Ухвала суду № 48843128, 17.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 801/5561/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Циганова Г.Ю. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ганечко О.М.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

за участю: представника позивача Сидорчука Р.Д.( довіреність від 05.01.2015 р.),

представник відповідача Фатьянова Р.О.(довіреність від 21.01.2015 р.),

представник третьої особи Доброва О.І.(довіреність від 10.08.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарги Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Херсонської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,- Херсонська митниця Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000272310 від 18.05.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянти наголошують, що надані первинні документи містять інформацію про різний предмет поставки, тому неможливо підтвердити факт оплати платником товарів.

В судовому засіданні представники апелянтів доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" є юридичною особою, ідентифікаційний код 00153117, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, видами діяльності позивача за КВЕД є добування сирої нафти, добування природного газу, таке інше.

Позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, в якій в рядку 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку", сформованого за рахунок залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме грудень 2012 року складає 600041388 грн., як і в рядку 3 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" додатку 3 до податкової декларації "розрахунок суми бюджетного відшкодування". Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму, після чого посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року №438/41-20/23-20/00153117.

За висновками вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на суму 600 041 388 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі цього акта перевірки Окружною державною податковою службою-центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 року №0000272310 про зменшення Приватному акціонерному товариству "ДАТ"Чорноморнафтогаз" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 600041388 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 300020694 грн. за податковою декларацією за січень 2013 року, зареєстрованою в органах державної податкової служби 20.02.2013 року за №9008474537, яке є предметом цього позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, при цьому, виходив з наступного.

Так, відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

На підставі п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П.198.3 ПК України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.12. ст.200 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Пунктами 200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. "а" п.200.4. ст.200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Таким чином, згідно з Податковим кодексом України сума бюджетного відшкодування поточного періоду формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за попередні податкові періоди. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Судом установлено, що між позивачем та JSC «RIGAS KUGU BUVETAVA» 02.11.2011 року було укладено договір купівлі - продажу №1219 самопідіймальної плавучої бурової установки в 1-му комплекті. Загальна вартість самопідіймальної плавучої бурової установки згідно контракту склала 399 800 000,00 доларів США (без врахування ПДВ).

17.12.2012 року до договору від 02.11.2011 року №1219 укладено додаткову угоду №04, за якою ціна бурової установки складає 385 588 322 долара США. Додатком №1 до додаткової угоди визначено список устаткування самопідіймальної плавучої бурової установки пректу «В-319», що виключається.

Актом прийому-передачі від 21.12.2012 року, купчою, а також платіжними дорученнями підтверджується повне виконання сторонами зобов'язань за договором №1219, зокрема, зазначено, що контрагент поставив бурову установку: самопідіймальну плавучу бурову установку в 01 комплекті позивачу згідно положень договору №1219 від 02.11.2011 року. Ціна, відповідно до додаткової угоди №04 від 17.12.2012 року складає 385 588 322 дол.США.

Купчою (bill of sail) від 20.12.2012 року передбачено виконання та завершення угоди від 02.11.2011 року №1219 з продажу самопідіймальної плавучої бурової установки «UKRAIN» (а.с.178-179 т.1).

Також судом встановлено, що самопідіймальна плавуча бурова установка В-319 «UKRAIN» пройшла процедуру митного оформлення на Кримській митниці у відповідності з вимогами митного законодавства, що підтверджується вантажною митною декларацією №600020000/2012/003346 від 29.12.2012 року, у якій задекларовано вартіть товару в розмірі 3 091 757 667,12 грн., у т.ч. 618 351 533,42 грн. ПДВ.

Сплата передоплати за митне оформлення по митній декларації у складі якого, у тому числі, сплачена сума ПДВ з товарів, ввезених на територію України у сумі 618351533,42 грн. підтверджується платіжними дорученнями №25 від 28.12.2012 року, №26 від 28.12.2012 року та банківською випискою за 28.12.2012 року, крім того, зарахування коштів 29.12.2012 року на відповідний рахунок за кодом класифікації доходів бюджету 14010300 «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» у сумі 618 351 533,42 грн. підтверджується листом ГУ Державної казначейської служби України в АРК та платіжними дорученнями від 29.12.2012 року №2067, №2067 , №2067.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, щодо безпідставності тверджень податкового органу про те, що під час митного оформлення Самопідіймальної плавучої бурової установки були сплачені послуги за митне оформлення товару за ВМД, а не суми ПДВ, які підлягають сплаті до Державного бюджету України під час імпортування товарів, яких відповідач дійшов на підставі того, що призначенням платежу в платіжних дорученнях вказано: "передплата за митне оформлення по ВМД" та зазначає наступне.

Так, згідно з нормами Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за N1096/14363 (далі - Порядок №615) за допомогою програмного забезпечення митними органами, зокрема Кримською митницею, ведеться оперативний облік руху коштів передоплати та сплати сум митних та інших платежів, що виникають під час реалізації митної справи.

Відповідно п.3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24 січня 2006 року №25/44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за № 64/11938 кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Відповідно до п.2 Розділу 2 Порядку №615, у платіжних дорученнях на сплату митних та інших платежів за вантажною митною декларацією (далі - ВМД), уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - МД-1), у графі "Призначення платежів" має бути зазначено "Передоплата (доплата) за митне оформлення".

Кримська митниця на запит позивача повідомила листом №05-19/3471 від 29.05.2013 року, що на підставі реєстру №2 від 28.12.2012 року належних до перерахування сум митних та інших платежів, сплачених суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності за оформленими ВМД, відділом Кримської митниці надана до перерахування до Державного бюджету сума ПДВ у розмірі 618351533,42 грн. та платіжними дорученнями від 29.12.2012 року №2067 в розмірі 206000000,00 грн., №2067 в розмірі 206000000,00 грн., №2067 в розмірі 206351533,42 грн. сума ПДВ у повному обсязі перерахована до Державного бюджету України.

Крім того, судом встановлено, що Кримська митниця Міндоходів на запит позивача повідомила листом від 19.07.2013 року за вих.№12/1095, що товар, вказаний у графі « 31» ВМД №600020000/2012/003346 від 29.12.2012 року (самопідіймальна плавуча бурова установка В-319 «UKRAIN») є товаром, переданим «RIGAS KUGU BUVETAVA» позивачу на підставі договору від 02.11.2011 року №1219 за актом прийому-передачі від 21.12.2012 року.

Таким чином, як вірно зазначає суд першої інстанції, вказаними вище первинними документами повністю підтверджується можливість ідентифікації товару, ввезеного на митну територію України, реальність здійснення господарської операції з придбання позивачем у JSC «RIGAS KUGU BUVETAVA» самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 «UKRAIN» в 1-му комплекті, факт сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 618351533,42 грн. у грудні 2012 року, що, в свою чергу, підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач під час митного оформлення товару діяв у рамках податкового та митного законодавства України, повністю виконав вимоги ст.198 ПК України та, з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за грудень 2012 року, отримав право на бюджетне відшкодування в сумі 600 041 388 грн. у січні 2013 року відповідно до положень ст. 200 ПК України.

Як наслідок, висновки відповідача щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на суму 600 041 388 грн. є необґрунтованими, безпідставними та суперечать приписам діючого законодавства України, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників та Херсонської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19.08.2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.М. Ганечко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ганечко О.М.

Оксененко О.М.