Ухвала суду № 48843151, 19.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/5344/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Сербіна Н.Г. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Губської Л.В.

при секретарі: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці починаючи з 1 жовтня 2012 року на підставі частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 січня 2015 року касаційну скаргу - задоволено частково, постанову Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року адміністративний позов - задоволено:

- визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 починаючи з 01 жовтня 2012 року, в розмірі, згідно ст.. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку зі зміною заробітної плати судді на відповідній посаді;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва здійснити перерахунок нарахованого розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_3 з 01 жовтня 2012 року на підставі довідок від 12 квітня 2013 року №53/13, №54/13, №55/13, №56/13 та № 269/13, №270/13 від 24 грудня 2013 року, виданих Апеляційним судом міста Києва та виплачувати ОСОБА_3, на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» починаючи з 01 жовтня 2012 року - 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, що складається з посадового окладу та надбавки за вислугу років, без обмежень граничним розміром з 03 червня 2013 року, з урахуванням проведених виплат;

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовити. Відповідач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 січня 2007 року позивачу - ОСОБА_3 призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітку судді.

15 квітня 2013 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання на підставі частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 1 жовтня 2012 року.

22 квітня 2013 року листом № 4439/06/Я-170 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 03 червня 2013 року правове регулювання спірних правовідносин здійснювалося відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»» в редакції до змін внесених законом України від 08 липня 2011 року № 3668-УІ, тому довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, повинно виплачуватись у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді та не обмежується граничним розміром.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, сплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Наведене правило було закріплене і у статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, згідно з частиною 3 якої (у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ (у редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, чинною на час виникнення спірних відносин), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з січня 2007 року, тобто до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, а тому на неї не поширюються обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром, встановленим цим Законом.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними).

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI - щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Проте, у період з дня набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, тобто з 01 жовтня 2011 року і до моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 - застосуванню підлягала ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI, яка передбачала виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали 20.08.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

Л.В. Губська

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Губська Л.В.

Гром Л.М.