Ухвала суду № 48843788, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 лютого 2015 року № 87-23, визнано протиправною та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Цифроком плюс» 20 січня 2015 року було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року (а.с. 8-13).

У рядку 18 зазначеної декларації позивачем задекларовано зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 18 894,00 грн.

Відповідно до платіжного дорученням від 30 січня 2015 року № 11 (а.с. 36) через філію Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», МФО 300937, одержувач - УДКСУ у Святошинськомуу районі ГУ ДКСУ у м. Києві, Код 37962074, р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2014 року, позивачем сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 18 894,00 грн.

Не зважаючи на прийняття даного платіжного доручення банком, операція з проведення платежу та зарахування коштів до Державного бюджету проведена не була.

У зв'язку з цим, позивач 02 лютого 2015 року звернувся з листом № 3 до Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», яким просив надати письмове пояснення за затримку проведення вищезазначеного платежу. Разом з цим, листом від 17 лютого 2015 року № 4 позивач проінформував податковий орган про блокування проведення коштів по платіжному дорученню від 30 січня 2015 року № 11 та просив вжити відповідні заходи до Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», а також внести в облік нарахування та сплати податків ТОВ «Цифроком плюс» дані щодо сплати податку на додану вартість на суму 18 894,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 30 січня 2015 року № 11.

Однак, відповіддю від 23 березня 2015 року № 4046/10/26-57-15-01-34 відповідач повідомив позивача, що вимоги останнього є діями, які не входять до компетенції органів фіскальної служби.

У зв'язку з викладеним, відповідачем прийняті та направлені на адресу позивача податкова вимога від 05 лютого 2015 року № 87-23 на суму 15 594,09 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10.

За результатами адміністративного оскарження, прийняті податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу залишені без змін.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у випадку несплати у встановлені законом строки узгодженого податкового зобов'язання, у платника податків виникає податковий борг, а податковий орган при цьому приймає податкову вимогу.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 наведеного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2015 року позивачем подано до банку платіжне доручення № 11 на перерахування коштіву сумі 18 894,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою на платіжному дорученні (а.с. 36).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

За змістом п. 2.10 вказаного порядку встановлено, що за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі податків, зборів і інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, якщо таке несвоєчасне або неповне перерахування відбулось через порушення банком строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» пеня не нараховується.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів до бюджету несе банк. Якщо неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Не спростовується цей висновок і положеннями ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Адже, по-перше, цим Кодексом регулюються бюджетні відносини, тоді як платник податків не є безпосередньо суб'єктом бюджетних відносин і несе відповідні зобов'язання щодо платежів до бюджету та до державних цільових фондів на підставі норм законодавства про оподаткування. По-друге, наведена норма Бюджетного кодексу України визначає момент саме зарахування відповідних сум до бюджету, і зміст цієї норми не дає підстав для ототожнення термінів «зарахування», «сплата» податків, зборів (обов'язкових платежів), «виконання зобов'язання».

Таким чином, відповідач протиправно прийняв податкову вимогу від 05 лютого 2015 року № 87-23, оскільки позивачем були виконані всі вимоги, передбачені законодавством для зарахування відповідних коштів з податку на додану вартість до Державного бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.

Відповідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Пунктом 89.3 ст. 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, враховуючи те, що як зазначено вище, позивач не має податкового боргу, то право податкової застави у цьому випадку не виникає, а тому рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача відобразити в автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), особових рахунках та картці особового рахунку сплату 30 січня 2015 року позивачем 18 894,00 грн. податку на додану вартість за грудень 2014 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року № 765, що зареєстрований Міністерством юстиції України 27.12.2010 року за № 1350/18645 (далі - Порядок).

Пунктом 3 розд. І Порядку визначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Відповідно до п. 9 розд. ІІ Порядку для зведеного оперативного обліку надходжень платежів, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих сум територіальними органами Міндоходів в електронному вигляді ведуться реєстри надходжень та повернень платежів за відповідною формою.

Згідно п. 2 розд. ІІІ Порядку, зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 18 894,00 грн. може бути відображена відповідачем в інтегрованій картці позивача тільки у разі отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету.

Таким чином, вимога відобразити в автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) сплату позивачем ПДВ заявлена на майбутнє, а тому є необґрунтованою та задоволенню не підлягає

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що не проведення банком операції з перерахування коштів до відповідного бюджету не зумовлює виникнення у платника податків податкового боргу за умови, якщо таким платником вчасно подано до банку розрахунковий документ про сплату податкового зобов'язання у визначений законом строк. Тому, у зв'язку з відсутністю за таких умов податкового боргу у позивача, відповідачем неправомірно винесено податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.