Ухвала суду № 48856892, 12.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року м. Київ К/800/2018/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Маринчак Н.Є.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 2а/2570/3746/2012

за позовом приватного підприємства "Еверест" (далі - Підприємство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Гамрецького В.А., Мойсієнка В.М.,

відповідача - Філіпенко О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0002512320 та № 0002502320.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з недоведеності податковим органом порушення позивачем правил оподаткування, які б вплинули на стан його розрахунків з бюджетом, що виключає законність оспорюваних актів індивідуальної дії.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові з посиланням, зокрема, на те, що подані платником первинні документи не відображають реальних фактів господарської діяльності, а оформлені виключно з метою одержання бажаних для платника податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за 2011 рік, оформлену актом від 08.06.2012 № 923/22/31480476.

Під час цієї перевірки податковим органом зроблено висновок про фіктивність господарських операцій позивача з поставки товару контрагентам - товариству з обмеженою відповідальністю «ТПК Техмашпостач», приватному підприємству «Фірма Володар», товариству з обмеженою відповідальністю «Агенство Віасат», товариству з обмеженою відповідальністю «Маркон Груп Ко», що також є свідченням безтоварних операцій з придбання відповідного товару Підприємством у публічного акціонерного товариства «Кожухівське», у товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галс Агро». Також з посиланням на неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Солодка країна - К» поставок цукру в адресу позивача Інспекція не визнала податкові наслідки у вигляді сформованого Підприємством податкового кредиту за цією операцією.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0002512320, за яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 48632 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0002502320 про збільшення Підприємству грошового зобов'язання з ПДВ на 596 709 грн. за основним платежем та на 34760 грн. за штрафними санкціями.

Відхиляючи правову позицію відповідача у справі як неспроможну, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про те, що Інспекцією не доведено, яким чином операції з продажу позивачем товару (продуктів харчування) у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Техмашпостач», приватним підприємством «Фірма Володар», товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство Віасат» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Маркон Груп Ко» негативно вплинули на стан його розрахунків з бюджетом. Адже зазначені операції були включені позивачем до об'єкта оподаткування ПДВ з нарахуванням відповідної суми податкових зобов'язань; фактичне виконання цих операцій засвідчено договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними підписаними уповноваженими особами; кошти на оплату товару були перераховані названими покупцями на рахунок Підприємства у безготівковому порядку.

Заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, Інспекція послалася виключно на обставини, викладені в актах податкових перевірок цих контрагентів, щодо відсутності у них об'єктів оподаткування, наявності у цих контрагентів ознак фіктивного підприємництва та провадження ними протиправної діяльності.

Втім, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, висновки актів перевірок не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій; такі висновки самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Також наведені факти не можуть слугувати й спростуванням реальності операцій з придбання позивачем продуктів харчування у публічного акціонерного товариства «Кожухівське», у товариства з обмеженою відповідальністю «Собі» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галс Агро». Вказані операції є окремими юридичними подіями, які викликають самостійні, не пов'язані між собою наслідки у податковому обліку платника.

По епізоду за операціями Підприємства з придбання цукру у товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» суди також правомірно відхилили доводи Інспекції про безтоварний характер цих операцій з посиланням на фіктивність правовідносин названого постачальника та його контрагента (товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007»). Адже

правовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами господарювання не стосуються його операцій з Підприємством та не можуть впливати на податковий облік позивача у справі як сторонньої особи.

В силу частини другої статті 71 КАС тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган. У даному разі Інспекцією відповідних доказів по операціям позивача зі спірними контрагентами не представлено.

А відтак суди цілком об'єктивно визнали недоведеним висновок податкового органу про порушення платником правил оподаткування при відображенні таких операцій у податковому обліку Підприємства та правомірно задовольнили позов.

Доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових рішень, а свідчать лише про незгоду скаржника з наданою судами оцінкою доказів та установленими ними обставинами спору. Переоцінка ж доказів та перевстановлення обставин не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 2а/2570/3746/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак