Ухвала суду № 48843832, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2302/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Горяйнова А.М.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 15.06.2015 про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 27.04.2015 № 5596/10/13-22-05 щодо не погодження застосування процедури податкового компромісу, та визнати досягнутим податковий компроміс щодо податкових зобов'язань, визначених позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2014 № 0002212201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гараж Мобайл Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 04.05.2007, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.

У вересні 2014 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014 № 0002212201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3450435,00 грн., з яких: 2300290,00 грн. - за основним платежем; 1150145,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Грошове зобов'язання визначено податковим органом по відношенню до господарських операцій позивача за лютий 2014 року. (а.с. 8)

На момент звернення позивача до суду з даним позовом вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем у суді (адміністративна справа перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду).

1 квітня 2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про застосування податкового компромісу щодо грошового зобов'язання, визначеного ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.09.2014 № 0002212201.

Відповідно до платіжного доручення від 22.04.2014 №57914 позивач сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 115014,05 грн., що становить 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання (за основним платежем), визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014 № 0002212201.

Рішенням від 27.04.2015 № 5596/10/13-22-05 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області не погодилась із застосуванням процедури податкового компромісу щодо грошового зобов'язання, визначеного позивачу на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування прийнятого рішення податковий орган зазначив, що податковий компроміс не може бути застосований у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а саме, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження податкового зобов'язання.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до пункту 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 3 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 7 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Пункт 8 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає суму податкового зобов'язання, яку платник податків має сплатити до бюджету, але не визначає строку, упродовж якого ця сума має бути сплачена.

Пункт 7 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України також містить положення, згідно з якими визначено, що процедура податкового компромісу (як сукупність певних дій платника податків і податкового органу в межах визначеного цим підрозділом податкового режиму), встановлена цим підрозділом, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування до відносин з приводу укладення податкового компромісу положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, є безпідставним, оскільки норма пункту 57.1 статті 57 ПК України допускає виключення (крім випадків, встановлених цим Кодексом).

Пункт 57.1 статті 57 ПК України є загальною нормою по відношенню до положень підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, які є спеціальними. Колізія між вказаними нормами в силу презумпції правомірності рішень платника податку (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) має вирішуватись на користь платника податків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач дотримався визначеної підрозділом 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедури укладення податкового компромісу: своєчасно подав до податкового органу заяву про намір досягнення податкового компромісу; сплатив до державного бюджету суму заниженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 відсотків такої суми в межах визначеного законом строку тривалості податкового компромісу (70 календарних днів).

Твердження податкового органу про порушення позивачем 10-денного строку сплатити суми узгодженого податкового зобов'язання суд до уваги не приймає, оскільки воно суперечить положенням підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 20.08.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

А.М. Горяйнов

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Горяйнов А.М.