Постанова № 4884709, 21.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.09Справа №2а-6276/09/1/0170 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М. за участю представників позивача Доценко Н.В., Єлеонської В.І., представника відповідача ТарасенкоО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Закрите акціонерне товариство "Сімкомунсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.10.2008 року № 00173715-0/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2009 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 травня 2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позов повністю підтримали та пояснили, що ДПІ у ум. Сімферополі АР Крим 15.10.2008 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання зі штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на прибуток у розмірі 4362,90 гривень, нарахованих у звязку з несвоєчасною сплатою податку на прибуток в бюджет.

Проте представники позивача не погоджуються з нарахованими фінансовими санкціями, посилаючись на сплив строку давності стосовно стягнення зазначеної заборгованості, оскільки актом за ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зобовязання виникли у 2001 році.

Також представники позивача зауважили, що Актом перевірки від 10.10.2008 року встановлена несвоєчасна сплата податку на прибуток за 2 квартал 2001 року, тоді як за декларацією з податку на прибуток за 1 півріччя 2001 року прибуток у позивача взагалі відсутній, та навпаки задекларовано збитки на суму 301,7 тис. гривень. Договір від 31.05.2001 року № 14/24/1, на який посилається відповідач в акті перевірки, як на підставу податкового зобовязання, є договором про розстрочку та не містить зобовязання з податку на прибуток.

Крім того представники позивача звернули увагу суду на те, що 16.06.2005 року ухвалою Господарського суду АРК відкрито провадження по справі про банкрутство ЗАТ "Сімкомунсервіс", у встановлений законодавством термін вимоги від всіх кредиторів були заявлені, з 19.12.2005 року стосовно позивача розпочато процедуру санації, протягом якої погашалися борги товариства та 19.06.2008 року вся заборгованість ЗАТ "Сімкомунсервіс" перед кредиторами була погашена, провадження по справі про банкрутство закрито.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала та пояснила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки працівниками ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 10.10.2008 року проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету ЗАТ "Сімкомунсервіс" і встановлена несвоєчасна сплата податку на прибуток за 2 квартал 2001 року, за результатами перевірки складено акт, а на підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2008 року № 00173715-0/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 4362,90 гривень.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Сімкомунсервіс" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом - 13778729, зареєстрованою 27.10.1995 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 436480 (а.с. 5).

Таким чином, судом встановлено, що ЗАТ "Сімкомунсервіс"являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Пунктом 11 статті 11 зазначеного закон встановлено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підстави проведення документальних невиїзних перевірок визначені п.1. ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ це перевірка поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Крім того, згідно з п. 8.2. Регламенту адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації № 62 від 09.02.2006 року, документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість. Для проведення невиїзної документальної перевірки платники податків або їх представники можуть запрошуватися до органу державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків). Невиїзна документальна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби, в якому платник податків стоїть на обліку.

Відповідно до пп. 1.3. п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205 за результатами проведення виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства субєктами господарювання.

Судом установлено, що 09.10.2008 року державним податковим інспектором ДПІ у м. Сімферополі АРК проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ "Сімкомунсервіс" своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за 2 квартал 2001 року, за результатами якої був складений акт від 10.10.2008 року № 7484/151/13778729 (далі Акт).

Відповідно до Акту, вищевказаною перевіркою виявлені порушення ЗАТ "Сімкомунсервіс" пункту п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року , п.п.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року у вигляді несвоєчасної сплати податку на прибуток за договором від 31.05.2001 року в сумі 8725, 80 гривень у граничний термін його сплати 11.09.2002 року. За Актом перевірки, дата фактичної сплати податкового зобовязання 31.05.2005 року, тобто з затримкою у 993 календарні дні від граничного строку сплати.

Зазначений акт був отриманий позивачем, про що свідчать підписи посадових осіб ЗАТ "Сімкомунсервіс"

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, п. п. 5.3.1 п.5.3 статті 5 якого зазначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду (п.16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року).

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За результатами Акту про результати невиїзної документальної перевірки від 10.10.2008 року № 7484/151/13778729 ( було складено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2008 року № 00173715-0/0, в якому вказано, що на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за що на ЗАТ "Сімкомунсервіс" було накладено штраф у розмірі 50 % від суми боргу 4362,90 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення від 15.10.2008 року № 00173715-0/0 було отримано позивачем 27.10.2008 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Згідно з висновками Акту, перевіркою своєчасності сплати податку на прибуток на 2 квартал 2001 року виявлені порушення ЗАТ "Сімкомунсервіс" пункту п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 року, п.п.5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року у вигляді несвоєчасної сплати податку на прибуток за договором від 31.05.2001 року в сумі 8725, 80 гривень у граничний термін його сплати 11.09.2002 року. За Актом перевірки, дата фактичної сплати податкового зобовязання 31.05.2005 року, тобто з затримкою у 993 календарні дні від граничного строку сплати.

З такими висновками та доводами відповідача не погоджується суд з наступних підстав.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення якого до позивача застосовано штраф, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

А п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено обовязок платника податку на прибуток підприємств сплатити податок за звітний період відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

При цьому статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено об'єктом оподаткування - прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Отже, судом встановлено, що для відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств платник податку, по-перше, повинен мати у відповідному періоді обєкт оподаткування прибуток, по-друге, повинен задекларувати цей прибуток та суму податку на прибуток у відповідній декларації, по-третє, повинен несвоєчасно сплатити суму задекларованого податку на прибуток.

Виходячи з Акту перевірки, який став підставою застосування до позивача штрафних санкцій період, за який виникло податкове зобовязання 2 квартал 2001 року, а документ, що став підставою його виникнення договір про розстрочення № 14/24-1 від 31.05.2001 року, у той же час, як зазначалося раніше, обовязковою умовою відповідальності позивача повинна бути узгоджена ним сума податкового зобовязання з податку на прибуток у податковій декларації.

Судом досліджені в судовому засіданні документи податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств за 2-ге півріччя 2001 року та встановлено, що в декларації про прибуток підприємства за 2-ге півріччя 2001 рок , яка була надана позивачем до податкового органу сума податкового зобов'язання взагалі не задекларована. Натомість задекларовано відємне значення обєкта оподаткування, що переноситься на наступні періоди.

Отже, ЗАТ "Сімкомунсервіс" у 2-му кварталі 2001 року не тільки не декларував податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств, а навпаки мав відємне значення обєкта оподаткування, тобто не мав жодного обовязку перед податковим органом стосовно своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання за цей період.

Крім того, судом досліджено зміст договору розстрочення № 14/24-1 від 31.05.2001 року, який визначено в Акті перевірки як підстава зобовязання з податку на прибуток позивача в сумі 8725,80 гривень та встановлено, що договір містить умови надання ДПІ в м. Сімферополі ЗАТ "Сімкомунсервіс"розстрочення сплати податкового боргу з січня 2000 року по грудень 2004 року по таким видам податків, зборів, обовязкових платежів: ПДВ, податок на транспорт, комунальний податок, земельний податок, збір за забруднення навколишнього природного середовища. У цьому переліку відсутні будь-які зобовязання ЗАТ "Сімкомунсервіс" з податку на прибуток підприємств, по яким би надавалося розстрочення їх сплати, отже висновки акту про узгоджене податкове зобовязання платника в сумі 8725,80 гривень не підтверджуються жодними документами, ані декларацією про прибуток підприємства за 2-ге півріччя 2001 року, ані самим договором розстрочення.

Також суду не надано доказів встановленого податковим органом граничного строку сплати податкового зобовязання 11.09.2002 року, а доводи відповідача що цей строк визначено датою розірвання договору розстрочення за невиконання позивачем умов договору не беруться судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, а сам договір не містить зобовязань зі сплати податку на прибуток.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, яка зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (надалі Інструкція) облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Відповідно до підпункту 4.2.2 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, яка зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 в обліковій картці відображається вся інформація про надходження платежів до бюджету, про нарахування в особових рахунках платників податкових зобов'язань, штрафних санкцій та пені.

Судом досліджені в судовому засіданні виписки з особового рахунку платника податку починаючи з 2001 року та встановлено, що податкове зобовязання в сумі 8725,80 гривень зі сплати податку на прибуток підприємств за 2-ге півріччя 2001 року відсутнє, позивачем сплата податкового зобов'язання з податку на прибуток по декларації за 2-ге півріччя 2001 року у сумі 8725,80 гривень не проводилась ані 31.05.2005, ані взагалі, що підтверджується також даними виписки з особового рахунку позивача.

Тобто висновки податкового органу про фактичну сплату податкового зобовязання в сумі 8725, 80 гривень 31.05.2005 року також не ґрунтуються на реальних обставинах справи, не підтверджуються особовим рахунком позивача.

Виходячи із досліджених доказів, судом встановлено, що підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату 31.05.2005 зазначеного податкового зобовязання не було.

Крім того, як вбачається з даних особового рахунку позивача з податку на прибуток, за даними особового рахунку 31.05.2005 взагалі не відображено погашення позивачем сум податкового зобовязання за податком на прибуток підприємств.

Відповідачем не доведено правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за фактом несвоєчасної сплати суми податкового зобовязання, яка відбулася на думку відповідача саме 31.05.2005.

До того ж суд погоджується з доводами представників позивача, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено без дотримання строків давності, визначених пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181 є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності до положень статті 5 пункту 5.1 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. “б” пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Судом встановлено, що граничним строком сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією по податку на прибуток підприємств за 2-ге півріччя 2001 року є 29.08.2002 року, а, якщо брати до уваги висновки Акту перевірки про податкові зобовязання за договором розстрочення та граничну дату настання його сплати 11.09.2002 року. За даними акту перевірки податковий борг був погашений 31.05.2005 року.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону №2181 початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що за даними Акту перевірки позивач сплатив борг 31.05.2005 року, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 15.10.2008 року, суд зазначає, що строк давності у 1095 днів, встановлений ст. 15 Закону №2181 відповідачем пропущений.

До того ж суд зазначає, що 16.06.2005 року ухвалою Господарського суду АРК відкрито провадження по справі про банкрутство ЗАТ "Сімкомунсервіс" за заявою кредитора ДПІ у м. Сімферополі АРК у звязку із заборгованістю у сумі 815992,33 гривень.

Заява кредитора досліджена судом, та встановлено, що на день звернення в суд податковий борг ЗАТ "Сімкомунсервіс" складав 815992,33 гривень . З 21.12.2005 року стосовно позивача розпочато процедуру санації, протягом якої погашалися борги товариства вся заборгованість ЗАТ "Сімкомунсервіс" перед кредиторами була погашена та 19.06.2008 року Ухвалою Господарського суду АРК по справі № 2-17/2669-2006 провадження по справі про банкрутство ЗАТ "Сімкомунсервіс" закрито.

Зазначене також підтверджує, що відповідачем пропущено строк давності у 1095 днів, встановлений ст. 15 Закону №2181.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення рішення про нарахування фінансових санкцій в сумі 4362,90 гривень за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, не може бути визнано таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.10.2008 року № 00173715-0/0 Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим є протиправним.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправними та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 21.09.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.09.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 15.10.2008 року № 00173715-0/0.

3.Стягнути на користь позивача Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.