинської селищної ради № 5 від 05 серпня 2014 року "Про виконання рішення суду та розгляд заяви гр. ОСОБА_1" вбачається, що подане позивачем 09 квітня 2013 року клопотання щодо виділення відповідної земельної ділянки розглянуто суб'єктом владних повноважень повторно на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі № 372/4852/13.

Так, у відповідності до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Проте, в матеріалах справи відсутня постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року по справі № 372/4852/13, за результатами якої відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача.

В рішеннях судів попередніх інстанцій відсутні посилання на встановлення обставин попереднього звернення позивача до Козинської селищної ради та, як наслідок розгляд справи № 372/4852/13 Київським апеляційним адміністративним судом.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підставою відмови у виділенні ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано відсутність будь-яких даних про бажане місце розташування земельної ділянки, яку має намір приватизувати заявник.

Разом з цим, відповідачем зазначено, що з огляду на подані графічні матеріали з бажаним місцем розташування земельної ділянки, позначеною літерою "А" - Старообухівська траса без відображення площі, конфігурації та точного місця розташування (адреси або інших координат), у зв'язку з чим неможливо встановити відповідне місце розташування об'єкту - літера "А" згідно із Генеральним планом смт. Козин Київської області 1998 року, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Козинської селищної ради, детальному плану території смт. Козин Київської області та іншій містобудівній документації.

Тобто, зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що такі матеріали надавались позивачем.

Однак, будь-які схематичні зображення забудови населеного пункту та графічні матеріали, які додано позивачем разом із відповідним клопотанням на розгляд Козинської селищної ради в матеріалах справи відсутні, незважаючи на посилання суду апеляційної інстанції на перебування в матеріалах справи ксерокопії карти смт. Козин Обухівського району Київської області, яку було подано ОСОБА_1 разом із клопотанням про виділення земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанції не було досліджено всіх необхідних документів, на підставі яких Козинською селищною радою прийнято оскаржуване рішення № 5 від 05 серпня 2014 року.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.І. Маслій

Т.С. Розваляєва