Ухвала суду № 48843727, 13.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 рокусправа № 808/7705/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 808/7705/14 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06 листопада 2014 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, згідно з яким просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року №0010481701 та № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №0010471701 від 21 серпня 2014 року (далі-акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що у зв'язку із не доведенням відповідачем факту виникнення у позивача податкового боргу (не надано жодного доказу на підтвердження цього факту, окрім облікової картки) та існування такого боргу протягом 2003-2013 років, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючи осіб, про порушення позивачем термінів сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення позивача та його представника які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання несплати (неперахування) до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №792/08-27-17-01/НОМЕР_2 від 05 серпня 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем термінів сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період (а.с.38).

Згідно з актом перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено термін сплати по строку сплати 14 травня 2003 року, 21 травня 2003 року, 14 серпня 2003 року, 14 листопада 2003 року, 10 вересня 2004 року, 04 травня 2006 року, 12 травня 2008 року, 11 червня 2009 року, 31 травня 2010, 01 серпня 2011 року відповідно до пп.177.5.1 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2014 року:

-№0010471701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 20904,88 грн. (а.с.40).

-№0010481701, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 118337,40 грн. (а.с.41).

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 із змінами та доповненнями (далі - Закон №2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України, чинним законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявність податкового боргу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, кошти, які сплачувались позивачем в рахунок погашення поточних зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, направлялися відповідачем на погашення заборгованості позивача минулих років.

Між тим, з наявних в матеріалах справи декларацій (а.с.96-98,100-102,105,108,111,118-119,122-123,126-127) та платіжних доручень (а.с.99,103,106,109,116,120,124) вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціям 2003-2011 років позивачем було сплачено.

Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі №2а-0870/10463/11, яка ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року залишена без змін, у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя до приватного нотаріуса ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 94502,66 грн. відмовлено в повному обсязі.

Судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 суми податкових зобов'язань за платежем податок з доходів фізичних осіб за 2008, 2009 та 2010 роки було сплачено. Первинних документів щодо існування у відповідача заборгованості за деклараціями у 2008-2010 роках та детального розрахунку за якими позиціями позивач зарахував сплачені ОСОБА_1 кошти за платежем податок з доходів фізичних осіб Державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя до суду першої інстанції не надала.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивач у повному обсязі та у встановлені строки виконав зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за 2003-2011 років. Крім того, відповідачем не було надано первинних документів щодо існування у відповідача заборгованості за деклараціями за 2003-2011 роки та детального розрахунку за якими позиціями позивач зарахував сплачені позивачем кошти за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Крім того, як вбачається з податкового повідомлення-рішення №0010481701 від 21 серпня 2014 року, до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на строк 1246 календарних днів, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки п.126.1 ст. 126 ПК України не передбачено притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014 є не правомірним, та складеним з порушенням п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскільки у оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях зазначений термін перевищує 1095 днів, а саме визначено строки затримки сплати позивачем сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по податкових повідомленнях-рішеннях від 21 серпня 2014 року: №0010471701 на 1134 календарні дні, №0010481701 на 1246 календарні дні - відповідачем порушено 1095-денний термін, встановлений п.102.1 ст.102 ПК України, для самостійного визначення сум грошових зобов'язань платника податків,

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 січня 2015 року у справі № 808/7705/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 14 серпня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко