Постанова № 4885542, 31.08.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

МЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року Справа № Б-39/109-07

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді І.С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді Т.В. Кравець,

при секретарі – Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

прокурора –Бартош Р.Г. за посвідченням № 197 від 29.09.2008р.,

боржника – Санжаревського Є.М. за довіреністю № 85/1-237-1 від 12.12.2008р., Очиченко О.Г. за довіреністю № 85/1-237-4 від 12.12.2008р.,

розпорядника майна - не прибув,

за участю представників - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові - Коваленко Д.С. за довіреністю № 6595/10/10-017 від 22.05.2009р., Безсмертна О.В. за довіреністю № 1653/10/10-017 , Міністерства фінансів України –Оніщук В.М. за довіреністю № 31-28030-02-2/19 від 25.09.2008р., НБУ –Зінченко Ю.В. за довіреністю ВМІ № 388523 від 03.07.2009р., ПАТ «Державний експортно-імпортний банку України»- Сизова Л.В. за довіреністю № 010-01/1680 від 25.03.2005р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1616Х/2-4) Спеціалізована податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, та апеляційну скаргу (вх. № 1880Х/2-4) Міністерство фінансів України, м. Київ, на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009р. у справі № Б-39/109-07,

за заявою ЗАТ «Торгівельний центр –2000», м. Харків,

до ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», м. Харків,

про визнання банкрутом, -

встановила:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, звернулась до суду з заявою у порядку ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій просила визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 158 409 995,02грн., у тому числі 103 758 456,16грн. заборгованості простроченого боргу за іноземним кредитом, 48 924 204,43грн. пені, нарахованої за невиконання зобов’язань за іноземним кредитом, 5 727 334,43грн. заборгованості за нарахованою комісією Кабінету Міністрів України за надання гарантій за іноземним кредитом.

20.05.2009 р. Спеціалізованою податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було надано клопотання вх.№14337 від 20.05.2009 р. про залучення в справі у якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України, Міністерства Фінансів України, Національного банку України та АТ «Укрексімбанк»; клопотання вх. №14338 від 20.05.2009р. про зобов’язання Національний банк України надати суду належним чином засвідчені копії заяв на переказ, а також інших заяв і документів, що можуть підтвердити витрати державного бюджету України на виконання кредитних угод, зобов’язати НБУ надати суду виписку про рух коштів на рахунках №35133300112, №35100300101, №35139300150 з 01.01.1998р. по 31.05.2007р., а також про зобов’язання Міністерство фінансів України та АТ «Укрексімбанк»надати суду належним чином засвідчені копії Узгодженого протоколу про реструктуризацію боргу України від 13.07.2001р. та Угоди від 16.12.2001р., а також письмові пояснення щодо прав та обов’язків ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе», Міністерства фінансів України, ВАТ «Укрексімбанк»та Державного казначейства України за вказаними документами; клопотання вх. №14341 від 20.05.2009 р. про зобов’язання ВАТ «Укрексімбанк»звернутись до іноземного кредитора Kreditanstalt Fuer Wiederaufbau (KWF) із запитом про надання інформації щодо стану виконання індивідуальних угод №F2101/25 та №F2101/25А з метою отримання інформації про суми, сплачені ВАТ «Укрексімбанк»на виконання вказаних кредитних угод та суми, сплачені Державою Україна як гарантом здійснення виплат на користь KWF для виконання гарантійного зобов’язання Уряду України №40-270/96 від 29.01.98 р.; клопотання вх. №14339 від 20.05.2009 р. про зобов’язання АТ «Укрексімбанк»надати суду письмові пояснення до пакету документів, що був наданий представником банку на виконання ухвали суду від 30.04.2009 року, зобов’язати ВАТ «Укрексімбанк»відобразити у письмових доводах суми заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе»і суми витрат державного бюджету України відповідно, підтверджуються SWIFT –повідомленнями, а які не можуть підтверджуватись ними з зазначенням причин такої неможливості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2009р. по справі № Б-39/109-07 (суддя Міньковський С.В.) у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України вх.№206 від 20.05.2009 р., клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вх.№14341 від 20.05.2009 р., вх.№14337 від 20.05.2009 р., вх.№14339 від 20.05.2009 р., вх.№14335 від 20.05.2009 р., заяви Державного казначейства України вх.№209 від 20.05.2009 р. відмовлено. Відмовлено у задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» суми у розміру 158 409 995,02грн.

Спеціалізована податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р., звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю та включити до реєстру вимог кредиторів суму заявлених грошових вимог на суму 158 409 995,02 грн., посилаючись на неповне з’ясування усіх обставин справи та на порушення норм чинного законодавства. Також, апелянт просив до початку розгляду справи - за участю, залучених господарським судом Харківської області ухвалою від 09.04.2009р. осіб - розглянути та вирішити по суті з винесенням відповідної ухвали, заявлені СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові 20.05.2009р., під час судового засідання, клопотання вх.№14337, вх.№14338, вх. №14341, вх.№14339, копії яких маються в матеріалах справи. Для чого, просив завчасно повідомити всіх залучених судом першої інстанції осіб повісткою.

Апелянт вказував, що в порушення положень ч. 1ст. 111-12 ГПК України судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказівкам зазначеним в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції та безпосередньо положенням, постанови Вищого господарського Суду України від 21.10.2008р., винесеної по справі №Б-39/109-07, а саме, не було надано належної оцінки наступним документам: листу Міністерства Фінансів України від 26.10.2007р. №31 -23020-07-27/22146; поданню Головного управління Державного Казначейства України у Харківській області від 30.10.2007р. за №3.1.-32/1617-4311, №3.1.-32/1618-4312, №3.1.-32/1619-4313; листу Міністерства Фінансів України від 21.02.2008р. за №31-28020-022-26/5360; листу Державного Казначейства України від 21.02.2008р. за №2.5-07/259-2984 з додатками.

Апелянт звертав увагу суду на те, що в рамках розгляду справи про банкрутство ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»- 21.10.2008р. Вищий господарський суд України своєю постановою задовольняючи касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові скасував рішення судів попередніх інстанцій, в яких вже були зроблені аналогічні помилкові висновки про те, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не може бути кредитором по даній справі. Разом з цим, як би судом касаційної інстанції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не, визнавалось кредитором - суд на підставі ст.107 ГПК України не прийняв би її касаційну скаргу до свого провадження та не розглядав би її по суті. Але, суд першої інстанції, вважаючи, що кредитором у справі про банкрутство щодо визнання вимог по кредитам, залучених державою під державні гарантії є органи державного казначейства, обґрунтовує вказаний зазначалось вище, оскільки судом першої інстанції не було у повній мірі досліджено характер спірних правовідносин, що є предметом розгляду заяви СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові у справі про банкрутство ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе», суб'єктний та кількісний склад учасників цих правовідносин, обсяг їх прав та обов'язків, і відповідно, коло нормативно-правових актів, що їх встановлюють - судом не взято до уваги, що використана ним постанова Кабінету Міністрів України №1002 була прийнята та підписана 14.12.1995р., у той час як, вже 21.06.2001р. президентом України було підписано, прийнятий Верховною Радою України Бюджетний Кодекс України положення якого по іншому регулюють спірні правовідносини, що виникають між юридичними особами та державою у випадку не виконання ними своїх зобов'язанні, по погашенню та обслуговуванню наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії.

Також, апелянт вказував, що судом першої інстанції при застосуванні положень постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. не враховано положення ч.2 Заключних положень Бюджетного Кодексу України де передбачено, що з моменту набрання чинності цього Кодексу інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, не суперечній йому. А також положення ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України де передбачено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються в частині, не суперечній положенням Конституції України, даного Кодексу та Закону України «Про державний бюджет». Так, згідно положень п.31 ч.1 ст.2, ч.1,ч.3 ст.9 Бюджетного Кодексу України зобов'язання по погашенню та обслуговуванню наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії відносяться до інших неподаткових надходжень. Згідно положень п.30 ст.23 Бюджетного Кодексу України - органами стягнення таких надходжень є податкові, митні та інші державні органи, яким у відповідності з законом надано право стягнення до бюджету таких надходжень, законодавець, приписами ч.1 ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визначив у 2007 році органи ДПС України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою по кредитах, залучених державою або під державні гарантії. Наведеному положенню кореспондують приписи п.11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»де передбачено, що державні податкові інспекції, серед іншого, виконують функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державний цільовими фондами за рахунок їх майна, що за своєю правовою природою є аналогом подання заяв про визнання грошових вимог до боржника у рамках розгляду справ про банкрутство, за наслідками якого можливо отримати задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника.

Положеннями ч.4 ст.17 Бюджетного Кодексу України встановлено, що у випадку невиконання юридичними особами своїх зобов'язань по погашенню - та обслуговуванню наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії інші гарантовані державою зобов'язання і стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених в строк податків та неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржника - що можливо-у рамках-розгляду справ про банкрутство.

В зв’язку з чим апелянт вважав, що виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин, а також із дійсного змісту норм, які суд першої інстанції не вірно застосовував, у зв'язку з тим, що ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»знаходиться на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, якій є належним та єдиним кредитором ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»по кредитах, залучених державою або під державні гарантії, який у передбачений законодавцем порядок та терміни, подав заяву з грошовими вимогами до боржника.

Апелянт завертав увагу на висновок суду першої інстанції про протиріччя ч.1 та ч.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , якого на думку апелянта не має, оскільки положення ч. 1 наведеного Закону встановлюють загальне правило та застосовуються до випадків виконання державою гарантійних зобов'язань коли угодою з позичальником не передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, а у разі якщо угодою з позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, невиконання або неналежне виконана позичальником таких зобов'язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами.

Міністерство фінансів України, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р., звернулось з апеляційною скаргою та поясненням до неї, в яких просило ухвалу суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення яким визнати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові кредитором та включити до реєстру вимог кредиторів суму заявлених грошових вимог на суму 158 409 995,02 грн., посилаючись на неповне з’ясування усіх обставин справи та на порушення норм чинного законодавства.

Апелянт зазначав, що суд першої інстанції, посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 14.06.2005р., не дослідив той факт, що Міністерство фінансів України не було стороною по даній справі, а тому Міністерство фінансів ніяким чином не могло надати обґрунтованих пояснень для спростування зазначених в постанові фактів.

Що стосується заборгованості за іноземними кредитами ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, апелянт звертає увагу суду на таке.

Згідно з п. 2 Положення про порядок одержання, використання і погашення іноземних кредитів, що надаються під гарантії Кабінету Міністрів України та Нацбанку, затвердженого Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України 27.08.1992 р., ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»(надалі - Укрексімбанк) є агентом Кабінету Міністрів України по залученню іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України.

В подальшому між Укрексімбанком і Кабміном України, представленим Міністерством фінансів України, 19.09.1996 р. була укладена агентська угода з додатками і доповненнями.

Апелянт вказував, що ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»надано кредити загальною сумою 41 845 500,00 марок або 21395 264,42 євро (далі-кредити), які використано у повному обсязі. Використання кредитів підтверджено повідомленнями іноземного кредитора. Кредити надано шляхом оплати 85% вартості контракту від 04.09.1997 р. № 804-057502295/276-03-97, укладеного ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»з фірмою AG»на загальну суму 73,0 млн. нім. марок або 37,3 млн. євро, на закупівлю двигунів, мастил моторних, охолоджуючої рідини та запчастин.

Кредити надано за рахунок коштів, залучених Укрексімбанком у рамках кредитної лінії консорціуму банків KFW на підставі Індивідуальних кредитних угод від 19.02.1998 р. № F2101/25 і від 03.12.1998 р. № F2101/25А з додатками як частини Базової Угоди з консорціумом банків KFW від 06.05.1992р. № F 2101 з додатками та доповненнями. Зобов'язання Укрексімбанку перед іноземним кредитором забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України від 29.01.1998 р. № 40-270/96.

Кредити надано «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе» Укрексімбанком на умовах кредитних угод від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182. Згідно з п. 13.3 вказаних кредитних угод ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»зобов'язується використати кредит на зазначені в кредитній угоді цілі, повернути кредит, сплатити обов'язкові попередні платежі, комісію за зобов'язання та відсотки, відшкодувати інші витрати за рахунок власної валютної виручки, а у разі її відсутності - виручки у будь-якій валюті, одержаної від здійснення господарської діяльності у порядку, визначеному пунктами 7-10 кредитних угод. Також сплатити плату за надання гарантії Кабінету Міністрів України та кредиту у порядку, визначеному пунктом 11 кредитних угод. Строки розрахунків за кредитними угодами закінчилися у серпні 2004 р.

Згідно з п. 8 зазначених кредитних угод комісія за зобов'язання нараховується на невикористану частину кредиту, починаючи від дати набуття чинності Індивідуальної кредитної угоди. Індивідуальні кредитні угоди від 19.02.1998р. № Р2101/25 та від 03.12.1998р. № F2101/25А набули чинності з дня їх підписання.

Відповідно до п. 9 кредитних угод від 05.02.1998р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182 дата першого погашення кредиту встановлюється через 6 місяців після середньозваженої дати поставки, але не пізніше 31.01.1999р. і 31.03.2000р. відповідно. Перший платіж за кредитними угодами відбувся 31.01.1999р. і 29.02.2000р. відповідно.

П. 10 зазначених кредитних угод визначений порядок нарахування та сплати відсотків, п. 11 встановлено порядок нарахування та сплати плати за надання гарантії та кредиту, а п. 12 встановлено порядок нарахування і сплати відсотків та пені за прострочені платежі.

Згідно з п. 13.3.5 кредитних угод від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182 позичальник зобов'язується укласти договір застави з кредитором для забезпечення своїх зобов'язань за кредитними угодами та здійснити нотаріальне посвідчення договору застави не пізніше 30 днів від дати підписання кредитних угод. ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»не виконано зобов'язання за кредитною угодою щодо укладення договору застави.

Загальна сума планових платежів з погашення та обслуговування кредиту становить 24746998,11 євро, у тому числі основний борг - 21 395 264,42 євро, відсотки - 3 036 961,91 євро, комісії за зобов'язання - 33 561,85 євро, відсотки за прострочення - 230 381,00 євро, витрати державного бюджету на конвертацію валюти, платежі до пенсійного фонду - 50 828,93 євро.

ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»станом на 31.12.2001р. зарезервовано коштів на рахунках, відкритих в Укрексімбанку, для здійснення планових платежів або погашено простроченої заборгованості перед державою за кредитами шляхом перерахування коштів до державного бюджету на суму 9537708,79 євро, у тому числі 18313292,47 нім. марок - за рахунок зменшення заборгованості внаслідок передачі державі права вимоги заборгованості за сільгосптехніку (відповідно до копій підтверджуючих документів Укрексімбанку та Державного казначейства. А також, відповідно до постанови КМ України від 29.05.2001 р. № 629 «Про розрахунки за сільськогосподарську техніку, постановлену у 1998-1999 р.р.»).

У зв'язку з невиконанням ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»зобов'язань за вказаними вище кредитними угодами в повному обсязі у товариства утворилась прострочена заборгованість перед державою, яка станом на 31.05.2007р. становить 16 048 822,68 євро. Станом на 01.05.2009р. сума зазначеної заборгованості не змінилась (Додаток розрахунок Міністерства фінансів щодо стану простроченої заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»перед державним бюджетом за період з 01.01.1998 р. по 31.05.2007 р.).

Крім того, планова сума плати за надання гарантії та кредиту становить 1 174 254,79 євро. Фактично позичальником сплачено 334 721,43 євро, у тому числі 642 847,30 євро - за рахунок зменшення заборгованості внаслідок передачі державі права вимоги заборгованості за сільгосптехніку. Прострочена заборгованість із зазначених платежів станом на 31.05.2007 р. склала 839 533,36 євро, у тому числі частина Укрексімбанку - 584 108,07 євро. На непогашену своєчасно суму заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»територіальні органи державного казначейства нараховують пеню.

Апелянт стверджував, що факт отримання кредиту відповідачем не заперечується, тому згідно вищевказаної норми обов'язок доведення того, що сума боргу за кредитом погашена - покладається на боржника. Відповідно до Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини. Підставою виникнення зобов'язань для Кабінету Міністрів України і ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»у кредитних відносинах є кредитні угоди від 05.02.1998 р. № 11/16-169 та від 30.11.1998 р. № 11/17-182.

Згідно з ч.2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»якщо угодою із позичальником передбачається зобов'язання з погашення та обслуговування іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, невиконання або неналежне виконання позичальником таких зобов'язань тягне за собою перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами.

В зв’язку з чим апелянт вважав, що зобов'язання ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»щодо погашення та обслуговування кредиту не залежать від витрат державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов'язань. Зокрема, реструктуризація у 2001 р. зовнішнього державного боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів не змінює обсяги та умови виконання зобов'язань позичальників за внутрішніми кредитними угодами, в тому числі і ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе».

Також апелянт вказував, що за результатами спільної роботи представників урядів Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Італії, Японії та Сполучених Штатів Америки та уряду України щодо розгляду звернення України про реструктуризацію боргу України, 13.07.2001 р. було прийнято протокольне рішення про реструктуризацію заборгованості України перед іноземними державами - кредиторами (далі - Протокол) (додається).

На підставі цього Протоколу, було укладено міжурядову угоду між урядом Федеративної Республіки Німеччина та урядом України (Міністерство фінансів України) про реструктуризацію заборгованості України, яка 06.12.2001 року вступила в силу (ст. 14 цієї Угоди) (далі - Угода).

Відповідно до зазначеної угоди Уряд Федеративної Республіки Німеччина реструктурує частину зовнішнього державного боргу України з погашення фінансових кредитів, застрахованих Федеративною Республікою Німеччина, наданих на підставі договорів, які укладено до 31.12.1998р., терміном погашення понад один рік, якщо термін несплачених платежів за такими кредитами настав до 19.12.2000 року чи настав або настане в період з 20.12.2000 року до 03.09.2002 року. Погашення заборгованості здійснюватиметься у відповідності до двосторонніх угод з країнами - кредиторами вісімнадцятьма рівними послідовними частинами кожні півроку, починаючи 30.04.2005р. та закінчуючи 31.10.2013 р. Перерахування сум, що реструктуруються відповідно до угоди, з німецьких марок у євро відбувається на базі курсу, що був встановлений Радою Європейського Союзу на 31.12.1998р.

Враховуючи, що ця Угода укладалася між урядами країн (ФРН та України) в котрій не визначалися права та обов'язки окремих юридичних осіб - ця Угода стосується боргових зобов'язань держави України за кредитами наданими під державні гарантії, що виникли у зв'язку з їх гарантуванням Україною та подальшим неповерненням третіми особам, і застрахованими ФРН, тому права та обов'язки ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе», АТ «Укрексімбанк»та Державне казначейство України в узгодженому протоколі про реструктуризацію боргу України від 13.07.2001р. та міжурядовій угоді від 06.12.2001р. не встановлені, а тому не мають ніякого відношення до зазначених юридичних осіб.

На думку апелянта, реструктуризація у 2001р. зовнішнього державного боргу України в рамках Паризького клубу кредиторів не змінює обсяги та умови виконання зобов'язань позичальників за внутрішніми кредитними угодами, в тому числі і ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе».

Агентською угодою від 19.09.1996р. (додається), укладеною Кабінетом Міністрів України (надалі - Уряд) в особі Міністерства фінансів України, та акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»(надалі - Банк), Урядом доручено Банку виконувати агентські функції по залученню зовнішніх кредитів та наданню позичальникам внутрішніх кредитів, повернення яких іноземним кредиторам гарантовано Кабінетом Міністрів України (п. 2.2. ст. 2 Агентської угоди). Статтею 4 Агентської угоди передбачені права та обов'язки акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»щодо виконання агентських функцій.

ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»подав відзив на апеляційні скарги, в якому вважав ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009р. у справі №Б-39/109-07 законною та обґрунтованою і проси залишити її без змін, а апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу Міністерства фінансів України залишити без задоволення.

Боржник пояснював, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України" від 14.12.1995р. №1002 постановлено органам державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості з цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені в порядку претензійно-позовного провадження (ст.21 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік").

Відповідно до ст.21 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" органи державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.

Діючим законодавством орган стягнення визначений, як орган державної служби, уповноважений здійснювати заходи із забезпечення погашення боргу у межах компетенції, встановленої законами.

Проте, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»від 14.12.1995р. №1002 постановлено Міністерству фінансів України доручати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцевим фінансовим органам звертатися до арбітражних судів із заявами про порушення справ про банкрутство юридичних осіб України - позичальників іноземних кредитів, одержаних під гарантії Уряду України, у разі неможливості виконання ними зобов'язань, передбачених умовами кредитних угод, та стягнення у безспірному порядку заборгованості за цими кредитами.

Боржник вказував, що наведене свідчить про повноваження податкового органу як органу стягнення в позовному або претензійному провадженні, в процедурі банкрутства заявником - кредитором щодо визнання даного виду вимог чітко визначені місцеві фінансові органи Міністерства фінансів, тобто органи державного казначейства.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові в обґрунтування тверджень щодо порушення судом норм матеріального права, які нібито призвели до неправильного прийняття рішення по справі, посилається, зокрема, на норми Бюджетного кодексу: ст.1, п.11, п.20, п.30, п. 31 ч.1 ст. 2, ч.2 ст.4, ст.9, ч.4 ст.17, а також, звертає увагу суду на положення п.3.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, посилання апелянта на положення абз.2 п.3.1. та п.п. 3.1.1. зазначених Рекомендацій має загальний характер та є додатковим підтвердженням правомірності прийнятого рішення судом першої інстанції.

Так, згідно п.п.3.1.1 Рекомендацій, кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Але враховуючи той факт, що представництво інтересів держави може здійснюватися низкою держаних органів, суд повинен чітко визначити належного кредитора. У даному випадку положення, на яке посилається апелянт, відповіді на поставлене питання не дає.

Крім того, згідно п.3.1.2. вказаного Роз'яснення, кредиторами у розумінні Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»можуть бути органи державної податкової служби та інші державні органи, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, органи державної податкової служби, як це випливає зі змісту зазначеного вище положення, виступають кредиторами, якщо вони здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів. Це, в свою чергу, ще раз підтверджує правомірність застосування судом постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»від 14.12.1995р. №1002.

Боржник звертав увагу на необґрунтоване твердження СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про суперечність постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995 р. Бюджетному кодексу України, оскільки наведені норми Бюджетного кодексу носять загальний характер, і при застосуванні разом з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»підтверджують позицію господарського суду Харківської області.

Крім того, ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає органи державної податкової служби в якості кредитора у випадку здійснення ними функції контролю за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто вимоги до боржника щодо податкового боргу, у зв'язку з чим СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові не є належною стороною по даній справі.

Так, п.31 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України передбачено визначення поняття платежу, а ч.1 та ч.3 ст.9 даного Кодексу визначають класифікацію доходів бюджету. Те, що п.п 4) ч.3 ст.9 передбачено, що неподатковими надходженнями визнаються, зокрема, інші неподаткові надходження, не означає, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків, застосовуючи норми діючого законодавства. Посилання апелянта на п.30 ст.2 Бюджетного кодексу, яким визначається поняття органу стягнення, також не може слугувати обґрунтуванням суперечності Бюджетному кодексу Постанови КМУ № 1002 від 14.12.1995 р.

Що ж стосується ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України, то тут йде мова про механізм стягнення заборгованості у порядку, передбаченому законом, що означає що Бюджетний кодекс України сам по собі не регулює порядок стягнення такої заборгованості.

Боржник пояснював, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові у своїх доводах стверджує, що Вищий господарський суд своєю постановою від 21.10.2008 р., задовольняючи касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові скасував рішення попередніх інстанцій, в яких вже було зроблено аналогічні помилкові висновки про те, що СДПІ не може бути кредитором по даній справі. Проте апелянт у своїй скарзі не зазначив, що касаційні вимоги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові були задоволені не з тих підстав, що суди попередніх інстанцій визнали СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові неналежним кредитором, а зовсім з інших. Тобто, у Вищого господарського суду при винесенні зазначеної вище постанови не виникало сумніву щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права стосовно визнання СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові неналежним кредитором по справі.

Боржник вважав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиріччя ч.1 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ч. 2 вказаної статті. Так, ч.1 ст.16 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»передбачено перехід права вимоги до держави у випадку «виконання державою гарантійних зобов'язань перед іноземними кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів Державного бюджету України». Натомість ч.2 вказаної статті передбачено «перехід до держави права стягнення простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою зобов'язань за такими кредитами».

Боржник завертав увагу на те, що у справах № 42/299-05, 04/309-04 було встановлено, що відповідно до Акту про зарахування заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»перед державою № 071-211-1 від 22.11.2001 р., прострочена заборгованість Товариства перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998 №11/16-169 та від 30.11.1998 №11/17-182, зменшується на суму 33980649,00 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ на визначену дату становить 18956139,77 німецьких марок. Як зазначено у п.3 цього Акту, Товариство відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139,77 німецьких марок (станом на 01.01.2002р. - 9692121 Євро) як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами. Судами встановлено, що документально підтверджені витрати державного бюджету станом на 01.10.2005 р. складають 7763784,60 Євро. Тобто, сума заліку за Актом №071-211-1 від 22.11.2001 р., з урахуванням самостійно сплачених ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»сум, поглинає розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою та під державні гарантії. (Постанова Вищого господарського суду від 05.03.2008 р. по справі №42/299-05). Станом на 31.05.2007 р. дана сума не змінилася.

ВАТ «Державний експортно-імпортний банку України»подав пояснення, в якому повідомляв, що згідно з умовами кредитних угод від 05.02.1998р. № 11/16-169 та від 30.11.1998р. № 11/17-182, укладених між АТ «Укрексімбанк», яке діяло від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України, та ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе», зазначене підприємство отримало кредити в рамках німецької кредитної лінії під гарантію Кабінету Міністрів України в сумах відповідно 22797000,0 нім. марок та 19048500,0 нім. марок для закупівлі дизельних двигунів виробництва фірми «Дойц АГ», ФРН, мастил моторних, охолоджувальної рідини та запасних частин. Строк погашення зазначених кредитів закінчився відповідно 31.07.2003р. та 27.08.2004р.

Згідно з Угодою, укладеною 06.12.2001р. між Урядом України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина, щодо реструктурування частини зовнішнього державного боргу, повернення якого гарантовано Україною, було реструктуровано частину заборгованості по основному боргу за наданими ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»іноземними кредитами у загальній сумі 12 837 158,65 євро, що утворилася за період з 2000 по 2002 роки. Платежі іноземному кредитору з погашення реструктурованого боргу розпочались у 2005 році та виконуються безпосередньо Міністерством фінансів України за рахунок бюджетних коштів без залучення АТ «Укрексімбанк». У зв'язку з тим, що АТ «Укрексімбанк»не здійснює облік витрат державного бюджету, пов'язаних з погашенням реструктурованого боргу, банк не має у своєму розпорядженні інформації щодо загальної суми витрат державного бюджету станом на 31.05.2007р. за кредитами, наданими ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе».

Стосовно окремої розбивки на частки загальної суми заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»перед державою за кредитами, інформуємо, що при відшкодуванні позичальником витрат державного бюджету АТ «Укрексімбанк»отримувало 8\УІРТ-повідомлення без розбивки суми переказу у розрізі заборгованості по основному боргу, по комісіях, по відсотках, по конвертації валют та їх закупівлі тощо. Державне казначейство України також надавало АТ «Укрексімбанк»листи з інформацією про суми, що відшкодовані позичальником державному бюджету, без зазначеної розбивки. Крім того, повідомляємо, що на АТ «Укрексімбанк», як фінансового агента Кабінету Міністрів України, не були покладені обов'язки щодо нарахування та обліку заборгованості по пені. Таким чином, АТ «Укрексімбанк»може надати розбивку заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»перед державою за кредитами лише у розрізі суми заборгованості перед державою по платежах, пов'язаних з виконанням зобов'язань перед іноземним кредитором, та суми заборгованості по платі Кабінету Міністрів України за надання гарантії та кредиту, які наведені вище.

Клопотання СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про витребування додаткових документів за вх. № 4767, вх. 4766 та № 4768 від 14.07.2009р., було задоволено ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2009 р.

В судовому засіданні 26.08.2009 р. представник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові заявив усне клопотання про відкладенні розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та додатково наданими матеріалами.

Представники боржника заперечували проти задоволення клопотання апелянта посилаючись на те, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові навмисно затягує судовий процес. ЇЇ звернення з такою кількістю клопотань свідчить не про її бажання з’ясувати обставини справи, а про затягування судового процесу у справі про банкрутство ВАТ „ХТЗ”, що зачіпає інтереси інших кредиторів по справі, вимоги яких рахуються в реєстрі вимог кредиторів. Крім того, на протязі тривалого часу господарські суди у позовному провадженні досліджували взаємовідносини між сторонами, і в цей період кредитор не надавав документи, необхідні для вирішення спору.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду розглянувши дані усні клопотання, прийшла до висновку відмовити в їх задоволені, оскільки вони є безпідставними так як дана справа знаходилася в господарському суді апеляційної інстанції з 06.07.2009 р., представники апелянта неодноразово ознайомлювалися з матеріалами справи, і документів, що знаходяться в матеріалах справи достатньо для всебічного та об’єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 26.08.2009 р. Харківським апеляційним господарським судом було оголошено перерву до 14-30 години 26.08.2009 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників апелянта, кредиторів, боржника та прокурора перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що під час розгляду справи господарським судом Харківської області було з’ясовано, що між ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»та фірмою AG»(Федеративна Республіка Німеччина) було укладено контракт №804-05750295/276-03-97 від 04.09.1997р., згідно якого ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»отримує дизельні двигуни, масло моторне, охолоджуючу рідину та комплект запасних частин та інструменту згідно додатку до договору №1.

Контракт був укладений сторонами на підставі Міжурядових угод між Федеративною Республікою Німеччина та Україною про відкриття міжнародної кредитної лінії та з урахуванням вимог цієї кредитної лінії.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.1998р. №78, Кабінетом Міністрів України 29.01.1998 р. було надане гарантійне зобов’язання №40-270/96, відповідно до якого Кабінет Міністрів України гарантував KFW-банку у разі невиконання позичальником - Державним експортно-імпортним банком України (фінансовим агентом Кабінету Міністрів України) своїх платіжних зобов’язань, відповідно до базової угоди та індивідуальних кредитних угод, здійснити виплати на користь KFW-банку за першою його вимогою.

Після чого, між ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»та Державним експортно-імпортним банком України, який діяв від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України (агентська угода від 19.09.1996р.), було укладено дві кредитні угоди, а саме: кредитна угода №11/16-169 від 05.02.1998р. на суму кредиту у розмірі 22797000,00 німецьких марок (відповідно до доповнення №1 від 12.07.2002р. у розмірі 11 655 921,00 євро); кредитна угода №11/17-182 від 30.11.1998р. на суму кредиту у розмірі 19048500,00 німецьких марок (відповідно до доповнення №1 від 12.07.2002р. у розмірі 9 739 344,00 євро).

Загальна сума кредиту, наданого ВАТ «ХТЗ ім. С.Орджонікідзе»склала 41 845 500,00 німецьких марок або 21 395 265,00 євро. Дані кредити було надано в рамках вказаних кредитних угод шляхом оплати 85% загальної вартості зовнішньо-торгівельного Контракту, за умови надання гарантії Кабінетом Міністрів України.

Суму заборгованості за кредитними угодами було частково погашено шляхом здійснення взаємозаліку між боржником та Міністерством Фінансів України (акт №071-211-1 від 11.11.2001р.).

Відповідно до п.19.1 вказаних кредитних угод спірні питання, які виникають за кредитною угодою, розглядаються згідно з чинним законодавством України в арбітражному суді.

Згідно з ч.2 ст.4-1 ГПК України, господарський суд розглядає справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого ГПК України, з урахуванням особливостей Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зазначена норма визначає органи державної податкової служби в якості кредитора у випадку здійснення ними функції контролю за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), тобто вимоги до боржника щодо податкового боргу.

Відповідно до постанови КМ України «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України»від 14.12.1995р. №1002, ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», органи державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові неодноразово зверталася з до суду з позовами про стягнення з боржника, ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», спірної заборгованості, яка виникла за спірними угодами.

А саме, по справі № 13/265-03 за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», м. Харків, треті особи на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог: ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»«Укрексімбанк»та відділення Державного казначейства України, про стягнення спірної заборгованості за спірними угодами, рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2003 р. було відмовлено у задоволенні позову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2004 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2004 р. вказане рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2003 р. було залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 03.11.2004 р. було відмовлено у порушенні касаційного перегляду постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2004 р. по справі № 13/265-03.

По справі № №04/309-04 за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», м. Харків, треті особи на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог: ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»«Укрексімбанк»та відділення Державного казначейства України, про стягнення спірної заборгованості за спірними угодами, рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2005 р. було відмовлено у задоволенні позову СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2005 р. вказане рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2005 р. було залишено без змін. У постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2005 р. у справі №04/309-04 зазначено, що судами з достовірністю встановлено, а позивачем та прокуратурою не спростовано обставини зарахування відповідачу заборгованості перед державою за іноземними кредитами у сумі 9692121,00 євро і самостійної сплати товариством 69 266,00 євро та обумовлене цим погашення цією загальною сумою фактичних витрат держави по простроченій заборгованості за іноземними кредитами станом на 01.06.2004р. у сумі 9 677 873,16 євро. Тобто, сума затвердженого Мінфіном України зарахування повністю поглинала розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою під державні гарантії, що вказує на необґрунтованість вимог СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2006 р. по справі № 42/299-05 за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе», треті особи на боці позивача, які не заявляють самостійних вимог: 1.ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»«Укрексімбанк», 2. Міністерство фінансів України; 3. Державне казначейство України про стягнення 20318447,61 грн. було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача за рахунок його активів борг по простроченій заборгованості за період з 01.06.2003 р. по 01.05.2005р., за кредитами, залученими державою та під державні гарантії.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2008 р. по справі №42/299-05 залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р., тобто, вказані рішення набрали законної сили і є обов’язковими на всій території України.

При розгляди справи № 42/299-05 встановлено, що відповідно до акту про зарахування заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе»перед державою №071-211-1 від 22.11.2001р., прострочена заборгованість ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе»перед державою за кредитами, наданими відповідно до кредитних угод від 05.02.1998р. №11/16-169 та від 30.11.1998р. №11/17-182, зменшується на суму 33980649,00 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ на визначену дату становить 18956139,77 німецьких марок. Як зазначено у п.3 цього акту, ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе»відображає в бухгалтерському обліку суму 18956139,77 німецьких марок (станом на 01.01.2002р. –9 692121 євро) як погашення кредиторської заборгованості перед державою за кредитами. Судами встановлено, що документально підтверджені витрати державного бюджету станом на 01.10.2005 р. складають 7 763 784,60 євро. Тобто, сума заліку за актом №071-211-1 від 22.11.2001р., з урахуванням самостійно сплачених ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе» сум, поглинає розмір фактичних витрат бюджету по заборгованості за кредитами, залученими державою та під державні гарантії.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Згідно інформації ВАТ «Державний експортно-імпортний банк»після проведення зарахування заборгованості ВАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе»перед державою за актом №071-211-1 від 22.11.2001р. ніякі платежі не проводилися.

З урахування вищевикладеного, слід зазначити, що при новому розгляді даної справи господарським судом Харківської області було надано належну оцінку листу Міністерства Фінансів України від 26.10.2007р. №31 -23020-07-27/22146; поданню Головного управління Державного Казначейства України у Харківській області від 30.10.2007р. за №3.1.-32/1617-4311, №3.1.-32/1618-4312, №3.1.-32/1619-4313; листу Міністерства Фінансів України від 21.02.2008р. за №31-28020-022-26/5360; листу Державного Казначейства України від 21.02.2008р. за №2.5-07/259-2984 з додатками.

З врахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про включення до реєстру вимог кредиторів ВАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе»м. Харків суми у розміру 158 409 995,02грн.

Крім того, апелянт просив повністю скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р. по справі № Б-39/109-0, в тому числі і в частині відмови у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України вх.№206 від 20.05.2009 р., клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові у задоволенні клопотань вх.№14341 від 20.05.2009 р., вх.№14337 від 20.05.2009 р., вх.№14339 від 20.05.2009 р., вх.№14335 від 20.05.2009 р., та заяви Державного казначейства України вх.№ 209 від 20.05.2009 р.

Беручи до уваги те, що нормами процесуального законодавства не визначено оскарженні в апеляційному порядку відмов щодо задоволення клопотань або заяв сторін у справі, у зв’язку з чим апеляційне провадженні в цій частині вимог апелянтів підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Міністерство фінансів України не зверталося до боржника з кредиторськими вимогами і не просив суд визнати його кредитором, тому, в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», воно не є стороною у справі, а є учасником провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи, що відповідно до ст. 91 ГПК України подавати апеляційну скаргу мають право тільки сторони у справі та прокурор, тому Міністерство фінансів України не має право звертатися з апеляційною скаргою по даній справі.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р. по справі № Б-39/109-07 прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для її скасування відсутні, у зв’язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Заперечення викладені в апеляційних скаргах є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пунктом 1-1 статті 80, статтями 99, 101, п. 1 ст.103, статтями 105, 106 ГПК України колегія суддів, -

постановила:

1. Відмовити у задоволені усного клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про відкладення розгляду справи.

2. Припинити апеляційне провадження в частині відмови у задоволенні клопотання Міністерства фінансів України вх.№206 від 20.05.2009 р., клопотань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові у задоволенні клопотань вх.№14341 від 20.05.2009 р., вх.№14337 від 20.05.2009 р., вх.№14339 від 20.05.2009 р., вх.№14335 від 20.05.2009 р., та заяви Державного казначейства України вх.№ 209 від 20.05.2009 р.

3. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу Міністерства фінансів України, м. Київ, залишити без задоволення.

4. Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.05.2009 р. по справі № Б-39/109-07 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом місяця до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.С. Карбань.

Суддя Л.М. Бабакова.

Суддя Т.В. Кравець.

Повний текст постанови підписано 27.08.2009р.