Ухвала суду № 48848966, 18.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/303/2015(м)

265/1185/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Гришина Г.А., Сєдих А.В.

секретаря Меляник К.В.

за участю прокурора Сухаревої О.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполі кримінальне провадження №12014050290000295 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 1 липня 2015 року, якою кримінальне провадження щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Маріуполя, громадянина України, раніше не судимого, працюючого в ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» заступником начальника цеха, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі ст.47 КК України, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, з передачею останнього на поруки трудовому колективу,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно ухвали, 14 вересня 2014 року, приблизно о 16 годині, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем КІА Маджентік, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїзній частині вулиці Зої Космодемянської з боку вулиці Московської в напрямку вулиці Пашковського в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, під'їжджаючи до перехрестя нерівнозначних доріг вулиці Зої Космодемянської та проспекту Перемоги в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» і п.16.11 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху», проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, не переконавшись у безпеці своїх дій, не надавши перевагу мотоциклу Хонда НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по проїзній частині проспекту Перемоги зі сторони вулиці Межової в напрямку вулиці Орджонікідзе, поновив рух у вищевказаному напрямку, виїхав на нерівнозначне перехрестя, де скоїв зіткнення з мотоциклом Хонда.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної події водієві мотоциклу Хонда НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми садна обличчя, струсу головного мозку, травматичного пульпіту перших зубів нижньої щелепи праворуч і ліворуч з гематомами м'яких тканин, закритий компресійний перелом 6-7-го грудних хребців, набряку м'яких тканин в області правого гомілкового суглоба, закритого перелому таранної і п'яткової правої стопи, обширні садна тулуба і кінцівок, садна грудної клітки, лівого плечового суглоба, лівого передпліччя обох костей, обох колінних суглобів, які у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати як незаконну та необгрунтовану. Посилається на ті обставини, що впродовж як досудового розслідування так й судового розгляду обвинувачений перед ним не вибачився, не намагався навіть частково відшкодувати завдану шкоду у будь-який спосіб, що свідчить про відсутність щирого каяття з боку останнього. Також зазначає, що ОСОБА_3 фактично є керівником трудового колективу, якому його передано на поруки, що виключає можливість впливу трудового колективу на поведінку обвинуваченого, унеможливлює та робить формальним здійснення заходів виховного характеру, а тому правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, на його думку, відсутні.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який вважав судове рішення законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, думку прокурора про необхідність скасування ухвали суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.44 КК України, ст.ст.285,286 КПК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яке здійснюється судом.

Згідно ст.47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Ухвалюючи судове рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та передачу його на поруки трудовому колективу, суд першої інстанції послався на те, що останній, який дійсно вчинив злочин середньої тяжкості та до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро покаявся.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися.

Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття.

Але матеріали провадження не містять будь-яких об'єктивних даних на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченого, окрім формального визнання своєї провини. ОСОБА_3 не висловлював жалю потерпілому ОСОБА_1, не вибачився перед ним, у будь-який спосіб не намагався відшкодувати завдану злочином шкоду останньому, який став інвалідом, та допомогти у лікуванні. Зазначені обставини підтвердив потерпілий під час апеляційного розгляду та фактично не заперечував й навіть не намагався їх спростувати сам обвинувачений, що свідчить про його небажання виправити ситуацію, яка склалася, та відсутність щирого (дієвого) каяття з його боку, як обов'язкової правової підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України.

За таких обставин висновок суду про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку передачею його на поруки трудовому колективу, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону, а доводи апеляційної скарги потерпілого про це є слушними.

В контексті зазначеної поведінки та ставлення до потерпілого з боку обвинуваченого ОСОБА_3 заслуговують на увагу також й доводи апелянта про відсутність реальної можливості впливу трудового колективу на поведінку обвинуваченого, який є його керівником, та формальне здійснення заходів виховного характеру до нього, про що судом першої інстанції вже приймалося відповідне рішення.

У зв'язку з викладеним, на підставі ст.ст.407,415 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити докази у кримінальному провадженні та ухвалити рішення по ньому, так як розгляд провадження по суті є виключно компетенцією суду першої інстанції.

При новому розгляді у суді першої інстанції необхідно врахувати зазначене, повно, об'єктивно та всебічно дослідити обставини провадження, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 1 липня 2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у тому ж суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області