Ухвала суду № 48843357, 12.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р. Справа № 876/3511/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У листопаді 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУМВС України у Львівській області, в якому просив; 1) визнати протиправним внесення відповідачем в лист за вих. № 18/220 від 19.09 2014 року завідомо неправдивої інформації щодо переліку предметів речового майна, які позивач повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; 2) визнати протиправним порушення відповідачем вимог ст. 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні відповіді на звернення позивача від 28.08.2014 року; 3) зобов'язати відповідача додатково включити до розрахунку грошової компенсації за не видані позивачу своєчасно предмети речового майна наступні предмети речового майна, які він повинен був отримати згідно наказу МВС України №148 від 15.02.2001 року за період несення служби в Сокальському РВ УМВСУ у Львівській області, а саме: кашкет парадно-вихідний - 3 шт.; кашкет повсякденний -5 шт.; берет -7 шт.; кашкет зимовий - 5 шт.; пальто утеплене з плащової тканини - 4 шт.; куртка зимова - 4 шт.; плащ із плащової тканини - 3 шт.; плащ накидка - 2 шт.; мундир парадно-вихідний - 2 шт.; куртка повсякденна літня - 5 шт.; брюки парадно-вихідні - 2 шт.; брюки повсякденні - 10 шт.; костюм (сорочка та брюки) зі змішаної тканини (1 компл.) - 7 шт.; брюки зимові - 5 шт.; напівчеревики шкіряні - 8 пар; напівчоботи шкіряні - 5 пар; черевики хромові з високими берцями - 5 пар; сорочка білого кольору - 5 шт.; сорочка блакитного кольору - 5 шт.; фуфайка чорного кольору - 28 шт.; галстук чорного кольору - 11 шт.; ремінь брючний - 2 шт.; ремінь парадний - 2 шт.; аксельбант - 2 шт.; 4) зобов'язати відповідача на підставі вимог ст. 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати обґрунтовану, повну та вичерпну відповідь на звернення від 28.08.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ГУМВС України у Львівській області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 28.08.2014 року в частині надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невидані предмети речового майна за період несення служби Сокальському районному відділі ГУМВС України у Львівській області. В решті позовних вимог відмовлено.

З цією постановою суду не погодився позивач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неправильним та неповним дослідженням доказів і з'ясуванням обставин справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено права позивача гарантовані Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом адміністративного судочинства України. Зазначає апелянт, що судом не було з'ясовано які нормативні документи регламентували норми забезпечення форменим одягом осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ за період несення позивачем служби; не було встановлено переліку і кількості форменого одягу які позивач повинен був отримати на підстав нормативних документів за період несення служби; а також до яких видів документів відноситься арматурна картка і якими нормативними документами вона регламентується. Також не погоджується апелянт з висновками суду, що зміст відповіді № 18/1220 від 19.09.2014 року дає підстави вважати, що відповідачем надано відповідь на питання, поставлені у листі від 28.08.2014 року щодо назви та кількості предметів речового майна, які повинен був отримати ОСОБА_1 за період несення служби, назви та кількості предметів речового майна, які не отримав ОСОБА_1 за період несення служби. Звертає увагу апелянт на помилковість висновків суду про те, що зміст та дані вказані у листі ГУМВСУ у Львівській області за вих. №18/220 від 19.09.2014 року відповідають нормам наказу МВС України № 148 від 15.02.2001 року, яким затверджено норми забезпечення форменим одягом осіб начальницького і рядового склад органів внутрішніх справ. Вважає апелянт, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.03.2015 року і постановити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 31.05.2011 року задоволено позов ОСОБА_1 до ГУМВС України у Львівській області про проведення розрахунку грошової компенсації за невидані своєчасно предмети речового майна та про виплату грошової компенсації за невидані своєчасно предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВС України у Львівській області (а.с. 9).

28.08.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУМВСУ у Львівській області із письмовим зверненням, в якому просив надати йому: 1) розрахунок грошової компенсації за не видані своєчасно предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області в якому чітко вказати : - назви та кількість предметів речового майна які повинен був отримати позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - назви та кількість предметів речового майна які отримав позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - назви та кількість предметів речового майна які не отримав позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - вартість кожного предмета речового майна які не отримав позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - загальну суму грошової компенсації за не видані предмети речового майна які не отримав позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; 2) копії документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за не видані предмет речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області. Обгрунтовану відповідь позивач просив направити на його адресу у встановлений законом строк (а.с. 11).

За результатами розгляду вказаної вище заяви відповідачем ГУМВС України у Львівській області позивачу надано письмову відповідь № 18/1220 від 19.09.2014 року, де вказано : - назви та кількість предметів речового майна, які повинен був отримати позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - назви та кількість предметів речового майна, які були видані позивачу за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області; - назви та кількість предметів речового майна, які недоотримав позивач за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області. У відповіді також зазначено загальну суму грошової компенсації за невидані позивачу предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, яка становить 1898, 20 грн. і була виплачена позивачу згідно платіжного доручення № 1454 від 28.08.2014 року. Наведена інформація була надана відповідачем на підставі арматурної картки № 10769 та довідки-розрахунку №1 вартості речового майна, копії яких були додані до відповіді від 19.09.2014 р. (а.с. 12-14).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на його звернення щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації, з врахуванням наступного.

Статтею 40 Конституції України гарантовано, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону, під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, віднесено такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно ч.1 ст.5, ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадої особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Судом першої інстанції вірно встановлено об'єктивні обставини справи і враховано, що позивач ОСОБА_1 із письмовим зверненням від 28.08.2014 року звернувся до відповідача ГУМВС України у Львівській області, порушені у цій скарзі питання відносились до компетенції цього відповідача.

Відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28.08.2014 р. була надана відповідачем не у повному обсязі, а саме, питання щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невидані предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, залишено без відповіді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання ГУ МВС України Львівській області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 28.08.2014 року щодо надання копій документів, які підтверджують вартість кожного предмета речового майна, яка була використана при розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невидані предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області.

При цьому, суд вірно зазначив, що перелік предметів речового майна, які позивач повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, був внесений у відповідь № 18/1220 від 19.09.2014 року на підставі даних арматурної картки № 10769 органів МВС та довідки-розрахунку № 1 від 29.07.2014 року вартості речового майна на компенсацію капітану міліції ОСОБА_1, звільненому з Сокальського РВ ГУ МВС України у Львівській області наказом № 442 о/с від 25.12.2006 року.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що питання щодо переліку предметів речового майна та розрахунку грошової компенсації за невидані позивачу своєчасно предмети речового майна, які позивач повинен був отримати за період несення служби в Сокальському РВ ГУ МВС України у Львівській області, стосуються виконання постанови Сокальського районного суду Львівської області від 31.05.2011 року (справа № 2-а-42/11) про проведення розрахунку грошової компенсації за невидані своєчасно предмети речового майна та про виплату грошової компенсації за невидані позивачу ОСОБА_1 своєчасно предмети речового майна за період несення служби в Сокальському РВ ГУМВС України у Львівській області.

Статтею 267 КАС України врегульовано питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Так, відповідно до ч.9 ст. 267 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції від 03.03.2015 року прийнята за результатами повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.08.2015 року.