Ухвала суду № 48843777, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1598/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Пилипенко О.Є.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Пластик Карта» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області:

від 18.11.2014 № 0003942201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 7956113,00 грн. (за основним платежем - 6364890,00 грн. та за штрафними санкціями - 1591223,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003962201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 2512609,00 грн. (за основним платежем - 1675070,00 грн. та за штрафними санкціями - 837539,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003952201, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 114100,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 10.09.2014 по 21.10.2014 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.10.2014 № 2254/10-08-22-01/30049820 (надалі - акт перевірки) (а.с.43-145 Том 1).

У ході перевірки позивача перевіряючими було досліджено, зокрема, господарські операції ТОВ "Підприємство Пластик Карта" пов'язані із виконання договору від 10.05.2012 №ПК-83/12, укладено із ПАТ "Державний ощадбанк України", згідно якого позивач зобов'язується надавати послуги з персоналізації банківських пластикових карток.

На думку податкового органу, позивачем порошно вимоги положень підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1. статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилося у безпідставному завищенні позивачем валових витрат на суму 9027261,00 грн., та призвело до заниження податку на прибуток на суму 6364890,00 грн., а саме: І квартал 2012 року - на суму 321715,00 грн.; півріччя 2012 року - на суму 1379187,00 грн. ( ІІ квартал 2012 року - 1057472,00 грн.); ІІІ квартал 2012 року - на суму 2683976,00 грн. ( ІІІ квартал 2012 року - 1304789,00 грн.); за 2012 рік - на суму 3682968,00 грн. (ІV квартал 2012 року - 998992,00 грн.); за 2013 рік - на суму 2681922,00 грн.

Окрім того, при взаємовідносинах із ТОВ "Компанія Т СВ" та ТОВ "Техноколсантинг", відповідачем встановлено порушення пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилося у завищенні податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 1789170,00 грн. за період з травня по серпень 2012 року і з лютого по грудень 2013 року та призвело до донарахування позивачеві податку на додану вартість у розмірі 1675070,00 грн. і завищенні суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2012 року у розмірі 114100,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.11.2014 №0003942201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 7956113,00 грн. (за основним платежем - 6364890,00 грн. та за штрафними санкціями - 1591223,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003962201, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 2512609,00 грн. (за основним платежем - 1675070,00 грн. та за штрафними санкціями - 837539,00 грн.);

від 18.11.2014 №0003952201, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 114100,00 грн.

Позивач, вважаючи дані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2011-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Компанія Т СВ" про надання послуг, зокрема, договір від 14.05.2012 №СБ-01/12 від 14.05.2012 (а.с.6-29 Том 2).

За умовами вказаного договору виконавець (ТОВ "Компанія Т СВ") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводі персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12.

Вартість послуг складає 1,20 грн. (в.т. ПДВ - 0,20 грн.) для виготовлення однієї одиниці продукції - банківської пластикової картки.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.30-57 Том 2). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінках 9-10 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше. Загальна вартість робіт без ПДВ становить 5817475,00 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Компанія Т СВ" виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 6980970,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1163495,00 грн.).

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.61-88 Том 2) та були досліджені у ході перевірки позивача, про що зазначено у таблиці на сторінках 75-76 акта перевірки.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Т СВ" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 5817475,00 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1163495,00 грн.

Крім того, встановлено, що протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Техноколсантинг СВ" про надання послуг, а саме: №ПО-03/12 від 24.08.2012 про супроводження програмного забезпечення та №СБ-03/12 від 01.08.2012 про надання послуг (а.с.59-69 Том 3).

За умовами договору №ПО-03/12 від 24.08.2012, замовник (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") доручає, а виконавець (ТОВ "Техноколсантинг СВ") бере на себе зобов'язання надавати послуги супроводження програмного забезпечення, які використовуються у процесах замовника, супровід надається на програмне забезпечення, перелік якого визначено у додатків 1 та 2 до даного договору: програмний комплекс для персоналізації карт міжнародних платіжних систем Visa I master Card, програмний комплекс управління і контролю за виробничими процесами, програмний комплекс для персоналізації скредж-карт, програмний комплекс для персоналізації не фінансових карт, перевірка правильності налаштування та функціонування, регулювання параметрів при необхідності, навчання операторів по доглядом за ПЗ та інше.

Вартість послуг складає 140000,00 грн. в місяць без ПДВ.

За умовами договору №СБ-03/12 від 01.08.2012 виконавець (ТОВ "Техноколсантинг СВ") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України" згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12.

Вартість послуг складає 1,20 грн. (в.т. ПДВ - 0,20 грн.) для виготовлення однієї одиниці продукції - банківської пластикової картки.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.70-88 Том 3). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінці 14 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше. Загальна вартість робіт без ПДВ становить 3128378,67 грн.

Поряд із цим, ТОВ "Техноколсантинг СВ" виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 3754054,40 грн. (у тому числі ПДВ - 625675,73 грн.).

Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.92-101 Том 3) та були досліджені у ході перевірки позивача, про що зазначено у таблиці на сторінці 81 акту перевірки.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Техноколсантинг СВ" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 3128379,00 грн. та до податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 625675,00 грн.

Також, судом встановлено, що протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із ТОВ "Техноколсантинг" про надання послуг, зокрема: №10-11 від 10.11.2012 про надання послуг та №ПК-01/2012 від 14.05.2012 про надання послуг (а.с.222-240 Том 2).

За умовами договору №10-11 від 10.11.2012 замовник (ТОВ "Підприємство «Пластик Карта") доручає, а виконавець (ТОВ "Техноколсантинг") бере на себе зобов'язання надавати послуги необхідні для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності, а саме: тестування програмного забезпечення чіп-модуля Optelio Contactless D16R4 на його сумісність з програмно-апаратним комплексом ЕМV Create.

Вартість послуги складає 30000,00 грн. без ПДВ.

За умовами договору №ПК-01/2012 від 14.05.2012, виконавець (ТОВ "Техноколсантинг") надає замовнику (ТОВ "Підприємство "Пластик Карта") послуги по обробці даних та технічно-інформаційному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" необхідної для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності пов'язаної із виготовленням банківських пластикових карток для ПАТ "Державний ощадний банк України", згідно договору від 10.05.2012 №ПК-83/12. Дія договору припинена з 01.10.2013.

На підтвердження факту виконання та отримання вищевказаних робіт позивачем надано суду акти виконаних робіт (а.с.241-249 Том 2 та а.с.1-34 Том 3). Суд зауважує, що вищевказані акти також було досліджено у ході перевірки позивача, що підтверджується їх переліком наведеним у таблиці на сторінках 18-19 акта перевірки.

Зі змісту вказаних актів випливає, що позивачем було отримано послуги по супроводженню програмного забезпечення, технічному обслуговуванню та організації технологічного забезпечення виробництва, послуги по обробці даних та інформаційно-технічному супроводу персоналізації банківських пластикових карток ПАТ "Державний ощадний банк України" та інше.

Вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Техноколсантинг" за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 у розмірі 9764387,00 грн. Щодо формування податкового кредиту за даними операціями, то відомості в акті перевірки відсутні, а порушень не встановлено.

Щодо господарських операції позивача з фізичними особами - підприємцями, а саме з: ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_7), ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_8), СПД ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_12 (код НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_14), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_11), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_12) та ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_13), судом встановлено наступне.

Протягом 2012-2013 років позивачем було укладено ряд договорів із вищевказаними суб'єктами господарювання.

Так, згідно договорів укладених із ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_8 (код НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_9 (код НОМЕР_7), ФОП ОСОБА_10 (код НОМЕР_8) ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" отримувало послуги необхідні для ефективного та безперебійного функціонування в процесі здійснення замовником господарської діяльності, зокрема: послуги у сфері інжинірингу, ремонту і технічного обслуговування машин та устаткування спеціального призначення і офісної електронно-обчислювальної техніки, консультаційні послуги з питань інформатизації, розробки та реалізації проектів у галузі електротехніки, послуги з друкарських робіт, підготовки та обробки даних та інші.

Також, за умовами договорів укладених позивачем із ФОП ОСОБА_11 (код НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_12 (код НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_13 (код НОМЕР_14), ФОП ОСОБА_14 (код НОМЕР_11), ФОП ОСОБА_15 (код НОМЕР_12) та ФОП ОСОБА_16 (код НОМЕР_13) ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" отримувало послуги щодо: виготовлення друкарських форм, посередництва в розміщенні реклами, організації торгівельних виставок, проведення переговорів щодо поставки продукції виготовленої позивачем, укладання договорів та контроль за їх виконанням, дослідження коньюктури ринку та виявлення суспільної думки, консультації з питань комерційної діяльності і управління та інше.

Копії договорів, укладених позивачем із фізичними особами-підприємцями, знаходяться у матеріалах справи (а.с.1-96 Том 4).

На виконання вищевказаних договірних зобов'язань між сторонами були підписані акти виконаних робіт, копії яких знаходяться у матеріалах справи (а.с.166-246 Том 4 та 1-236 Том 5).

При цьому, судом було встановлено, що вищевказані документи було досліджено та проаналізовано перевіряючими у ході перевірки, що підтверджується змістом викладеному на сторінках 20-59 акту перевірки. Сторонами не заперечуються фактичні обставини справи з приводу укладання зазначених угод.

Як то випливає зі змісту акта перевірки, вищевказані операції було відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми витрат, за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, по взаємовідносинах з: ФОП ОСОБА_4 - у розмірі 623710,00 грн.; ФОП ОСОБА_5 - у розмірі 700170,00 грн.; ФОП ОСОБА_6 - у розмірі 514840,00 грн.; ФОП ОСОБА_7 - у розмірі 828100,00 грн.; ФОП ОСОБА_8 - у розмірі 633700,00 грн.; ФОП ОСОБА_9 - у розмірі 615300,00 грн.; ФОП ОСОБА_10 - у розмірі 558590,00 грн.; ФОП ОСОБА_11- у розмірі 1836030,00 грн.; ФОП ОСОБА_12 - у розмірі 5035205,00 грн.; ФОП ОСОБА_13- у розмірі 1044450,00 грн.; ФОП ОСОБА_14 - у розмірі 929595,00 грн.; ФОП ОСОБА_15 - у розмірі 396586,00 грн.; ФОП ОСОБА_16 - у розмірі 156400,00 грн.

Щодо формування податкового кредиту за даними операціями з ФОП, то відомості в акті перевірки відсутні, а порушень не встановлено.

Розрахунки із контрагентами позивачем проведено у безготівковій формі, заборгованості за укладеними договорами у ході перевірки не встановлено, що також підтверджено копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунку 37.7.1.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт придбання позивачем наведених послуг підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Також необхідно зазначити, що на момент здійснення зазначених операцій контрагенти позивача були зареєстровані, як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, їм було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтво платника податку на додану не було анульовано.

При цьому судова колегія зазначає, що платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару (робіт, послуг), відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу протиправну діяльність контрагента.

Лише доведення податковим органом факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати чи податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, податковим органом не надано належних та допустимих доказів тому, що позивач укладав з контрагентами договори з метою незаконного отримання податкових вигод чи був обізнаним з певними протиправними діями постачальників послуг при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Не надано таких доказів й тому, що здійснення позивачем господарські операції з придбання послуг (товарів) не мають реального характеру.

Крім того, податковим органом не надано жодного судового рішення щодо визнання нікчемними (недійсними) укладених між позивачем та зазначеними вище контрагентами угод.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно необґрунтованості тверджень податкового органу щодо собівартості персоналізації карт в розмірі 0,01 грн., оскільки такі висновки перевіряючих щодо завищення позивачем собівартості продукції замовленої у контрагентів, зроблені без врахування будь-яких первинних документів, відповідачем не наведено жодних нормативно-правових обґрунтувань та розрахунків з приводу вищевказаного порушення, як і не вказано конкретних норм податкового законодавства, що порушені позивачем у даному випадку.

Отже, такі висновки відповідача є суб'єктивним припущенням перевіряючих, оскільки зроблені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та твердження про завищення валових витрат є безпідставними.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 19.08.2015 року.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Пилипенко О.Є.