Ухвала суду № 48856895, 12.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/800/13986/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (СПД ОСОБА_1)

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015

у справі № 807/2285/13-а

за позовом СПД ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Тячівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2013 № 0000551701/240/17-1 і № 0000561701/241/17-1, від 29.05.2013 № 0003491701/17-1 та № 000348171/1497/17-1.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015, у позові відмовлено. Ухвалені у справі судові акти мотивовані правомірністю донарахування платникові грошових зобов'язань з ПДВ та з податку на доходи фізичних осіб за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2013 № 0003491701/17-1 та № 000348171/1497/17-1, тоді як інші оскаржувані акти індивідуальної дії є відкликаними у процедурі адміністративного узгодження.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою СПД ОСОБА_1, в якій він просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що при встановленні обов'язку позивача зареєструватися платником ПДВ судами було помилково взято до уваги обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, а не обсяг операцій за 12 послідовних місяців 2010 року, як того вимагає зміст положень пунктів 305.1, 305.2 статті 305 Податкового кодексу України (далі - ПК).

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову перевірку дотримання СПД ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 04.03.2013 № 297/17-1/НОМЕР_1.

Під час цієї перевірки податковим органом виявлено факти врахування платником при визначенні оподатковуваного доходу витрат, які не підтверджені первинними документами та одержаним доходом, що призвело до недоплати СПД ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 5890,01 грн.

Також, за висновком Інспекції, позивачем не виконано обов'язку податкового агента з нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з виплаченого ОСОБА_2 доходу у вигляді орендних платежів за орендоване приміщення.

Наведені обставини (з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження) слугували підставою для нарахування Інспекцією позивачеві грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 5991,06 грн. за основним платежем та 1234,85 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2013 № 000348171/1497/17-1.

Крім того, Інспекцією було встановлено, що у період з квітня 2010 року по березень 2011 СПД ОСОБА_1 було отримано виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 304 430,59 грн., у зв'язку з чим з квітня 2011 року позивач повинен був зареєструватися платником ПДВ. Невиконання позивачем цього обов'язку стало підставою для збільшення СПД ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДВ на 95263,26 грн. за основним платежем та на 20366,55 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2013 № 0003491701/17-1, виходячи із суми одержаної платником виручки від продажу товарів у періоді, охопленому перевіркою.

Досліджуючи правомірність нарахування платникові оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ, суди об'єктивно послалися на положення пункту 181.1 статті 181 ПК, в силу яких у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Слід зазначити, що здійснене позивачем тлумачення наведеної норми ПК, згідно з яким 12 календарних місяців є періодом з січня по грудень відповідного звітного року, не ґрунтується на її змісті. Адже в порядку аналізованого законодавчого припису враховується сума оподатковуваних операцій платника за будь-які 12 послідовних місяців без прив'язки до початку звітного року.

Відсутні підстави й для застосування до спірних правовідносин положень пунктів 305.1, 305.2 статті 305 ПК, якими календарний рік з 1 січня по 31 грудня того ж року визначено базовим податковим періодом для фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 ПК будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

А відтак суди цілком об'єктивно погодилися з правомірністю оспорюваного нарахування по податку на додану вартість.

По епізоду, пов'язаному з невиконанням платником функцій податкового агента під час виплати фізичній особі - орендодавцю орендних платежів за орендоване приміщення, суд першої інстанції підтримав правову позицію відповідача по справі щодо наявності у позивача як орендаря обов'язку з утримання, нарахування та перерахування до бюджету податку з виплаченого орендодавцеві доходу, виходячи з установленого договором розміру орендної плати, а з часу оприлюднення рішення Тячівської міської ради від 01.02.2011 № 59 щодо мінімальної суми орендного платежу - виходячи з такого мінімального розміру.

Зазначений висновок суду першої інстанції платником в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувався, у зв'язку з чим у касаційного суду відсутні підстави для перегляду постанови Закарпатського окружного адміністративного суду у цій частині в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного підстави для скасування оскаржуваних судових актів зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 у справі № 807/2285/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак