Ухвала суду № 48856902, 12.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/800/40029/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014

у справі № 810/4201/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СП В.М.С." (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Осипюк Л.І., Іванова М.В.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.03.2011 № 0000052310 та № 0000042310.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою дослідження реального руху активів у рамках взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполісбудлюкс» (далі - ТОВ «Мегаполісбудлюкс»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, позов задоволено.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Мегаполісбудлюкс» були відображені у податковому обліку позивача відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів, а доводи Інспекції не спростовують реальності спірних операцій.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені контрольно-перевірочними заходами обставини щодо фіктивної діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс» та номінального оформлення первинних документів від його імені виключає податкові наслідки у вигляді податкового кредиту та валових витрат за операціями Товариства з цим контрагентом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Мегаполісбудлюкс» за період з 01.04.2009 по 01.08.2009, оформлену актом від 09.03.2011 № 76/23/21567930. За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000052310, згідно з яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 452 566 грн. (у тому числі 362 053 грн. за основним платежем та 90513,25 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 000042310 про донарахування Товариству податку на прибуток у розмірі 565 707,50 грн. (у тому числі 452 566 грн. за основним платежем та 113 141,50 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки Інспекції про фіктивний характер операцій з придбання платником товарно-матеріальних цінностей (інструментів та запасних частин для верстатів) у названого контрагента, що виключає добросовісність податкової вигоди платника за цими операціями.

На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на:

неперебування ТОВ «Мегаполісбудлюкс» за місцезнаходженням, неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента з причин його ліквідації у зв'язку з банкрутством;

відсутність у ТОВ «Мегаполісбудлюкс» майна, виробничих активів, транспортних засобів та трудової сили, об'єктивно необхідних для провадження реальної господарської діяльності та виконання задекларованих поставок в адресу платника;

підписання первинних документів від імені названого контрагента іншою особою, ніж його директором ОСОБА_3;

вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у кримінальній справі № 1-466/10, згідно з яким директора ТОВ «Мегаполісбудлюкс» ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого статтею 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 з даної справи вже було викладено правову позицію відносно того, що умовами формування у податковому обліку платника податкового кредиту та валових витрат є реальність господарської операції та наявність належних чином оформлених первинних документів, які відповідають критеріям повноти і достовірності та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг господарської операції та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним, заявленим постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

З урахуванням викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 з даної справи було зазначено про необхідність перевірки судом першої інстанції реального характеру діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс», дослідження фактичного руху активів на шляху їх поставки від названого постачальника до позивача у справі із встановленням умов транспортування та зберігання товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, його подальшого використання платником, з'ясування критеріїв вибору Товариством названого постачальника як контрагента.

Керуючись наведеними вказівками касаційного суду, суди встановили, що транспортування товару здійснювалося власними силами Товариства, що засвідчено подорожніми листами службових автомобілів (копії яких залучені до матеріалів справи); малогабаритність товару не вимагала залучення значних ресурсів до виконання розглядуваних операцій; придбані запчастини використовувалися платником у власній господарській діяльності з надання послуг з механічної зборки та відновлювального ремонту двигунів внутрішнього згорання, що підтверджується актами списання товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням цього суди зазначили, що неперебування контрагента за місцем реєстрації не спростовує реальності розглядуваних операцій, позаяк наведений факт не виключає можливість провадження суб'єктом господарювання діяльності, перебуваючи за іншою адресою.

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у кримінальній справі № 1-466/10, на який посилається Інспекція на обґрунтування правомірності оспорюваних нарахувань, також отримав належну правову оцінку у світлі спірних правовідносин. Адже частиною четвертою статті 72 КАС установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, наведена процесуальна норма встановлює обов'язковість для адміністративного суду фактів, викладених у вироку, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2011 у кримінальній справі № 1-466/10 аналізувалися виключно правовідносини ТОВ «Мегаполісбудлюкс» з його контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Фіделіті 77»; установлені у цьому вироку обставини не свідчать про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Мегаполісбудлюкс» як такої в цілому, а навпаки свідчать про укладення ТОВ «Мегаполісбудлюкс» угод з метою провадження посередницької торговельної діяльності. А відтак вказаний вирок не може слугувати підтвердженням схемного характеру взаємовідносин позивача із задекларованим контрагентом.

За відсутності належного спростування реального виконання господарської операції підписання первинних документів іншою особою ніж та, що значиться в установчих документах постачальника його керівником, не може слугувати самостійною підставою для визнання податкової вигоди необґрунтованої за відсутності інших фактів та обставин. Адже підписання документів неповноважною особою не виключає реальності виконання господарської операції. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, посилаючись лише на вказану обставину, та для доведення недобросовісності платника повинен надати підтвердження навмисних спільних дій учасників операції, її безтоварності та номінального оформлення з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію.

Як встановили суди, відомості про особу, якою підписано спірні документи від імені ТОВ «Мегаполісбудлюкс», відповідають даним про його директора в реєстраційних документах. Доказів того, що платникові було відомо про факт підписання документів неуповноваженою особою, або того, що платником не було проявлено розумної обачності при укладенні та виконанні господарських договорів Інспекцією не представлено. Під час здійснення господарської операції платник не повинен проводити експертизу підпису у первинних документів на предмет його автентичності.

За таких обставин суди на підставі висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій цілком правомірно задовольнили позов.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з установленими судами обставинами спору та наданою оцінкою доказів, а тому не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів з урахуванням того, що в силу частини першої статті 220 КАС перевстановлення обставин справи та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі № 810/4201/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак